Дитон

Дито́н (дав.-гр. δίτονον, лат. ditonus) — в піфагорійському строї музичний інтервал, що складається з двох цілих тонів (9 : 8). Один із способів отримання дитону: чотири квінти вгору, потім дві октави вниз.

Співвідношення частот:

${\displaystyle {\frac {\left({\frac {3}{2}}\right)^{4}}{2^{2}}}=\left({\frac {9}{8}}\right)^{2}={\frac {81}{64}}\approx 407{,}82\;\mathrm {Cent} }$.

Співвідношення частот вказує, що гармонічний ряд звуків розміщує перший дитон доволі далеко від основного тону, а саме між 64-м та 81-м обертонами. Тому у гармонічному сенси цей інтервал має прогнозовано різке звучання, яке зазвичай робить неприємною його появу у вертикалях багатоголосся.

Дитон 81 : 64 інакше називається піфагорійською терцією.