Дифенбахія

Дифенбахія (Dieffenbachia) — рід вічнозелених рослин родини кліщинцевих, поширених у тропіках Південної Америки. Налічує від 66 видів[1].

Дифенбахія
Dieffenbachia seguine
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Частухоцвіті (Alismatales)
Родина: Кліщинцеві (Araceae)
Підродина: Aroideae
Триба: Dieffenbachieae
Рід: Дифенбахія (Dieffenbachia)
Schott
Вікісховище: Dieffenbachia

Рід названий на честь Йозефа Диффенбаха (1796—1863), австрійського садівника, який обіймав посаду старшого садівника імператорського ботанічного саду в Палаці Шенбрунн у Відні.

Загальні риси

Для багатьох видів характерні великі строкаті подовжено-овальні листи, у зв'язку з чим багато видів дифенбахії вирощуються як декоративно-листяні кімнатні рослини, використовуються для озеленення інтер'єрів (культивується вже протягом 150 років).

У той же час дифенбахію не можна назвати невибагливою рослиною. В умовах недостатньої освітленості або прохолодної температури в кімнаті листя починає жовтіти. Не рекомендується тримати цю рослину в прохолодних кімнатах або у місцях з недостатнім освітленням.

Біологічний опис
Дифенбафія із суцвіттям

Рослина має товсте соковите стебло. Точка зростання розташовується на верхівці пагона, але деякі види здатні утворювати кущі.

Дифенбахії досить швидко ростуть. У хороших умовах щотижня з'являється новий лист, а коли він розгортається, усередині виявляється верхівка наступного. Потужні сорти до п'яти років досягають двох і більше метрів у висоту, сорти дрібніші витягуються до метра.

У хороших умовах дифенбахія цвіте навесні суцвіттям, яке з'являється в пазусі листа. Суцвіття має зелено-кремовий відтінок. Цвіте рослина всього кілька днів, після чого квітка в'яне.

Деякі види

Дифенбахія Барагуіна (Dieffenbachia baraquiniana). На сніжно-білих ніжках розташоване темно-зелене листя, на якому яскраво виділяються рідкісні білі плями неправильної форми і біла середня жилка.

Дифенбахія Леопольда (Dieffenbachia leopoldii W.Bull). Стебло коротке, до 5 см заввишки та 1,5-2 см у діаметрі. Ніжки утричі коротші за листя, блідо-зелені, з лілуваті плямами. Листова пластинка широко-еліптична, темно-зелена, з білою головною жилкою, до 35 см довжиною та 10-15 см шириною. Квітки зібрані в суцвіття-качан, оточене білим листом-покривалом до 17 см довжиною. Батьківщина — Коста-Рика.

Дифенбахія Сегуіна (Dieffenbachia seguine (Jacq.) Schott). Характеризується широкою листовою пластинкою та малим числом білих плям. Число бічних жилок не більше 9-12.

Дія на організм

Належить до рослин, летючі виділення яких здатні значно скоротити вміст у повітрі патогенних мікроорганізмів. Це охороняє людину від ряду захворювань, оздоровлює екологічний стан приміщення.

Сприяє зволоженню повітряного середовища, скорочує кількість пилових частинок. Нейтралізує такі шкідливі речовини, як ксилол і толуол[2].

У той же час, сік багатьох рослин цього роду досить отруйний через наявність голчато-гострих кристалів оксалату кальцію[3].

Примітки
  1. Список видів на сайті GRIN Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.(англ.)
  2. Дія на організм людини Архівовано 18 квітня 2012 у Wayback Machine.(рос.)
  3. Токсичність Дифенбахії[недоступне посилання з липня 2019](рос.)

Посилання

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.