Довгеньке (Ізюмський район)

Село Довгеньке знаходиться за 10 км від річки Сіверський Донець. За 4 км проходить автомобільна дорога E40 (М03). Поруч із селом кілька невеликих лісових масивів, у тому числі урочище Плоске (дуб).

Довгеньке згадується у документах кінця XVIII століття.[3] Населяли його «казенні» селяни, незалежні від панської волі. У другій половині XIX століття Довгеньке стає волосним центром, якому підпорядковуються найближчі села: Сулигівка, Бражківка, Довгий Яр. Спершу у селі відкрилася церковно-парафіяльна школа, яку відвідували діти заможних селян, та ремісниче училище, де хлопців навчали ковальської справи.

На часі революції 1905 року сільська біднота активно вступає в революційну боротьбу. Для бідних дітей відкривається земська школа. Дітей навчають у дві зміни у невеличких хатах-мазанках. Згодом побудували школу, у якій діти навчалися до 1974 року.

Радянська окупація почалась у березні 1918 року. Згодом у селі почергово з'явилялися, то білогвардійці, то гетьманці, то гайдамаки. Гетьманці поставили керувати Руденка Кіма Васильовича. Наприкінці квітня 1919 року в село увійшли донські козаки. Але 6 грудня цього ж року червоні змінили білих у селі. Після цього розпочалася тривала радянська окупація.

У 1929 році, під час примусової колективізації, створено комуну «Раднива». Організовано 10 колгоспів: «Червона балка», «Першого травня», «імені Шевченка», «13-річчя Жовтня», «Червона зоря», «Радянська нива», «Своя робота», «Червоний шпиль», «Колективізація».

У 1932 році з метою зміцнення колгоспів була проведена реорганізація (укрупнення), 10 колгоспів були об'єднані в чотири: «Червона зоря», «Раднива», «Пролетарка», імені Калініна.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 93 жителі села[4].

У листопаді 1941 року червону окупацію було замінено на німецьку. За архівними даними із 600 чоловіків не повернулося з війни 215 довжан. Усього на території села Довгеньке полягло 3297 бійців та поховані у братській могилі. Під час запеклих боїв 80 % села було зруйновано.

У 1960-х роках селі функціював колгосп імені Жданова, який мав понад 4 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, електростанцію, млин, цегельний і черепичний заводи.[3] В період 1967—1971 років село Моросівка, яке підпорядковувалося тоді Довгеньківській сільській раді та безпосередньо межувало з селом Довгеньке, було зняте з обліку у зв'язку з переселенням жителів.[5] Нині ця територія належить до села Довгеньке.

У 1975 році в селі було побудовано нову школу.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 846 осіб, з яких 398 чоловіків та 448 жінок[6].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 850 осіб[7].

• ПСП «Караван».
• CТОВ «Злагода».[9]

• Дитячий садок (після пожежі влітку 1998 року залишилися одні руїни, на даний момент його відновили).
• Довгеньківський навчально-виховний комплекс Ізюмської районної ради Харківської області.[10]
• Будинок культури.
• Лікарня.
• Стадіон.

• Пам'ятник загиблим радянським воїнам під час німецько-радянської війни, встановленим на братській могилі.[11]
• Біля Довгенького збереглися рештки неолітичного поселення (V—III тисячоліття до н. е.) та кургани з двома кам'яними бабами — сліди кочівницьких народів (X—XI століття н. е.).[3]

• гірничий інженер О. Чумак.[12]
• І. П. Остапенко — учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу.[3]

• Релігійна громада Святителя Миколая с. Довгеньке Ізюмської єпархії УПЦ МП
• До Оскільської ОТГ хочуть приєднатися десять сіл