Доманинці (станція)
Домани́нці — лінійна пасажирська залізнична станція Ужгородської дирекції Львівської залізниці.
| Станція Доманинці
Самбір — Чоп | |
|---|---|
| 48°38′15″ пн. ш. 22°20′09″ сх. д. | |
| Рік відкриття | 1968 (54 роки) |
| Тип | пасажирська |
| Колій | 5 |
| Платформ | 1 |
| Тип платформ(и) | берегова |
| Форма платформи | пряма |
| Вулиця | вул. Вокзальна |
| Відстань до Києва, км | 857 |
| Відстань до Львова, км | 263 |
| Відстань до Самбора, км | 188 |
| Відстань до Ужгорода, км | 5 |
| Код станції | 381025 ? |
| Код «Експрес-3» | 2218310 ? |
| Послуги |  |
| |
Розташована на півночі Ужгорода, у передмісті Доманинці Закарпатської області на лінії Самбір — Чоп між станціями Ужгород (5 км) та Кам'яниця (8 км).
Має адресу: 88014, м. Ужгород, вул. Вокзальна, 1.
Доманинці — колишнє село в Україні, в Закарпатській області.
Обєднане з містом Ужгород указом Президії Верховної Ради УРСР №1078-ІХ від 12.07.1976
Село засноване в XIV ст. В письмових джерелах згадується під назвами Damanua, Damanya, Domonya.
В передмісті Доманинці, в урочищі Лиса Гора знайдено розрізнені знахідки доби неоліту.
Перша половина І тис. н.е. – знайдено поселення пшеворської культури.
Найдавнішими слов’янськими артефактами, що засвідчені на території Доманинців, є поселення празької культури. Для нього характерна укріплена частина, відсутність значної кількості посадського населення, обмежена кількість функцій, притаманних середньовічним містам, наприклад, торгово-реміснича.
у 30-ті роки в Доманинцях функціонувала добровільна пожежна команда, яка тренувалася під керівництвом Івана Макари й вигравала чимало змагань із пожежно-прикладних видів.
Храм Успіння пр. Богородиці. 1820.
У 1751 р. у селі була дерев’яна церква Успіння пр. богородиці, в доброму стані, з двома дзвонами, “всіми образами вигодно украшена”. Запис 1735 р. у книзі “Леітургікон” свідчив, що купив її Дмитро Пастеляк, а згідно з записом 1770 p., купив книгу Ян Свурнюв і передав доманинському пароху Федору Гребинцевому.
Теперішня церква, яку споруджували впродовж 20 років (за єпархіальним списком 1915 р. датується 1798 роком, що був, можливо, початком будівництва), є типовою мурованою спорудою з бароковим закінченням вежі. З латинського напису на іконостасі випливає, що настінне малювання, а також фігури апостолів для іконостасу виконав у 1820 р. відомий художник Михайло Манкович, відбувалося це за священика Іоана Сільвая. Всі ікони перемалював художник з Галичини Антон Пилиховський у 1911р. У 1913 р. шинґли на дахах замшили бляхою. У 1928 р. для малювання інтер’єру запросили художника з Мюнхена, що звався Курт і працював разом з дружиною, а фінансував малювання банк і епископат.
Наступного року, в неділю Мироносиць єпископ Петро Ґебей посвятив відремонтовану та розмальовану церкву. У 1920-х – 1930-х роках на прикрашення храму багато коштів пожертвувало подружжя Йосипа Сабова та Варвари Ролі. Теперішнє малювання виконано в 1956 р.
Доманинський священик Андрій Сабов (1894 – 1957) був заарештований органами НКВД у 1950 р. і засуджений на 25 років каторги.
Історія
Залізницю Ужгород — Великий Березний було відкрито 1893 року. 1968 року було електрифіковано залізницю Ужгород — Самбір. Ймовірно, тоді ж і було відкрито залізничну станцію Доманинці (в атласі залізниць СРСР ще не фігурує, у службових розкладах 1980-х років вже присутня).
На станції зупиняються лише приміські електропотяги.
Посилання
Джерела
- Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)