Доній Микола Романович

Народився 30 квітня 1910 року в селі Липняжці (нині Добровеличківського району Кіровоградської області) в робітничій родині. Дід відомого українського політика, громадського та культурного діяча Донія Олександра (Олеся) Сергійовича.

Освіта і трудова діяльність

• в 1929 році закінчив Добровеличківський педтехнікум. Працював

учителем, директором Марківської семирічної трудової школи, інспектором райнаросвіти;

• в 1932 році закінчив Одеський інститут соціального виховання і курси при ЦК КП(б)У по підготовці викладачів для вишів;
• у 1932–1940 роках —– викладач філософії в Донецькій вищій сільськогосподарській комуністичній школі й Металургійному інституті у Маріуполі;
• з 1937 року — – в апараті Наркомату освіти УРСР, інспектор-методист Управління вищої школи;
• у 1938–1941 роках — – на партійній роботі, одночасно викладач історії КПРС у вишах Києва;
• у 1948–1949 роках навчався на річних курсах Академї суспільних наук при ЦК КПРС, де під керівництвом академіка АН СРСР Г. М. Панкратової підготовував і захистив кандидатську дисертацію “"Грудневе збройне повстання на Катеринославщині у 1905 р."”;
• у 1949–1954 –роках завідував кафедрою основ марксизму-ленінізму Київського педагогічного інституту;
• у 1954–1964 – роках — заступник директора з наукової роботи, директор Інституту історії партії ЦК КП України, –філії Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС;
• З 1964 року —– ректор Інституту підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук при Київському унверситеті.

Могила Миколи Донія

Помер 21 липня 1975 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Брав участь у колективних працях:

• «Нариси історії Комуністичної партії України»;
• «Українська РСР у період громадянської війни 1917—1920 рр.» (Т.2.– К., 1968).

Редактор та упорядник фундаментальної збірки «Переписка В. И. Ленина и руководимых им заграничных партийных органов с социал-демократическими организациями Украины (1901—1905 гг.)». Започаткував серію наукових публікацій УПК “Вопросы общественных наук” (вийшло понад 20 томів).

Підготував 16 кандидатів наук. Був член редколегії Українського історичного журналу з 1957 року. Автор понад 60 наукових та науково-популярних праць.

Твори:

• «Шоста конференція КП(б)У.» – Київ, 1963;
• «Утворення комсомолу України.» – Київ., 1959 (у співавторстві);
• “"Ленінська іскра” і соціал-демократичні організації України." – Київ., 1969 (у співавторстві);
• «Ленін — натхненник дружби народів СРСР.» – Київ, 1972 (у співавторстві.).

Нагороджений орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни І ступеня, Червоної Зірки, “«Знак Пошани”», Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР (6.08.1968) і багатьма медалями.

• Український історичний журнал.– 1968. – № 7; 1975. – № 8;
• РЕІУ. – Т.ІІ. –1970.

• history.org.ua^{[недоступне посилання з липня 2019]}