Доній Олександр Сергійович

Народився 13 серпня 1969 року у Києві в родині економістів — Сергія Миколайовича (1945—1996) та Ольги Опанасівни (нар. 1947) Доній.

Був одружений з Тетяною Миколаївною Доній, викладачкою англійської мови романо-германського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Вдруге одружений (дружина — Олена Юріївна Доній, начальник відділу кореспондентських відносин і торгового фінансування у комерційному банку) та виховують двох дітей (Яну та Олексія).

Історичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка (1986—1991). Історик.

Один із лідерів і організаторів студентського руху України (кінець 1980-х — початок 1990-х років).

У 1988 році запросив колишнього політв'язня Сергія Набоку від імені Українського культурологічного клубу провести спільний диспут в КДУ імені Т. Шевченка щодо «чорних плям» української історії, зокрема щодо Голодомору 1932—1933 років, за що мав бути виключений з Університету. В газеті «Київський університет» була опублікована стаття, в якій Донія звинувачували в «українському буржуазному націоналізмі». На захист Донія став його курс історичного факультету, зусиллями якого вдалося не допустити виключення.

Березень 1990—1991 — голова Київської організації Української студентської спілки (УСС), 1991—1992 — співголова УСС.

Жовтень 1990 року — організував та очолив широкомасштабну акцію студентського голодування, що призвела до відставки уряду Віталія Масола.

Восени 1990 року після відкриття кримінальної справи на учасників «Студентської революції на граніті» за захоплення Червоного корпусу Київського Державного Університету імені Т. Шевченка (стаття Кримінального Кодексу «захоплення державних споруд», від 3-х до 5-ти років ув'язнення) для захисту рядових членів організації написав заяву на ім'я прокурора м. Києва, що як керівник УСС м. Києва безпосередньо віддав наказ захопити Червоний корпус Університету та бере на себе всю відповідальність. Взимку 1991 року заарештований. Через протести мас-медіа, народних депутатів, багатьох громадських організацій кримінальну справу було припинено.

1990—1991 — заступник голови Народного Руху України, член Центрального проводу Народного Руху України.

Депутат Київської міськради (1994—1998), заступник голови Комісії з гуманітарних питань (1995—1998).

1997—1998 — член правління партії «Реформи і порядок», голова Київської міської організації.

Голова об'єднання «Молода Україна» (з 1996), голова партії «Молода Україна» (1999).

Голова редакційної колеґії альманаху «Молода нація» (з 1996).

Член правління Міжнародного фонду «Відродження» (1997).

Голова ради директорів Міжнародного благодійного фонду «Смолоскип» (1997).

Член президії Національної ради Конгресу української інтелігенції, голова молодіжної комісії (1997).

Член правління Міжнародного фонду соціальної адаптації (1999)

Член президії Громадського комітету опору «За правду!» (з березня 2001).

Шеф-редактор літературно-мистецького часопису «Молода Україна» (2003).

Голова Центру екстремальної політики (2000).

Народний депутат України VI скликання з 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 37 в списку. Голова підкомітету з питань гуманітарної освіти, науки та інформатизації Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти.

Під час бійки у Верховній Раді 27 квітня 2010 року, яка виникла через питання ратифікації Харківських угод Януковича-Мєдвєдєва отримав струс мозку[1] внаслідок побиття п'ятьма депутатами Партії Регіонів.

Народний депутат України VII скликання з 12 грудня 2012 року. Позафракційний. Переміг на виборах у мажоритарному одномандатному виборчому окрузі № 88 (Коломийщина-Городенківщина, Івано-Франківська область). Самовисуванець. Голова підкомітету з питань державної політики у сфері розвитку та використання мов Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності.

2012 року був одним з організацій акцій на захист української мови («Мовний майдан»).

Під час Євромайдану («Революції гідності») як керівник Мистецького об'єднання «Остання Барикада» відповідав за організацію музичної сцени Майдану.

Навесні 2014 року створив та очолив Інформаційний Центр протидії сепаратизму «Наша земля». Організував випуск газет проти російської агресії: «Наш Крым», «Наша Одесса», «Наш Донецк», «Наш Луганск». Особисто їздив в Крим (Сімферополь, Севастополь), Одесу, Харків для протидії колаборантам та російським окупантам.

Засноване у 2006 році Мистецьке об'єднання «Остання Барикада» бере свій початок від однойменного арт-клуби, які Олесь Доній організував у Києві (2001—2003) та Харкові (2005—2007). Арт-клуби «Остання Барикада» були першими україномовними арт-клубами у Києві та Харкові. Всі мистецькі заходи в «Останніх Барикадах» проводилися українською мовою. На вхідних дверях у клуби висіли таблички «У нас розмовляють українською».

Об'єднання «Остання Барикада» відоме численними фестивалями та мистецькими проектами, зокрема:

• Фестиваль вертепів «Карпатія» (з 2007; м. Івано-Франківськ, м. Яремча, м. Коломия, м. Київ);
• Музично-літературний андеграундовий фестиваль «День Незалежності з Махном» (2006—2009; м. Гуляйполе, Запорізька область);
• Літературно-мистецький фестиваль «Київська Барикада» (з 2007; м. Київ);
• Фестиваль сучасного мистецтва «Харківська Барикада» (з 2007; м. Харків);
• Літературно-мистецький фестиваль «Барикада на Тузлі» (2008; АР Крим: м. Сімферополь, м. Керч, острів-коса Тузла);
• Фестиваль повстанської і патріотичної пісні «Покрова» (2008; м. Київ);
• Фестиваль повстанської і патріотичної пісні «Гайдамака.UA» (2010 року) м. Ірпінь, Київська область.

Місією організації є захист інтересів українців шляхом сприяння розвитку та поширенню в Україні досліджень у галузі політичних наук та політичної філософії, а також теоретичному та прикладному аналізу державної політики.

• Участь у проведенні наукових досліджень у галузі політичних наук;
• Участь в організації та проведенні різноманітних видів дискусій;
• Сприяння налагодженню комунікації між науковцями та експертами в регіонах України та сприяння спільним науковим дослідженням і аналітичним проєктам;
• Сприяння об'єднанню зусиль науковців і експертів з галузі політичних наук а всіх зацікавлених установ і організацій для розвитку в Україні політичних наук та аналізу політики

Об'єднання представників української творчої інтелігенції, політиків, юристів, громадських діячів з метою захисту української мови, що його було засновано 27 червня 2012 року. Про заснування комітету було оголошено під час пресової конференції в УНІАН[2].

Ініціаторами створення «Всеукраїнського комітету на захист української мови» стали народні депутати Олесь Доній, Юрій Стець, письменники Василь Шкляр, Дмитро Капранов та правозахисники Левко Лук'яненко, Степан Хмара, Василь Овсієнко, народна артистка України Ніна Матвієнко.

• «Остання Барикада» — програма про культуру. «Центральний канал» (КДРТРК) — автор та ведучий. Програма виходить щовівторка о 19:00, повтор щосереди о 05:00, 12:30 та 00:00[3].
• «Ідейний вибір» — програма присвячена українській ідеї. Каналі «3s.tv» (Студія Савіка Шустера) — автор та ведучий. (До закриття каналу «3s.tv» вийшло 25 випусків програми[4].
• «Музична обойма» — хіт-парад українських відеокліпів. «Центральний канал» (КДРТРК) — продюсер. Програма виходила щосуботи о 20:30.
• «Цивілізація» — авторська програма Олександра Донія, яка базується на концепції «25 сходинок до суспільного щастя». Виходить на youtube-каналі SKRYPIN.UA [5].