Дора Маар

Дочка француженки з Турені й архітектора хорватського походження, виросла у Аргентині.

У 1945 році після розриву з Пікассо Маар лікувалась у психіатричній клініці в Жака Лакана. Після виставки живопису (1957) на довгі роки усамітнилась у власному помешканні, писала вірші й картини, про неї майже всі забули. Провела останні роки у власній квартирі по вулиці Савойя, на лівому березі Парижа.

Дора Маар померла 16 липня 1997 року в 89-річному віці. Похована на цвинтарі Буа-Тардьє у Кламарі[5].

Дім Дори Маар у Воклюзі

У 1920 році приїхала до Парижа, навчалася живопису, потім фотографії, познайомилась з Брассаєм, Картьє-Брессоном, зійшлась із сюрреалістами (Бретон, Батай та інші). Була ассистенткою Мана Рея.

У 1935 році відкрила власне фотоательє. Її фотомонтаж «Папаша Убю» став своєрідною візитівкою сюрреалістичного мистецтва.

Художній спадок Маар був високо оцінений публікою й критикою тільки на посмертній ретроспективній виставці (1999).

У 2019 році (5 червня — 29 липня) у Центрі Помпіду представлена найбільша виставка робіт Дори Маар (понад 400 фотографій і документів), яка дозволида простежити шлях мисткині від перших рекламних світлин і вуличного періоду до витворів сюрреалістичного мистецтва.

Співпраця з Пікассо

У 1936 році в паризькому кафе «Де маго» Поль Елюар познайомив Маар з Пікассо. Дев'ять років вона була його моделлю, музою і партнеркою.

Маар багато фотографувала Пікассо (особливо в період його роботи над «Гернікою»), під його впливом звернулась до живопису. Пікассо часто створював зображення сумної Маар, у його творчому доробку вона назавжди ввійшла як «жінка, що плаче».

Картина Пікассо «Портрет Дори Маар» (1938) ніколи не виставлялась у музеях і висіла в будинку художника до його смерті, а у 1980-х її придбав саудівський шейх Абдулмухсен Абдулмалік Аль Шейх у галереї Пейс в Нью-Йорку. У 1999 році картину викрали й внесли до списку найрозшукуваніших витворів мистецтва. У 2019 році полотно відшукав Артур Бренд, фахівець з пошуку втрачених предметів мистецтва в Голландії[6]. На початок 2020-х вартість картини оцінювалася в 25 млн євро[7][8].

«Пам'ятник Аполлінеру» (1959) або «Голова жінки» (Дора Маар) Пікассо

Скульптурний портрет Дори Маар Tete de femme (Голова жінки), виконаний з гіпсу у 1941 році, зберігається в музеї Людвіга у Кельні. Чотири копії роботи були відлиті в бронзі у 1950-х, через декілька років після припинення відносин пари. Один примірник скульптури був подарований у 1959 році меморіалу Гіійома Аполлінера[9]. Скульптура містилась у шостому окрузі Парижа біля церкви Сен-Жермен-де-Пре. Ця копія була вкрадена у 1999 році, а згодом знайдена дорожнім робітником у канаві в муніципалітеті Оні. Муніципалітет Оні, не здогадуючись про походження скульптури, виставив її у залі ратуші. У 2001 році один з відвідувачів ратуші упізнав у погрудді роботу Пікассо, після чого скульптуру повернули на попереднє місце[10].

• Про мисткиню написали романи Драґана Букумирович «Дора Маар» (1998) і Ніколь Авріль «Я, Дора Маар» (2002, нім. пер. 2004).
• Її роль у кінострічці Джеймса Айворі «Прожити життя з Пікассо» (1996) зіграла Джуліанна Мур. У другому сезоні серіалу «Геній» роль Маар виконала Саманта Коллі.

• Lord J. Picasso and Dora: a personal memoir. New York: Farrar Straus Giroux, 1993
• Caws M.A. Picasso’s weeping woman: the life and art of Dora Maar. Boston: Little, Brown, and Co., 2000
• Förster T. Dora Maar: Picassos Weinende. Hamburg: Europ. Verl.-Anst., 2001.
• Avril N. Moi, Dora Maar: roman. Paris: Plon, 2002
• Dujovne Ortiz A. Dora Maar: prisonnière du regard. Paris: Bernard Grasset, 2003
• Baldassari A. Picasso-Dora Maar. Paris: Flammarion; London: Thames & Hudson, 2006
• Краусс Р. Холостяки. М.: Прогресс-Традиция, 2004, с.18-37

• Список сюрреалісток

• Дора Маар і Пікассо (рос.)
• Портрети Маар роботи Пікассо і Мана Рея
• Роботи Дори Маар у музеях світу
• Про Дору Маар на www.newyorkartworld.com (англ.)
• Рожі Андре (Роза Кляйн). Фотопортрет Дори Маар, 1941