Дрогобицька округа ОУН

Дрогобицька округа ОУН — адміністративно-територіальна одиниця Організації українських націоналістів революційної (ОУНР), яка охоплювала майже усю територію тодішньої Дрогобицької області УРСР, і організаційно входила до складу Карпатського краю ОУН[1].

Дрогобицька округа ОУН
Адм. центр Дрогобич
Країна  Українська держава (1941)
Край Карпатський край ОУН
Офіційна мова українська
Населення
 - повне ~ 800 000
Площа
 - повна ~ 10000 км²
Дата заснування 1945
Дата ліквідації 1952
 - раніше відомий як Дрогобицька область ОУН

Історія

Дрогобицька округа була створена після рішення Проводу ОУН про реорганізацію краю «Західні Українські Землі», у листопаді 1944 році, шляхом реорганізації Дрогобицької області ОУН в округу[2]. Реорганізація завершилась навесні 1945 року. До складу Дрогобицької округи не увійшли Крукеницький, Мостиський та Судово-Вишнянський райони (від весни-літа 1945 року входили до Яворівського надрайону Львівської округи Львівського краю ОУН, та Новострілищанський та Ходорівський райони (увійшли до Бібрецького надрайону Рогатинської округи Львівського краю ОУН) Дрогобицьекої області УРСР. Дрогобицька округа від початку створення поділялалася на три надрайони.

Навесні 1945 року частина території Дрогобицької округи були передані иншим округам ОУН (Жидачівський до Калуської округи ОУН, Миколаївський та Рудківський — Львівської округи Львівського краю ОУН), а з колишньої Перемиської області ОУН приєднано частину Добромильського району, яка залишилась у складі УРСР.

Дрогобицька округа ОУНР у 1946 році
НадрайониРайони
1.Стрийський1. Боринський (з літа 1946)[3]
2. Меденицький (до літа 1946)[3]
3. Стрийський
4. Сколівський
5. Славський
2.Дрогобицький1. Боринський (до літа 1946)[3]
2. Дрогобич
3. Дрогобицький
4. Дублянський
5. Меденицький (з літа 1946)[3]
6. Підбузький
7. Турківський
3.Самбірський1. Добромильський
2. Нижньоустрицький
3. Самбірський
4. Старосамбірський
5. Стрілківський
6. Хирівський

З літа 1947 року, після створення Турківського надрайону (створений щоб охопити прилеглі райони Закарпаття), Дрогобицька округа складалась з чотирьох надрайонів[4].

НадрайониРайони
1.Стрийський1. Стрийський
3. Сколівський
2.Дрогобицький1. Дрогобицький міський
2. Дрогобицький
3. Дублянський
4. Меденицький
5. Підбузький
3.Самбірський1. Добромильський
2. Нижньоустрицький
3. Самбірський
4. Старосамбірський
5. Стрілківський
6. Хирівський
4.Турківський1. Боринський
2. Славський
3. Турківський
4. Закарпатський (Міжгірський, з 1948)

Окружні провідники

СвітлинаІм'я та прізвищеПсевдоЧас на посаді
1.
Зиновій Тершаковець«Федір», «Лисий», «Чагрів», «Червень», «Чигирин»весна 1945 — літо 1945[5]
2.
Іван Лаврів«Нечай», «Мирон», «Богун», «50», «555»літо 1945 — травень 1949
3.
Володимир Фрайт«Жар», «Батько», «Вир», «Владан», «Владко», «інж. К. Владан», «Карб», «Роман», «АГБ», «Ст-5»травень 1949 — серпень 1950[6]
4.
Ярослав-Василь Косарчин«Байрак», «Козак», «7-7», «Вівчар»серпень 1950 – літо 1951[7][8]
5.
Василь Цап'як«Потап»(в.о) літо 1951 — квітень 1952[9]

Примітки

  1. Василь Ільницький. Провід ОУН Карпатського краю. Львів; Торонто: Літопис УПА, 2012. — 126 с.: фотогр. — (Літопис Української Повстанської Армії. Серія «Події і люди»; кн. 21). — Парал. тит. арк. англ. ISBN 978-966-2105-45-2 (Ukraine). ISBN 978-1-897431-47-4
  2. Василь Ільницький. До проблеми чисельності підпілля у Дрогобицькій окрузі ОУН (1945–1952)». Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка, 3, 2012, 36–44
  3. Влітку 1946 року Боринський район переведено з Дрогобицького до Стрийського надрайону, а Меденицький з Стрийського до Дрогобицького надрайону
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 жовтень 2013. Процитовано 21 серпень 2013.
  5. Володимир Мороз. Зиновій Тершаковець-«Федір». Літопис УПА. Серія «Події і люди». – Кн. 12. – Торонто-Львів: Літопис УПА, 2011. – С. 25 – 26, 91
  6. Василь Ільницький. Володимир Фрайт – провідник Дрогобицького окружного проводу ОУН. Наукові записки Національного університету «Острозька академія»: Історичні науки. – Острог: Національний університет «Острозька академія», 2010. – Вип. 16.
  7. Микола Когут. Герої не вмирають Кн. 3. – Дрогобич: Відродження, 2001. – С. 18.
  8. Микола Когут. Повстанська доля Байрака. — Дрогобич: ВФ «Відродження», 1999. — 48 с.
  9. Олександр Іщук, Наталія Ніколаєва. Ярослав Богдан — «Всеволод Рамзенко» - Л.; Торонто: Літопис УПА, 2011. — 127 с.: рис., табл. — (Літопис Української Повстанської Армії. Серія «Події і люди»; кн. 14).]

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.