Дрожжин Михайло Іванович

Народився 10 січня 1901(19010110) року в родині робітника-коваля в селі М'ячково, тепер Коломенський район, Московська область, Росія (за даними газет 1938 року — народився в місті Луганську). З 1909 по 1912 рік навчався в Пушкінській школі міста Луганська. З 1912 по 1914 рік — учень ремісничого заводського училища в Луганську.

Трудову діяльність розпочав у травні 1914 року токарем Луганського паровозоремонтного заводу Гартмана. Працював на паровозоремонтному заводі до 1922 року.

У 1919 році, як рядовий червоноармієць, брав участь в обороні Луганська від військ генерала Денікіна. У 1921 році вступив до комсомолу.

У 1922—1925 роках — у Червоній армії. Служив у прикордонному загоні військ ДПУ Криму в місті Севастополі.

З березня 1925 по травень 1929 року — токар Луганського паровозоремонтного заводу імені Жовтневої революції.

Член ВКП(б) з лютого 1926 року.

У 1929—1930 роках — член правління Луганської окружної кредитної спілки.

У 1930—1932 роках — голова правління Луганської районної колгоспної спілки (колгоспцентру), член правління Луганського районного галузевого кооперативного товариства по заготівлі зернових культур (райкоопзерно).

У 1932—1937 роках — старший майстер 11-го і 12-го прогонів новопаровозного цеху Луганського (Ворошиловградського) паровозоремонтного заводу імені Жовтневої революції. З 1933 по 1934 рік без відриву від виробництва навчався в Луганському вечірньому комуністичному університеті.

З березня 1937 року — секретарем комітету КП(б)У новопаровозного цеху Ворошиловградського паровозоремонтного заводу імені Жовтневої революції.

З кінця 1937 по 1938 рік — 2-й секретар Ворошиловградського міського комітету КП(б)У Донецької області.

У 1938—1940 роках — в.о. 1-го секретаря, 1-й секретар Краматорського міського комітету КП(б)У Сталінської області.

26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Краматорській виборчій окрузі № 262 Сталінської області

З березня 1940 року — 3-й секретар Сталінського обласного комітету КП(б)У.

Учасник німецько-радянської війни з серпня 1941. У 1941—1943 року — член Військової ради оперативної групи гвардійських мінометних частин Чорноморської групи військ Північно-Кавказького і Закавказького фронтів.

У червні 1943 — лютому 1944 року — 1-й секретар Сталінського обласного комітету КП(б)У.

У травні 1944 — березні 1948 року — 2-й секретар Чернігівського обласного комітету КП(б)У. Потім перебував на навчанні.

У вересні 1954 — жовтні 1970 року — начальник господарчого управління Міністерства внутрішніх справ (МВС) Української РСР.

Помер у жовтні 1970 року в місті Києві.

• полковий комісар
• полковник

• орден Леніна (22.02.1943)
• орден Трудового Червоного Прапора (23.01.1948)
• медаль «За оборону Сталінграда»
• медаль «За оборону Кавказу»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медаль «20 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1965)
• медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
• медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)

• Дрожжин Михайло Іванович: облікова картка депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 3, арк. 207—208.
• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 42.
• Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]: газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
• Михаил Иванович Дрожжин // Краматорская правда: газета. — Краматорск, 1938. — № 115 (2205). — 22 травня. — С. 1.
• Михаил Иванович Дрожжин // Краматорская правда: газета. — Краматорск, 1938. — № 144 (2234). — 25 червня. — С. 2.
• Дрожжин Михаил Иванович, полковник, 1901 г. р. // Вебсайт «Память народа». (рос.)
• М. І. Дрожжин: некролог // Вечірній Київ: газета. — Київ, 1970. — № 249 (8028). — 23 жовтня. — С. 4.
• Дрожжин Михаил Иванович // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898—1991). (рос.)