Дрофань Анатолій Павлович

Анатолій Дрофань народився в родині залізничника. Через кілька днів після того, як він народився у Прилуках, його батька перевели на роботу до Ічні. Оскільки він не встиг оформити документи про народження сина, то зробив це уже в Ічні[1].

1935 року закінчив Ічнянську семирічну школу, після чого продовжив освіту на робітничому факультеті при Ніжинському педагогічному інституті. 1938 року вступив на філологічний факультет Київського університету. У зв'язку з війною закінчив його тільки в 1945 році.

Працював у редакціях республіканських газет «Молодь України», «Колгоспне село» та журналі «Україна».

Друкуватися А. П. Дрофань почав з 1945 року. Першу книжку видав у 1956 році.

З російської мови переклав низку творів Віталія Біанкі, Михайла Алексєєва.

Окремі твори Дрофаня перекладено російською, білоруською, казахською, німецькою мовами.

• Збірка оповідань для дітей середнього шкільного віку «Журка із Сонцеграда» (1956).
• Збірка сатиричних оповідань «Іменини» (1957).
• Книжка для дітей «Про барона, Мавру і мале вушко» (1959).
• Документальна повість «Коли ми красиві» (1962).
• Збірка оповідань «Троянди» (1963).
• Книжка для дітей «Коли я виросту» (1963).
• Книжка для дітей «Янехо» (1965).
• Збірка оповідань «Альбіон» (1967).
• Збірка оповідань «Земля для квітів» (1968).
• Повість «У кожному камені — іскра» (1971).
• Книжка для дітей «Загадка старої дзвіниці» (1971).
• Повість «Біла криниця» (1975).
• Історичний роман із часів гайдамаччини «Таїна голубого палацу» (1978).
• Збірка оповідань «Сонцелюби» (1979).
• Історико-біографічний роман «Буремна тиша» (1984) — про Степана Васильченка.

• Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 136—137.
• Письменники Радянської України. — К., 1981. — С. 78.
• Міщенко Д. О. Дрофань Анатолій Павлович // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 114.