Дружина бога Амона

В Перший перехідний період (на думку дослідників напевне за X династії) з'являються перші згадки про титул «Дружина бога Амона», яким володіли спочатку верховні жриці, а пізніше виключно жінки царської крові.

В результаті політичного піднесення Фів в часи Середнього царства (XI та XII династії) культ Амона набуває більшої популярності, а при XVIII династії фіванських фараонів стає головним державним богом. У руслі синкретизму він був ототожнений з давнім геліопольским сонячним богом Ра в образі бога Амона-Ра, царя богів і старшого божества Еннеади. Відповідно відбувається посилення впливу посади «Дружина бога Амона». Саме з часів XVIII династії цю посаду віддають виключно родичам правлячого фараона.

На деякий час за правління фараона Аменхотепа IV Ехнатона носійка цієї посади стає менш впливовою, що було пов'язано з боротьбою з прихильниками бога Амона й піднесення прихильників Атона. Лише за часів фараонів Ай та Хоремхеба «Дружина бога Амона» знову набуває колишньої ваги серед жрецтва, але вже не мав політичного значення.

Відновлення політичного значення посади відбувається в середині XX династії. Багато цього сприяв фараон Рамсес IV, який додав до посади «Дружина бога Амона» титул «Божественна обожнювачка Амона», надавши його своїй дружині. Починаючи з Рамсеса VI цю посаду надавали незайманим дочкам фараона. Ця традиція зберігалася до XXV династії.

Нубійський володар Кашта домігся у Шепенупет I, єдинокровної сестри фараона Такелота III, «Дружиною бога Амона» (верховної жрицею Амона), визнання його дочки Аменірдіс I своєї спадкоємицею, що означало початок встановлення контролю над Єгиптом. Завдяки цього відбувається нове піднесення ваги цієї посади.

Посада мала ритуальне значення. Брала участь у ритуалі знищення імен ворогів держави, обряді очищення фараона. Втім більшість священних обов'язків «Дружини бога Амона» невідомі.

В період ослаблення царської влади Дружина бога Амона була представницею центральної влади, керувала навіть деякими областями, навіть інколи номінально очолювала війська.

Водночас з часів XVIII династії використовувалася як політичний інструмент, щоб забезпечити владу над фіванським регіоном і посилити могутність жерців Амона. В часи могуті центральної влади, володарки цієї посади сприяли зміцненню влади фараона. Спадковість царського роду вважалася по жіночій лінії, правителі і релігійні інститути тісно перепліталися. За часів XVIII династії часто поєднувалася з посадою велика дружина.

Після послаблення центральної влади в часи XX династії, на цю посаду стали призначати доньок володарів Верхнього Єгипту, які водночас обіймали посади верховного жерця Амона. Ця політика забезпечувала контроль роду Герігора протягом кінця XX—XXI династії. В наступні роки відігравала роль зміцнення володарів зі знаттю Верхнього Єгипту.

• Яххотеп I — дружина фараона Таа II Секененра, мала також титул Велика дружина царя.
• Яхмос-Нефертарі — сестра-дружина фараона Яхмоса, мала також титул Велика дружина царя.
• Яхмос-Сіткамос — сестра-дочка фараона Камоса, отримала титул посмертно
• Яхмос-Мерітамон — сестра-дружина фараона Аменхотепа I
• Яхмос-Сітамон — дочка Яхмоса.
• Хатшепсут — жінка-фараон
• Нефрура — дружина Тутмоса III
• Мерітра-Хатшепсут — дружина Тутмоса III
• Мерітамон — дочка Тутмоса III
• Тія — дружина Аменхотепа II
• Сітре — дружина Рамсеса I
• Туя — дружина Сеті I
• Нефертарі — дружина Рамсеса II
• Таусерт — дружина Сеті II
• Ісіда Та-Хемджерт — дружина Рамсеса III
• Тентіпет — дружина Рамсеса IV, також «Божественна обожнювачка Амона»
• Ісіда — дочка Рамсеса VI, також «Божественна обожнювачка Амона»
• Титі — дочка або дружина Рамсеса X
• Мааткара — дочка фараона Пінеджема I
• Хенуттауї IV— дочка верховного жерця Амона Пінеджема II
• Каромама-Мерітмут — дочка фараона Осоркона II
• Ташахепер — дочка Осоркона II
• Шепенупет I — дочка Осоркона III
• Педіаменнебнестауї — дочка фараона Пефтджаубаста, отримала титул посмертно
• Аменердіс I — дочка Кашти
• Шепенупет II — дочка Піанха
• Аменірдіс II — дочка Тахарки
• Нітокріс I — дочка фараона Псамметіха I
• Анхнеснеферібре— дочка Псамметіха II
• Нітокріс II — дочка Амасіса II

• Watterson, Barbara, Women In Ancient Egypt, 1994, Sutton Publishing, Stroud.
• Erhart Graefe: Untersuchungen zur Verwaltung und Geschichte der Institution der Gottesgemahlin des Amun vom Beginn des Neuen Reiches bis zur Spätzeit. zwei Bände In: Ägyptologische Abhandlungen. (ÄA) Band 37, Harrassowitz, Wiesbaden 1981, ISBN 3-447-02174-8.
• Ayad, Mariam F. (2009). God's Wife, God's Servant: The God's Wife of Amun (c. 740—525 BC). Routledge. ISBN 9780415411707.