Перший перехідний період (Стародавній Єгипет)

Перший перехідний період в історії Стародавнього Єгипту (середина XXIII — середина XXI століття або 2250–2050 рр. до н. е., VII–X династії).

У правління VII і VIII династій влада фараонів з Мемфісу була лише номінальною, в Єгипті панувала політична анархія. Влада перейшла в руки номархів («градоначальників»). Утрата державної єдності стала причиною розвалу загальноєгипетської іригаційної системи, що викликало економічну кризу і масовий голод. Не підтримуваний народом, складний адміністративний устрій приходив у занепад, у країні бродили розбійницькі зграї, чернь, яка грабувала заупокійні храми й усипальні. До початку Першого перехідного періоду майже всі піраміди й усипальниці спадкоємців престолу та високих сановників було розграбовано й спустошено. Північні провінції періодично потерпали від набігів азійських кочівників та лівійців.

Нездатність номів власними силами впоратися з економічними труднощами посилила об'єднавчу тенденцію. Першим претендентом на роль «збирача» єгипетських земель став Гераклеополь, одне з найбільших міст на півночі Верхнього Єгипту. Його правителям вдалося підпорядкувати Дельту і верхньоєгипетську область Тіна, відбити вторгнення кочівників і зміцнити північні кордони. Починаючи з Ахтоя (Хеті), вони претендували на титул царів усього Єгипту (IX–X династії).

Однак у своїй боротьбі за об'єднання Єгипту гераклеопольське царство зустріло суперника в особі утворився на півдні Фіванського царства, що контролювало долину Ніла від Абідоса до 1-го порога. Їхня конфронтація завершилася наприкінці XXI століття до н. е. перемогою Фів при фараоні Ментухотепі II, який заснував XI династію. Цілісність Єгипетської держави було відновлено.

Хронологія Першого перехідного періоду

Бл. 2150–2040 до н. е. Розпад Стародавнього царства Єгипту на 42 окремих округи-номи, на чолі яких стояли номархи. I Перехідний період (VII–X династії) — час смут (повстання, напади лівійців, крах громадянського правопорядку, розграбування гробниць) (Манефон: «Сімдесят царів правили сімдесят днів»). Літературне відображення кризи цивілізації: «Повчання для царя Мерикара», «Скарги красномовного селянина», «Розмова стомленого від життя з душею».
Бл. 2134–2040 до н. е. Часткове відновлення порядку в Єгипті під час правління царів з Гераклеополя (IX династія). Першому царю IX династії Ахтою (Хеті) I вдається об'єднати Єгипет, проте незабаром починається падіння єгипетської культури. Боротьба між Фівами і Гераклеополем, підтриманим правителями Гермополя і Сіута, за нове об'єднання країни і гегемонію в ній, що загострилася після розграбування гераклеопольськими фараонами священного міста Верхнього Єгипту — Абідоса.
Бл. 2100 до н. е. Х династія: піднесення Фів Стовратних (давньоєгипетська назва Но-Амон = 'житло Амона') при Ініотефі II Великому.

Література

Петер Элебрахт «Трагедия пирамид: 5000 лет разграбления египетских усыпальниц» (перевод с немецкого) О. И. Павловой, Москва, издательство «Прогресс», 1984 года./Peter Ehlebracht «Heltet die Piramiden Fest! 5000 Jahre Grabraub in Agypten» Dusseldorf — Wien, 1980, Econ Verlag.

Усі роки подані до нашої ери.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[Before-1] Усі роки подані до нашої ери.