Дудник Олексій Олексійович

Дýдник Óлексій Óлексійович[1] народився 2 лютого 1935 року в селі Вербки[2] Семенівського району Полтавської області (нині Кременчуцький район Полтавської області).

1950 рік — закінчив місцеву семирічну школу.

1952—1953 роки — навчався Кременчуцькій фельдшерській-акушерській школі. При вступних іспитах, на одне місце претендували 13 бажаючих.

У 1954 році з дипломом фельдшера-акушера був направлений у Рівненську область і почав працювати в селі Бережки Дубровицького району.

1954—1956 роках - перебував на армійській службі. Під час служби в армії одержав травму ока, через що, за висновком медичної комісії, не був допущений до вступних екзаменів у медінститут.

Після демобілізації працював медичним працівником на Веселоподільському цукрозаводі[3].

З 1958 - завідувач фельдшерсько-акушерським пунктом в селі Паніванівка Семенівського району.

Понад півстоліття він жив і працював у селі Паніванівка (нині село Паніванівка Веселоподільського старостату).

Був відомим лікарем не лише в своєму селі й районі, але й за їх межами. До нього приїздили лікуватися багато людей. За рік в середньому було близько п'яти тисяч пацієнтів.

Активно займався також громадською діяльністю, обирався депутатом Семенівської районної ради.

Із дружиною Ніною Іванівною (нині покійною) прожили 45 років.

Виростив 4 дітей:

• донька Ольга працює лікарем-терапевтом Семенівської ЦРЛ,
• Олена — лікар-стоматолог (м. Полтава),
• Тетяна живе і працює в Італії,
• син Олексій — робітник на заводі (м. Глобине).

Почесний громадянин Семенівщини[4].

Помер 10 лютого 2011 року.

Його вірші, гуморески, поеми не залишають читачів байдужими. Вони змушують думати, переживати, а іноді, навіть дуже часто, від душі сміятися.

Його ліричні і жартівливі вірші охоче клали на музику композитори, зокрема, вони озвучувалися Олексієм Чухраєм. Особливо плідно Олексій Дудник працював з композитором-земляком Олексієм Ногою. Створена ними пісня «Село мого дитинства» стала призером республіканського радіо конкурсу, виконувалася на телебаченні.

Твори також друкувалися в республіканських, обласних і районних газетах.

Член спілки літераторів Полтавщини.

Член Національної спілки письменників України.

Автор понад 20 книг.

• Не згубіть сон-траву: лірика, гумор, сатира (1992).
• Жигулі-жигулики: гумор і сатира (1994; 2002).
• Коні-рисаки. Лірика. Поеми (1996).
• України долею живу (1997).
• Щастя вам лебединого: пісні на слова Олексія Дудника (1998).
• Життя, як життя (1999).
• Крик душі: вірші (2000).
• Що б там в світі не було / О. Дудник, О. Нога (2001).
• Козацький характер (2001).
• Весела завірюха (2002).
• Нехай життям іскриться келих.
• Нам судилось прожить: вірші, поема (2004).
• Пошли, Боже, Україні: Патріотичні, ліричні та жартівливі пісні (2005).
• Пелюстки незгасних буйноцвіть: вірші (2006).
• Любив… Люблю… Любитиму: поетичні твори за ред. М. Шудрі. (2010).
• На життєвих перехрестях: поетичні твори (2012).

• Медаль М. І. Пирогова,
• Знак «Відмінник охорони здоров'я».

• Любов Онищенко. Той, хто вдень лікує, а вночі пише
• Щедрої землі таланту: до 80-річчя з дня народження поета-земляка Олексія Дудника
• Поет у білому халаті: до 80-річчя з дня народження Олексія Олексійовича Дудника
• Почесні громадяни Семенівщини
• Презентація нової збірки Олексія Дудника
• Сонячні краплини поезії. Вечір пам'яті
• Олена Душко. Сонячні краплини поезії

1. Літератори Полтавщини : довідник (вип. 2) (укр.). Полтава: Астрея. 1992. с. 9–10.
2. Звід пам'яток історії та культури України: Полтавської області. Семенівський район (укр.). Полтава: АСМІ. 2013. с. 82–83. ISBN 978-966-182-243-5.
3. Кудрицький, А. В. (1992). Полтавщина: енциклопедичний довідник (укр.). Київ: "Українська Енциклопедія" імені М. П. Бажана. с. 120. ISBN 5-88500-033-6.
4. Почесні громадяни Семенівщини. Семенівська районна рада (укр.).
5. Калинове гроно : антологія поезії полтавських літераторів ХХ століття (українська). Полтава: Полтавський літератор. 1998. с. 199–201. ISBN 966-7462-07-2.