Дубровицький район

Район лежить у межах Поліської низовини та Волинського Полісся.[9][8] Площа району — 1818,5 км²[2] (9,1 % обласної території).

Межує на півночі й північному сході з Берестейською областю Білорусі,[8] на сході з Рокитнівським, на півдні із Сарненським, на заході із Зарічненським і Володимирецьким районами Рівненської області.

Протяжність лінії державного кордону з Білоруссю на півночі становить 65 км.[8] Діють два митні пости — у Городищі та Удрицьку.

Район розташований на залізничній магістралі Рівне — Сарни — Лунинець[8] і перетині автодоріг Рівне — Дубровиця — Городище — Столін та Рівне — Дубровиця — Зарічне — Прикладники — Пінськ.

Зарічненський район	Берестейська область  Білорусь[8]	Берестейська область  Білорусь[8]
		Рокитнівський район
Володимирецький район	Сарненський район

Район розташований у вологій та помірно теплій агрокліматичній зоні.[10] Пересічна температура січня -5 °C, липня +18 °C.[10] Близько 160 днів на рік охоплює період з температурою понад +10 °C.[10] Опадів 620—680 мм на рік, найбільше випадає в літні місяці.[10]

Поверхня району — хвиляста алювіальна низовина, розділена на дві частини річкою Горинь.[1][8] Лівобережна частина має горбистий рельєф з горбами та пасмами заввишки 8-12 м, які чергуються із сусідніми до Волинського пасма вирівняними заболоченими просторами Верхньоприп'ятської низовини, а правобережна — заболочені простори з еоловими формами рельєфу (валами, дюнами) заввишки 5-8 м.[1][8] Понад 30 % району охоплюють дерново-підзолисті ґрунти, поширені також дернові оглеєні, торфово-болотні та лучні різновиди.[10] Понад 670 га — піски.[10] Понад 48 % площі району покривають ліси з породами: сосна (71 % площі лісів), вільха чорна, береза (12,5 %), дуб, осика, липа, клен, ялина.[10][8] Крім того, на заплавах річок трапляються різновиди болотної рослинності та лучне різнотрав'я.[10] На території району містяться родовища кварцових пісків (Дубровицьке родовище), торфу (Дубняки, Коровинське родовище тощо) та глин.[9] Корисні копалини району: бурштин, торф, глина,[8][11] пісок.[11]

Населених пунктів — 59, з них — одне місто та 58 сіл.[8][2][12][11] Станом на 2020 місцеве самоврядування в Дубровицькому районі було представлене 1 міською радою, 2 сільськими об'єднаними територіальними громадами та 17 сільськими радами.[12] Районні органи влади — Дубровицька районна рада та Дубровицька районна державна адміністрація.

Адміністративно-територіальний устрій:[12]

У Дубровицькому районі нараховується 17 річок довжиною понад 10 км (загальна довжина — 428 км) та 141 річка довжиною до 10 км (загальна довжина — 428 км).[13] Територією району течуть річки Горинь,[10][11] Случ,[10][11] Чаква, Льва,[10][8] Бережанка, Сирець, Стубла, та інші.

На території району міститься низка невеликих природних озер загальною площею 339 га та декілька ставків і водойм загальною площею 140 га.[10] Серед яких — Велике Почаївське, озеро природного походження, пам'ятка природи загальнодержавного значення площею 58 га,[14] а також озера Великі, Сомине,[11] Верхнє, Озерське, Сіріус та інші. На півночі району болота Гало, Красне, Морочне.

З представників тваринного світу, занесених до Червоної книги України, на території Дубровицького району трапляються: кіт лісовий, змієїд (на окраїнах великих лісових масивів), беркут (вікові дерева у лісових хащах села Переброди), шуліка рудий (глибинні ділянки лісових масивів поблизу села Переброди), журавель сірий (відкриті болота), пугач (молоді соснові ліси), бражник джмелевидка (луки, схили, галявини), бражник мертва голова (сади, парки, пасіки), шовкопряд-ендроміс (береза, липа, граб, ліщина), шовкопряд кульбабовий (теплі сухі луки, схили), сатурнія-аглія (ліси, просіки).[15]

На території Дубровицького району трапляється занесена до Червоної книги України сироїжка синювата (поблизу села Крупове).[16]

На території Дубровицького району розташована низка об'єктів природно-заповідного фонду:

• Держвані заказники загальнодержавного значення
  • Почаївський заказник — ландшафтний заказник загальнодержавного значення площею 905 га, розташований поблизу села Висоцьк.[17][14][10][8]
  • Висоцький заказник — лісовий заказник загальнодержавного значення площею 110 га, розташований поблизу села Висоцьк.[17][14][10][8]
  • Золотинський заказник — ботанічний заказник загальнодержавного значення площею 3016 га, розташований поблизу села Золоте.[17][14][10][8]
  • Озерський заказник — ботанічний заказник загальнодержавного значення площею 1276 га, розташований поблизу села Людинь.[17][14][10][8]
  • Перебродівський заказник — загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення площею 16530 га, розташований поблизу села Переброди та у північно-західній частині Рокитнівського району.[17][10]
  • Сварицевицький заказник — ботанічний заказник загальнодержавного значення.[14][8]
  • Озеро Велике Почаївське — гідрологічний заказник загальнодержавного значення.
• Державні заказники місцевого значення
  • Літвицький заказник — лісовий заказник місцевого значення площею 74 га, розташований в Літвицькому лісництві.[18][10][8]
  • Великоозерянський заказник — ботанічний заказник місцевого значення.
• Державні пам'ятки природи
  • Велике Почаївське озеро — озеро природного походження, пам'ятка природи загальнодержавного значення площею 58 га.[14]
  • Дендропарк — комплексна державна пам'ятка природи місцевого значення площею 1 га, розташована в селі Миляч.[19]
  • Висоцький дендропарк — комплексна державна пам'ятка природи місцевого значення площею 1,5 га, розташована в селі Висоцьк.[19][8]
  • Трипутнянський парк — комплексна державна пам'ятка природи місцевого значення площею 3 га, розташована в Трипутнянському лісництві.[19][8]
  • Урочище «Жаденське» — комплексна державна пам'ятка природи місцевого значення площею 0,6 га, розташована в селі Жадень.[19][8]
  • Дуби віковічні — ботанічна державна пам'ятка природи місцевого значення площею 3 га, розташована в селі Великі Озера.[19]
  • Більський дендропарк — комплексна пам'ятка природи місцевого значення.[8]
  • Дубровицький дендропарк — пам'ятка природи місцевого значення.[8]
• Державні заповідні урочища
  • Більське урочище — лісове заповідне урочище площею 10 га, розташоване в Більському лісництві.[20][8]
  • Золотинське урочище — лісове заповідне урочище площею 12 га, розташоване в Золотинському лісництві.[20][8]
  • Поліська діброва — державне заповідне лісове урочище місцевого значення площею 26 га, розташоване в Дубровицькому лісництві.[20][8]
  • Висоцьке заповідне урочище[8]

Крім того, на території району частково розташований Рівненський природний заповідник загальнодержавного значення, який охоплює Перебродівський болотний масив.[14][8]

Внаслідок Чорнобильської катастрофи район було здебільшого віднесено до третьої зони радіаційного забруднення, а село Будимля — до другої.[8]

Перша писемна згадка міста Дубровиця була 1005 року в розподілі землі Володимиром Великим між новоствореною Турівською та Київською митрополіями. Вся ця територія була заселена деревлянами. Коли племена слов'ян були об'єднані в Київську Русь, держава древлян припинила своє існування. Під час міжусобиць на Русі, ця територія відійшла до Турово-Пінського князівства. В кінці XVI століття Дубровиця та інші села сучасного району входили до Пінського повіту Брестсько-Литовського воєводства.

У XVII столітті територія відносилася до Берестейського воєводства. Протягом короткого часу входила до території, на яку поширювалася українська гетьманська адміністрація. Коли Правобережжя було відійшло до Росії, територія району (більша частина) ввійшла до Пінського повіту Мінської губернії, а 1805 року він був віднесений до Рівненського повіту Волинської губернії.

Напередодні реформи 1921 року існувала вже Дубровицька волость Волинської губернії. 1921 року волость перейшла під владу Польщі. Спочатку територія входила до Сарненського повіту Поліського воєводства, а в кінці 1930 року — у складі цього ж повіту до Волинського воєводства. У 1934 було впроваджено новий адміністративний поділ, за яким на кілька сіл утворювалася одна гміна. Було створено Дубровицьку гміну.

17 вересня 1939 року західноукраїнські та західнобілоруські землі переходять до СРСР.[21] На основі ухваленого Верховною Радою УРСР на третій позачерговій сесії закону від 15 листопада 1939 року про прийняття Західної України до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки серед інших був утворений Рівненська область.[3] Дубровицький район утворений указом Президії Верховної Ради УРСР від 17 січня 1940 року, внаслідок якого замість повітів в областях Західної України утворювалися райони.[3] У лютому 1940 року в Дубровицькому районі створено 23 сільські ради.[3] 15 грудня 1940 року відбулися вибори до міських та сільських Рад депутатів трудящих.[3]

22 червня 1941 року розпочалася німецько-радянська війна і вже на початку липня 1941 року Дубровицький район зайняли німецькій війська.[3] Нацистський режим за 1942—1943 роки знищив 989 єврейських родин, вбивав та відправляв на примусові роботи в Німеччину українців.[3]

Деякі мешканці району долучилися до руху опору встановленій владі.[3][21] Діяло українське націоналістичне та радянське партизанське підпілля.[21] Також був активним прорадянський польський партизанський загін Роберта Сатановського.[21]

Серед загонів УПА особливо активними були бійці «Поліської Січі» Тараса Бульби-Боровця.[21] Встановлено 2187 учасників української національно-визвольної боротьби на території Дубровицького району, з них 972 загинуло та 880 репресовано.[21]

Радянські партизани та підпільники на території району здійснювали диверсії та збирали розвідувальні дані.[21] У боях за звільнення Дубровицького району від німецьких сил загинуло 866 бійців радянських збройних сил, партизанів і підпільників.[21] Понад 7700 уродженців району взяли участь у Німецько-радянській війні у складі Червоної армії, з них майже 400 були нагороджені бойовими нагородами.[21] На території району встановлено 20 пам'ятників і обелісків загиблим військовикам.[21]

7 січня 1944 року частини 397 Сарненської Богдана Хмельницького стрілецької дивізії спільно з партизанським з'єднанням Сабурова вибили німецькі частини з території району.[3] Після повторного встановлення радянської влади було заборонене приватне підприємництво, здійснювалися примусова колективізація та депортація родин учасників національно-визвольної боротьби.[21] Водночас відкривалися заклади культури та охорони здоров'я, школи, створювалися підприємства, велося будівництво.[21]

У 1944 році на території району діяли підрозділи УПА — боївка СБ «Стіжка» та група «Кармелюка».[22] Підпілля УПА продовжувало боротьбу проти радянської влади до кінця 1940-х — середини 1950-х років.[8][21]

15 серпня 1944 року указом Президії Верховної Ради УРСР Домбровиця перейменована на Дубровицю, а Домбровицький район — на Дубровицький.[5] У 1947 році в Колках було створено перший у районі післявоєнний колгосп.[21] За даними Дубровицького районного відділу МДБ станом на квітень 1948 року було виселено 132 родини «бандпособників» і націоналістів.[23] У 1950 році почалася нова кампанія з виключення з колгоспів «бандпособницьких» родин, станом на 20 червня 1950 року в Дубровицькому районі було виключено 75 родин.[23] У 1950 році в районі була завершена колективізація одноосібних селянських господарств.[3]

У 1959 році в процесі укрупнення районів в УРСР Висоцький район був розділений між сусідніми районами — північна його частина увійшла до складу Зарічненського району, а південна — до Дубровицького району.[3] Зокрема до Дубровицького району були включені села: Сварицевицької сільської ради (Сварицевичі, Зелень), Лісівської (Озерськ та Замороченнє (сьогодні Лісове)), Людинської (Пузня (сьогодні Партизанське), Золоте, Людинь, Рудня), Лютинської (Лютинськ), Висоцької (Висоцьк, Річиця (сьогодні Вербівка), Хилін), Удрицької (Удрицьк, Смородськ, Хочин), Жаденської (Жадень), Миляцької (Миляч, Біле), Велюнської (Велюнь, Загребля), Перебродівської (Переброди, Будимля), Озерянської (сьогодні Великоозерянської) (Великі Озера, Шахи, Різки).[3] Через укрупнення деякі села були перейменовані, зокрема Хлівці — на Заслуччя, Островці — на Червоне тощо.[3]

А в 1962–1966 роках з Дубровицьким районом об'єднувалися Володимирецький і Зарічненський райони.[24] За його розміри район називали «Велика Дубровиця» або «Маленька Бельгія».[24]

5 лютого 1965 року указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Біленську, Борівську, Великотелковицьку, Кухітсько-Вільську та Перекальську сільради Дубровицького району до складу Володимирецького району, а Залізницьку та Судченську Дубровицького району — до складу Любешівського району Волинської області.[25]

У 1973 році в районі діяло 3 радгоспи, 17 колгоспів, 7 підприємств, 6 будівельних організацій, об'єднання «Сільгосптехніки», 53 медичні заклади, музична школа, профтехучилище, 8 будинків культури, 44 клуби, 46 бібліотек, 4 кінотеатри, 47 кіноустановок.[26] Діяли 48 загальноосвітніх шкіл (з них 11 середніх, 27 восьмирічних та 10 початкових), у яких навчалося 13 930 учнів та працювало 820 учителів.[26]

Національний склад населення Дубровицького району станом на 2011 рік:[34]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[35]

Розподіл населення за віком та статтю станом на 2001 рік:[36]

Структура жителів району за віком і статтю станом на 2011 рік:[37]

Стан смертності та народжуваності у 2006—2010 роках:[41]

Освітній рівень населення за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року:[41]

• Світлана Бабчук, українська співачка, заслужена артистка України (2002).
• Іван Базилевич, український лікар-терапевт, дослідник фізіології старіння, доктор медичних наук (1928), професор (1938).
• Теодозія Бриж, українська скульпторка, заслужена художниця України (1997).
• Уляна Кот, співачка, майстриня художнього ткацтва.
• Євген Кухарець, композитор, народний артист УРСР (з 1972 року), художній керівник і головний диригент Черкаського державного заслуженого українського народного хору.
• Георгій Харпак (Жорж Шарпак), французький фізик українського єврейського походження, лауреат Нобелівської премії з фізики (1992).
• Віталій Чишко, доктор історичних наук, академік.

• Дубровицька централізована система публічно-шкільних бібліотек