Дуйгу Асена

Дуйгу Асена народилася в Стамбулі, Туреччина 1946 році. Її дід був особистим секретарем Ататюрка.[7] Після закінчення приватного коледжу для дівчаток в Кадикеї, продовжила навчання і закінчила Стамбульський університет за спеціальністю педагогіка. Потім два роки працювала в дитячій поліклініці, в лікарні Хасекі і в дитячому будинку Стамбульського університету як педагог.

Як журналістка, Дуйгу Асена почала писати і публікуватися 1972 року. Її першу статтю опубліковано в газеті «Хюррієт». Від 1976 до 1978 року працювала копірайтеркою у рекламному агентстві. Від 1978 року працювала редакторкою у видавництві, відповідаючи за випуск кількох жіночих журналів, таких як «Kadınca», «Onyedi», «Ev Kadını», «Bella», «Kim» і «Negatif».[6]

У 1980-х роках Дуйгу Асена стала лідеркою руху за права жінок і їх положення в Туреччині. У публікаціях у ЗМІ вона писала про шлюб, жіночу нерівність і насильство щодо жінок. У свій час вона втратила роботу, закохавшись у колегу. При цьому вона зрозуміла, що турецького чоловіка ніколи б не звільнили за подібних обставин.[6]

У своїй першій книзі «Kadının Adı Yok» («Жінка без імені») вона різко критикувала пригнічення жінок і вимушені шлюби без любові. Роман, опублікований 1987 року, став бестселером. 1998 року, після 40 перевидань, книгу заборонив уряд, як вважалося, через, як вважалося, непристойності, небезпеки її змісту для дітей і підриву шлюбних засад. Після двох років судової тяганини заборону на роман зняли. Переклад цієї книги випущено в Німеччині і Нідерландах.[6] Книга стала бестселером і в Греції. Її друга книга «Aslında Aşk Yok», може розглядатися як продовження першої. Її також перекладено іноземними мовами і видано за кордоном. Всі її подальші книги стали бестселерами.

Від 1992 до 1997 року письменниця вела програму на державному каналі ТРТ 2. Як журналістка, вона працювала в газетах «Міллійєт», «Джумхурієт» і «Ярин». Дуйгу Асена також зіграла ролі в трьох фільмах «Umut Yarıda Kaldı» («Надія розбивається»), «Yarın Cumartesi» («Завтра субота») і «Bay E» («Пан E»).

Дуйгу Асена померла від раку мозку — хвороби, з якою вона боролася протягом двох років, перебуваючи в Стамбулі в американському госпіталі. Похована на цвинтарі Зінджірлікую.[5]

• Kadının Adı Yok (Жінка без імені), 184 с., 1987, 59-те видання 2004, ISBN 975-506-122-3 (також грецькою й італійською мовами)
• Aslında Aşk da Yok (Насправді, там теж не люблять), 192 с., 1989, 40-е видання 2004, ISBN 975-506-128-2
• Kahramanlar Hep Erkek (Герої — завжди чоловіки), 160 с., 1992, 23-тє видання 2005, ISBN 975-506-108-8
• Değişen Bir Şey Yok (Там нічого не змінилось), 118 с., 1994, 43-тє видання 2004, ISBN 975-325-000-2
• Aynada Aşk Vardı (Там була любов у дзеркалі), 360 с., 1997, 22-е видання 2004, ISBN 975-325-456-3
• Aslında Özgürsün (Насправді, ви вільні), 276 с., 2001, 21-ше видання 2004, ISBN 975-6612-14-2
• Aşk Gidiyorum Demez (Кохання не каже: ‘Я йду’), 208 с., 2003, 14-те видання 2003, ISBN 975-293-083-2
• Paramparça (Розтерзаний), 157 с., 2004, 14-те видання 2006, ISBN 975-293-205-3

Німецькою мовою

• Die Frau hat keinen Namen (Жінка без імені), 174 с., 1992, Piper, Мюнхен, ISBN 3-492-11485-7
• Meine Liebe, Deine Liebe (Моя любов, твоя Любов), 215 с., 1994, Piper, Мюнхен, ISBN 3-492-11792-9

Голландською мовою

• De vrouw heeft geen naam (Жінка без імені), 219 с., 2005, de Kern, ISBN 90-325-1011-8
• Eigenlijk ben je vrij (Насправді, ви вільні), 222 с., 2005, de Kern, ISBN 90-325-1006-1

• 1988 — «Людина на вершині», премія журналу «Nokta»;
• 1988 — «Кращий автор», премія Босфорського університету;
• 1995 — «Кращий автор», премія Босфорського університету;
• 1998 — «75 жінок у 75 років».

• Дуйгу Асена на сайті IMDb (англ.)
• Дуйгу Асена (тур.)