Дядченко Сергій Петрович

Сергі́й Петро́вич Дядченко (нар. 23 вересня 1979(19790923), м. Токтогул, Таласька область, Киргизька РСР 1 липня 2017, с-ще Піски, Ясинуватський район, Донецька область, Україна) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Позивний «Киргиз».

Дядченко Сергій Петрович
 Старший сержант
Загальна інформація
Народження 23 вересня 1979(1979-09-23)
Токтогул, Киргизька РСР
Смерть 1 липня 2017(2017-07-01) (37 років)
Піски, Донецька область, Україна
(підрив на міні)
Поховання Звенигородський район
Псевдо «Киргиз»
Військова служба
Роки служби 1997—1999, 2014—2015, 2016—2017
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 34 ОМПБ
Війни / битви
Командування
Командир відділення
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Біографія

Народився 1979 року в киргизькому місті Токтогул. Сім'я Сергія переїхала в Україну, у село Шевченкове Звенигородського району Черкаської області, де він закінчив 9-й клас школи. 1997 року здобув спеціальність тракториста-електрика у Звенигородському СПТУ.

З 23 листопада 1997 по 12 березня 1999 року проходив строкову військову службу у Збройних силах України на посаді старшого навідника, потім командира гармати та командира відділення.

Працював трактористом у колгоспі села Шевченкове.

З початком російської збройної агресії проти України 15 травня 2014 року добровольцем пішов на фронт, рік служив в 34-му батальйоні територіальної оборони Кіровоградської області «Батьківщина», який у подальшому було реорганізовано у мотопіхотний батальйон. Виконував завдання на території проведення антитерористичній операції на сході України.

Демобілізувався 18 травня 2015 року. Якийсь час мешкав у Черкасах.

2016 року підписав контракт з в/ч В5912, — 1647-й окремий автомобільний батальйон (м. Черкаси), звідки знову вирушив на фронт до 34-го батальйону. 30 червня 2017 присвоєне звання старшого сержанта.

Старший сержант, командир відділення 34-го окремого мотопіхотного батальйону «Батьківщина» 57-ї окремої мотопіхотної бригади, військова частина А4395.

1 липня 2017 року близько 17:40 загинув в результаті підриву на міні з «розтяжкою» під час виконання робіт з інженерного обладнання на взводному опорному пункті поблизу селища Піски Ясинуватського району. Разом із Сергієм загинув солдат Володимир Сініцин[1][2].

Похований 4 липня на кладовищі села Шевченкове[3][4].

Батько помер, залишились мати, дружина, сестра і брат. Брат Сергія Ігор теж служив у 34-му батальйоні, і сестра проходила службу в зоні АТО. Ще один брат Віктор Бойко — загинув на фронті у липні 2014 року[5].

Нагороди та відзнаки

  • Указом Президента України № 12/2018 від 22 січня 2018 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6].
  • Нагороджений відзнакою облради «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно)[7].

Вшанування пам'яті

13 жовтня 2017 року у Шевченківському НВК було урочисто відкрито меморіальну дошку полеглому на війні випускнику школи Сергію Дядченку. Це вже друга дошка на фасаді навчального закладу, першою — вшановано пам'ять загиблого воїна Віктора Бойка, брата Сергія Дядченка[8][9].

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.