Дяків Осип Васильович

Осип Васильович Дяків (псевдо: «Артем», «Гончарук», «Горновий», «Наум», «Осипенко», «Левадний»; 21 червня 1921, с. Олесине, нині Козівський район 28 листопада 1950, біля с. Великополе, Яворівського району) крайовий провідник ОУН Львівщини, теоретик і організатор боротьби УПА, заступник голови Генерального Секретаріату УГВР. Лицар Золотого та Срібного Хреста Заслуги.

Осип Дяків
Ім'я при народженні Дяків Осип
Псевдо «Артем», «Гончарук», «Горновий», «Наум», «Осипенко», «Левадний»
Народився 21 червня 1921(1921-06-21)
с. Олесине, Козівський район, Тернопільська область
Помер 28 листопада 1950(1950-11-28) (29 років)
с. Великополе, Яворівський район, Львівська область
·Загинув у бою з НКВС
Громадянство  Українська держава (1941)
Національність українець
Діяльність журналіст-публіцист
Відомий завдяки теоретик і організатор боротьби УПА
Alma mater Львівський університет (філологія)
Посада крайовий провідник ОУН Львівщини,
заступник голови Генерального Секретаріату УГВР
Військове звання підполковник-політвиховник (посмертно)
Партія ОУНР
Нагороди

Життєпис

Юні роки

Дяків Осип народився 21 червня 1921 року в с. Олесине, нині Козівський район, Тернопільська область, Україна (тоді Бережанський повіт, ЗУНР, окупована Польщею).

Будучи 13-літнім учнем середньої школи в місті Бережанах, стає членом підпільного юнацтва ОУН і бере активну участь у всіх сферах революційної праці з молоддю. Влітку 1940 р. вступає на філологічний факультет Львівського університету.

Збройна та ідеологічна боротьба

20 вересня 1940 року в студентському гуртожитку його несподівано заарештовують більшовики. Майже рік тортур не приневолили його зрадити організаційні таємниці.

На початку війни Осип втікає з тюрми в місті Бердичеві[1]. У 1941—1943 рр. він — член осередку пропаганди Бережанської округи ОУН, а в 1943—1944 рр. стає членом крайового проводу юнацтва ОУН на українських землях, членом редакційної колегії підпільного журналу «Юнак». Від 1944 р. — член крайового проводу ОУН.

У 1944—1948 рр. Осип Дяків-Горновий — член головного осередку пропаганди при проводі ОУН, редактор підпільних революційних журналів, видань, листівок і звернень. Теоретик і організатор боротьби УПА, автор багатьох публіцистичних праць. Автор відомого гасла «Свобода народам! Свобода людині!».

Відстоював ідею ліквідацію СРСР на засадах незалежних держав в етнічних кордонах. У 1948 р. Осипа Дяківа запрошують на посаду крайового провідника ОУН Львівського краю. З 1949 р. він — член проводу ОУН на українських землях. У другій половині 1950 р. — член Української головної визвольної ради і заступник голови генерального секретаріату УГВР.

Постановою УГВР нагороджений Золотим Хрестом Заслуги і Срібним Хрестом Заслуги.

Обставини загибелі

В другій половині серпня 1950 р. радянські органи посилили протиповстанські операції в Івано-Франківському (Янівському) районі з метою ліквідації окружного проводу ОУН Львівщини, на базі якого міг перебувати (і перебував у той час) крайовий провідник Осип Дяків-«Наум». В ніч з 27 на 28 серпня оперативно-чекістська група Управління МГБ, яка розробляла окружний провід, за агентурними даними в с. Добростани провела операцію під керівництвом старшого оперуповноваженого відділу 2-Н УМГБ майора Якушенка. В 3.00 на один з нарядів у господарстві Катерини Кулик натрапили три підпільники. В перестрілці один підпільник був убитий, двоє інших втекли. Один з них — районний референт СБ ОУН Городоччини Григорій Максимович-«Хмара» — був важко поранений, сховався в господарстві місцевого мешканця та підірвався гранатою.[2] Тіло селяни закопали на городі, проте 31 серпня більшовики його знайшли і впізнали. Як згадувала зв'язкова Г. Максимовича Катерина Пилат, один колишній підпільник їй казав, що третім підпільником, який залишився живим, був Осип Дяків.

У жовтні 1950 р. при управліннях МДБ Львівської, Дрогобицької та Тернопільської областей були організовані спеціальні оперативні групи з метою активізації пошуку члена Проводу ОУН О. Дяківа-«Наума». У листопаді формування цих груп завершилося. Одночасно здійснено заходи, спрямовані на встановлення місць його перебування, насамперед на території Городоцького та Івано-Франківського районів, де попередньо вже фіксували його появу. Для проведення агентурної розвідки в с. Страдч була скерована кваліфікована агентка «Роза», яка поселилася там у своїх родичів і за короткий час встановила широкі зв'язки серед симпатиків підпілля. Агентка «Роза» була безпосередньо причетна до ліквідації Р. Шухевича. Дослідник Д. Ведєнєєв, з посиланням на З. Ластовецького, називає її справжнє ім'я Анна Фроляк. Вона повідомила, що 5-6 жовтня в господарстві дяка місцевої церкви Степана Боровця переховувалися п'ятеро підпільників, один з яких за ознаками був подібний до «Наума». 12 листопада група мисливців в лісі на північ від села Страдч зіткнулася з одинадцятьма підпільниками. Мисливці також підтвердили присутність серед них особи, подібної до О. Дяківа, фото якого їм показали. Агентка «Роза» 20 листопада повідомила, що після зустрічі з мисливцями ця група ввечері прибула в господарство С. Боровця. Вночі в коморі відбулася нарада, яку проводив провідник високого рангу, а вранці повстанці пішли в прилеглий ліс. Отримавши ці відомості, МДБ УРСР прийняло рішення про проведення масштабної чекістсько-військової операції у с. Страдч та прилеглих лісових масивах з метою пошуку та ліквідації О. Дяківа та інших підпільників. До неї було залучено 450—460 солдатів та офіцерів військ МДБ, очолювали керівні співробітники МДБ УРСР та управління у Львівській області. Серед них, були, зокрема, заступник начальника УМДБ у Львівській області полковник В. Фокін (здійснював загальне керівництво операцією), начальник відділу Управління 2-Н МДБ УРСР майор Богданов та начальник 3 відділення І відділу Управління 2-Н МДБ УРСР майор Г. Клименко (І відділ «розробляв» Провід ОУН). За планом, 23 листопада було блоковано села Страдч, Поріччя, Роттенган та Великополе, а пошукові групи мали розшукувати криївки в цих селах та прилеглих лісах. На випадок прориву повстанців в районі операції та за межею оточення були виставлені засідки і секрети. Операція розпочалася на світанку 24 листопада 1950 р. Увечері цього дня, о 21.45-22.00 на одну із засідок 6 роти 4 полку військ МДБ західніше с. Страдч потрапили два підпільники, які прямували до лісу. У перестрілці один із повстанців — окружний референт пропаганди ОУН Львівщини Петро Шатинський-«Крук» — відразу загинув, інший — бойовик Павло Леус-«Орест» — через село Великополе зумів пробитися до лісу, при цьому отримавши поранення у сутичці із ще однією засідкою. Масив відразу був блокований військами МДБ. Наступного дня, 25 листопада, о 24.00-00.15 на узліссі західніше с. Страдч в перестрілці із секретом 1 роти 3 окремого батальйону загинув бойовик О. Дяківа «Петро» (справжні ім'я та прізвище не встановлені), який ніс пошту на адресу «Наума» та 21 тисячу рублів. Це дало додаткову вказівку МДБ про перебування в цій місцевості крайового провідника ОУН Львівщини. Блокаду лісу було посилено, до прочісування району залучено 300 бійців МДБ.. В результаті ретельних триденних пошуків 28 листопада о 16.30 більшовики знайшли добре замаскований, капітально обладнаний бункер, в якому при вчиненні опору були знищені четверо підпільників: Осип Дяків-«Наум», Микола Мошончук-«Бор», кущовий провідник «Петро»-«Вибух» та бойовик «Бора» Павло Леус-«Орест». У вбитих вилучено 3 автомати, 2 рушниці, 5 пістолетів, гранати, набої, радіоприймач, підпільні документи і видання, а також продукти. В іншому бункері виявлено два радіоприймачі і багато речей. Трупи були доставлені до Львова для впізнання, яке здійснили колишні зв'язкові Р. Шухевича Катерина Зарицька-«Монета», Галина Дидик-«Анна», Дарія Гусяк-«Дарка» і надрайонний референт СБ ОУН Городоччини Мирон Гельнер-«Остап».

Нагороди

  • Згідно з Наказом Головного військового штабу УПА 3/47 від 5.12.1947 р. співробітник Головного осередку пропаганди ОУН Осип Дяків – «Наум» нагороджений Бронзовим хрестом заслуги УПА.
  • Згідно з Постановою УГВР від 1.11.1950 р. і Наказом Головного військового штабу УПА 1/51 від 25.07.1951 р. керівник Львівського крайового проводу ОУН, член УГВР Осип Дяків – «Горновий» нагороджений Золотим хрестом заслуги УПА.

Вшанування пам'яті

Наказом ГВШ УПА ч. 3/52 від 12 жовтня 1952 р., на підставі рішення УГВР від 11 жовтня 1952 р., за великі заслуги в організації УПА, у військовому і політичному вишколі та вихованні кадрів УПА посмертно О. Дяківу-«Горновому» надано військовий ступінь підполковника-політвиховника з датою 28 листопада 1950 р. Такий же ступінь тоді отримали посмертно і колишні його зверхники Яків Бусел-«Київський» та Йосип Позичанюк-«Євшан».

В десятиріччя створення Української Повстанської Армії 14 жовтня 1952 р. її Головний командир Василь Кук-«Коваль» видав наказ ч. 5/52, який зобов'язував усі клітини підпілля вшанувати мовчанкою всіх бійців і командирів УПА та учасників визвольного революційного підпільного руху, які полягли смертю героїв у боротьбі за визволення українського народу з неволі. Під час мовчанки зачитати імена тих, хто поклав найбільші заслуги в утворенні Української Повстанчої Армії і у розквіті її військово-бойових і морально-політичних сил. Серед кількох десятків імен згадано і підполковника Осипа Дяківа-«Горнового» — члена політвиховного відділу при Головній Команді УПА та виконувача обов'язків командира ВО-2 «Буг».

Посмертно Українська Головна Визвольна Рада, Головне командування УПА і Провід ОУН на українських землях так характеризували роль О. Дяківа у національно-визвольному русі:

«Своєю всесторонньою діяльністю славної пам'яті друг Дяків-Горновий вніс величезний вклад у справу Української Національної Революції, в справу боротьби за визволення українського народу. За це нагороджено його двома найвищими нагородами — Золотим і Срібним* Хрестом Заслуги. Особливу цінність для українського руху мають його ідеологічно-політичні праці і статті, що з'являються першорядною зброєю в боротьбі з большевизмом і які заслужено прославили його ім'я не тільки в Україні, але і широко поза кордонами СССР. Сила аргументації ідеологічно-політичних праць сл. п. др. Горнового така правдива, логічна і гостра, що переконує кожну людину доброї волі і переставляє її на бік українського визвольного руху.

В особі сл. п. друга О. Дякова-Горнового український революційно-визвольний рух втратив не тільки талановитого журналіста, пропагандиста і трибуна ідей української Революції, глибокорозумного політичного керівника, здібного організатора, виховника і вишкільника, але також любимого друга, людину з чулим і скромним серцем, тверезим вольним характером, життєрадісною бадьорою вдачею.

Величня постать сл. п. друга О. Дякова-Горнового, його світле ім'я, його революційні думки і діла назавжди лишаться у нашій пам'яті і запалюватимуть наші серця вогнем священної посвяти й додаватимуть сил у дальшій боротьбі за Волю, за Українську Самостійну Соборну Державу.

Вічна слава Героєві Української Національної Революції!»

У селі Олесине на Козівщині біля школи споруджено пам'ятник О. Дяківу-Горновому.

  • 8.10.2017 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у с. Бишки Козівського р-ну Тернопільської обл. Золотий хрест заслуги УПА (№ 001) та Бронзовий хрест заслуги УПА (№ 004) передані Тетяні Лапці, племінниці Осипа Дяківа – «Горнового», «Наума».

Публіцистика Дяківа-Горнового

  • «Яка філософія зобов'язує членів ОУН?»,
  • «На большевицькому ідеологічному фронті»,
  • «СССР — країна найжорстокішого гноблення народів і визиску»,
  • «Наше становище до російського народу»,
  • «Про свободу преси в СССР»,
  • ВКЛАД ОУН У СПРАВУ ТВОРЕННЯ І РОЗБУДОВИ УПА,
  • «Шовіністичне запаморочення та русифікаційна гарячка большевицьких імперіалістів»,
  • «Чому ми в нашій боротьбі ставимо на власні сили українського народу»,
  • «Як постала і розвинулася більшовицька тюрма народів СРСР» та ін.

Див. також

Примітки

Джерела та література

  • В'ятрович В. Дяків Осип // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. К. : [б. в.], 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0. — С. 581.
  • Кук В. Життя, віддане нації: до 50-х роковин від дня загибелі О. Дяківа-Горнового / В. Кук, В. Галас // Шлях перемоги. — 2000. — 29 листопада., фотогр.
  • Пархомчук Я. Проростає маками кров повстанця: про О. Дяківа та його побратимів / Я. Пархомчук // Свобода. — 2004. — 14 вересня.
  • І. Патриляк. Дяків Осип // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.234 ISBN 978-966-611-818-2
  • Рог В. Шлях героя: про О. Дяківа-Горнового / В. Рог // Шлях перемоги. — 2001. — 14—20 червня.
  • Смачило М. Воїн. Журналіст. Трибун: член проводу ОУН, сотник-політвиховник УПА О. Дяків-Горновий / М. Смачило // Вільне життя. — 2004. — 13 січня. — С. 3.
  • Смачило М. Шлях Горнового: теоретика й організатора боротьби УПА / М. Смачило // Вільне життя. — 2005. — 26 листопада. — С. 6.
  • Стасюк О. Й. Дяків Осип // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 509. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
  • Тучапський, Я. Із забуття — у сяйво слави: [про відкриття пам'ятника О. Дяківу-Горновому — провіднику ОУН, у с. Олесиному Козів. р-ну] / Я. Тучапський // Вільне слово. — 1997. — 22 березня.
  • Ханас В. Дяків-Горновий Осип — ідеолог боротьби ОУН, сотник УПА, публіцист // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А  Й. — С. 552. ISBN 966-528-197-6. + фото.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.