Дятел сірощокий
Дя́тел сірощо́кий[2] (Dendropicos fuscescens) — вид дятлоподібних птахів родини дятлових (Picidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари.
? Дятел сірощокий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg.webp) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Dendropicos fuscescens (Vieillot, 1818) | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Chloropicus fuscescens | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Опис
Довжина птаха становить 14—15 см, форма тіла типова для дятлів. Верхня частина тіла тьмяно-оливкова, поцяткована світлими смужками. Нижня частина тіла біла, поцяткована темними смужками, гузка жовтувато-коричнева. Обличчя і горло білуваті, під дзьобом темні "вуса". Лоб оливково-коричневий. У самців тім'я і потилиця червоні, у самичок чорні, у молодих самців тім'я червонувате, потилиця чорна. Пір'я на тімені може ставати дибки, утворюючи невеликий чуб[3].
Представники підвиду D. f. lafresnayi вирізняються наявністю смужок на обличчі і підборідді, нижня частина тіла у них є жовтувато-коричневою, а верхня частина тіла має зелений відтінок і поцяткована жовтуватими плямками.
_male_(31263431351).jpg.webp)
Підвиди
Виділяють дев'ять підвидів:[4]
- D. f. lafresnayi Malherbe, 1849 — від Сенегалу до Нігерії;
- D. f. sharpii Oustalet, 1879 — від Камеруну до Південного Судану і північної Анголи;
- D. f. lepidus (Cabanis & Heine, 1863) — від сходу ДР Конго до південно-західної Ефіопії, центральної Кенії і північно-західної Танзанії;
- D. f. hemprichii (Ehrenberg, 1833) — від північної Ефіопії до Сомалі і східної Кенії;
- D. f. massaicus Neumann, 1900 — від південної Ефіопії до західної і центральної Кенії та центральної Танзанії;
- D. f. loandae Grant, CHB, 1915 — від Анголи до західної Танзанії, Замбії, північної Намібії, північної Ботсвани, західного Зімбабве і північних районів ПАР;
- D. f. hartlaubii Malherbe, 1849 — від північної Кенії до східної Замбії і центрального Мозамбіку;
- D. f. intermedius Roberts, 1924 — від сходу ПАР до південного Мозамбіку;
- D. f. fuscescens (Vieillot, 1818) — від північної Намібії до західних і центральних районів ПАР.
Поширення і екологія
Сірощокі дятли живуть в різноманітних природних середовищах, що охоплюють савани і рідколісся, вологі і сухі рівнинні тропічні ліси, гірські тропічні ліси, чагарникові зарості, плантації, парки і сади. Вони зустрічаються на висоті до 3500 м над рівнем моря.
Поведінка
Сірощокі дятли зустрічаються невеликими сімейними зграями. Іноді вони приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться комахами, яких шукають на деревах, серед чагарників і ліан. Гніздяться в дуплах дерев. Зазвичай вони видовбують нове дупло на початку кожного сезону розмноження. Вхідний отвір має овальну форму і розташований за 2 м над землею, гніздо не облаштовується, яйця відкладають у шар тирси, що залишається в дуплі[5]. У кладці 1—3 білих яйця. Інкубаційний період триває 12 днів, пташенята покидають гніздо через 27 днів після вилуплення. Насиджують яйця і доглядають за пташенятами і самички, і самці. Сірощокі дятли іноді стають жертвами гніздового паразитизму строкатих воскоїдів.
Примітки
- BirdLife International (2016). Dendropicos fuscescens.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Hans Winkler; David A. Christie (2010). Woodpeckers. Bloomsbury Publishing. с. 4. ISBN 978-1-4081-3504-4.
- Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, ред. (2021). Woodpeckers. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 30 грудня 2021.
- Tarboton, Warwick (2001). A Guide to the Nests and Eggs of Southern African Birds. Cape Town: Struik. с. 137–139. ISBN 1-86872-616-9.
Джерела
- Barlow, Wacher and Disley, Birds of The Gambia, ISBN 1-873403-32-1
- Sinclair, Hockey and Tarboton, SASOL Birds of Southern Africa, ISBN 1-86872-721-1