Ебензе ам Траунзе

Ебензе знаходиться на висоті 443 м у Траунфіртелі на південному березі озера Траунзее. З півночі на південь Ебензе поширюється на 15,2 км, а із заходу на схід — на 22,1 км. Загальна площа — 194,5 км². 63,7 % площі займають ліси.

Сусідні громади

Альтмюнстер	Траункірхен	Гмунден
Штайнбах ам Артерзе		Грюнау ім Альтталь
Бад-Ішль	Альтаусзе

Вид на Траунзе

Територія Ебензе исторично належала до східноі частини герцогства Баварія, але з 1180 року перейшла до Штирійського герцогства, яке отримали у спадок австрійські Бабенберги у 1192 році. Ебензе вперше згадується у письмових джерелах у 1447 році.

У 1596 році імператор Рудольф II з Праги наказав збудувати новий соляний завод в Ебензе, будівництво якого було завершене у 1604 році. 8 лютого 1607 року була відварена перша сіль. Необхідну робочу силу для солеварні в основному набирали в Гальштаті, а деревообробників в Аусзее. Соляну ропу постачали через 40 кілометровий трубопровід із Соляної гори в Гальштат, який був побудований під технічним керівництвом Ішлера Вальдмайстера Ганса Кальса і він ще досі працює. Міст для трубопроводу Госауцванг належить до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — Дахштайн/Зальцкаммергут.

У 1625 році в Ебензе вже було 1000 мешканців. Будівництво власної католицької церкви розпочалося в 1729 році. Церква була підпорядкована монастирю у Траункірхен. Ебензеє вперше став вікаріатом у 1771 році, а незалежною парафією — у 1786 році. У 18 столітті з Ебензее було депортовано майже 600 прихильників Євангелічної церкви після якої розпочалася масова робоча еміграція в інші райони імперії і частина з них опинилася на території сучасної України у Німецькій Мокрій[3].

У 1733 році сталося так зване «повстання Масляного вівторка», коли у робочих солеварні захотіли забрати вихідний у Масляний вівторок.

Соляний завод, численні будинки та церковна вежа були зруйновані у великій пожежі у 1835 році. Під час Березневої революції 1848 року в Ебензе була створена національна гвардія. Перший телеграф був прокладений до Ебензе в 1866 році. Перша залізнична гілка була прокладена в 1877 році (Зальцкаммерґутбан, гілка від Rudolfsbahn). Залізниця пролягала від Аттанг-Пухгейм у Верхній Австрії до Штайнах-Ірднінг у Штирії. Вона сприяти появі туризму та постачання вугілля для покриття величезних потреб у паливі для соляних заводів, які вже не могли бути задоволені через дефіцит лісових ресурсів. Брати Альфред та Ернест Сольве збудували завод аміачної соди в 1883 році. Добровільна пожежна команда Ебензе була заснована в 1887 році.

Будинок в Ебензе на Траунзе

Електроенергія з'явилася в 1907 році після будівництва електростанції в Оффензебаху.

Під час Першої світової війни загинуло 218 жителів, а ще 6 зникло безвісти. Окрім того, Ебензе зазнав великого голоду в 1917 році.

З 1918 року Ебензе відноситься до федеральної землі Верхня Австрія. У 1927 році була відкрита канатна дорога до Фойеркогеля, побудована компанією Адольф Блейхерт і Ко. Ебензе отримав статус торгової громади в 1929 році. Під час громадянської війни в Австрії значна частина робітників Ебензе брала участь у загальному страйку в лютому 1934 року, але армія придушила повстання.

Після анексії Австрії до Третього Рейху Ебензе належав з березня 1938 р. до Гау Обердонау.

Місце концтабору у Ебензе у 2005 році

У листопаді 1943 року концтабір Ебензе був побудований як суміжний табір концентраційного табору Маутхаузен із кодовою назвою «Проект цемент». Він був використаний для переміщення випробувального центру ракет у Пенемюнде до зони, захищеної від бомбардувань. З листопада 1943 по травень 1945 р. у концтаборі Ебензе померло 8745 в'язнів. На кінець квітня 1945 року їх було всього 18477. За неофіційними даними до двох тисяч із них походили з України[4]. Звільнення табору відбулося 6 травня 1945 р. американськими військами. Під час Другої світової війни загинуло 289 жителів Ебензе та ще 90 зникли безвісти. Після 1945 року на місці концтабору був створений табір для єврейських «переміщених осіб». Через напружені відносини з місцевими жителями більшість єврейських «переміщених осіб» були переселені до Бад-Гастайна.

Між 1951 та 1957 роками буль збудовані перші захисні споруди від повені. Євангельська церква була відкрита в 1953 році. Новий попередньо напружений бетонний міст через Траун був побудований у 1954 році. У 1957 році було проведено святкування 350-річчя існування Ебензе. 23 вересня 1963 р. італійські терористи-неофашисти здійснили напади на соляний завод, канатну дорогу Фойеркогель та пам'ятник Леву за допомогою вибухівки. Один жандарм загинув, а ще четверо людей було поранено[5].

Нова ратуша з допоміжними приміщеннями була відкрита в 1973 році. Соляний завод був перетворений в акціонерне товариство в 1979 році. Того ж року в Ебензе/Штейнкогелі був побудований новий великий соляний завод, а у місцевому музеї було відкрито «Соляний офіс». Нова канатна дорога до Фойеркогеля була введена в експлуатацію в 1986 році. У 1988 році Ебензе було присвоєно звання «Найбільш дружня для молоді громада у Верхній Австрії».

Культурне товариство «Kino Ebensee» було удостоєне Державної премії культури Верхньої Австрії у 1992 р.

У 1995 році відбулася велике міжнародне святкування 50-річчя визволення концтабору Ебензе. Меморіал концентраційного табору був відкритий через рік. Колишній в'язень концтабору, Роберто Кастеллані з Прато, став почесним громадянином Ебензе в 1997 році.

Музей сучасної історії Ебензе був відкритий у 2001 році. У 2002 році Ebensee перетворився на «дружню до велосипедів громаду» та «кліматичну спільноту». З 2004 по 2005 рік Ебензе отримав новий захист від повеней. У 2005 році Ебензе став першою в Австрії «attac громадою». 30 вересня 2005 року Солвей закрив виробництво соди. Громада відсвяткувала своє 400-річчя у 2007 році. У 2008 році Ебензе брав участь у верхньоавстрійській виставці «Salzkammergut» в рамках проекту «Heimat — Himmel & Hölle — Migration im Salzkammergut».

На засіданні муніципальної ради 5 липня 2017 року було прийнято рішення про перейменування Ебензе в Ебензе на Траунзе[6]. 31 жовтня 2017 року перейменування було затверджено федеральною землею Верхня Австрія.

Барокова парафіяльна церква Ебензе на Траунзе

Музей сучасної історії Ебензе

Вхід у музей Ебензе, колишній адміністративний офіс

• Парафіяльна церква Ебензе на Траунзе: Католицька парафіяльна церква, побудована в 1726 році в стилі бароко — робота архітектора Йогана Майкла Пруннера з Лінца.
• Меморіал концентраційного табору: на пам'ятній виставці в Меморіальному концтаборі виставлені документи про побудову табору та фотографії американських визвольних сил. Є також екскурсії по території табору. Меморіал концтабору розташований на місці колишнього «цементного робочого табору», поблизу поселення Фінкерлейтен, приблизно в трьох кілометрах на південний схід від Ебензе.
• Музей сучасної історії Ебензе: розташований у старому будинку школи 1779 року прямо в центрі міста. У музеї представлена історія Зальцкаммергута з 1918 по 1955 рік.

Також у Ебензе є:

• Краєзнавчий музей Ебензе: Музей знаходиться у «Фервезамті» — колишній дирекції соляних комбінатів, який існував між 1605 та 1852 роками. Музей відкрився в 1974 році з акцентом на історії видобутку солі та лісовому господарстві.
• Кіно Ебензе: культурний центр із кінопрограмою та місцем проведення кінофестивалю, а також концертів.
• Музей природи Зальцкаммергут : розташований на трасі B 145 в районі Лангвіз. Був відкритий у 2009 році.
• Євангельська парафіяльна церква Ебензе

Громада Ебензе на Траунзе зобов'язана своїм існуванням видобутку солі. Перша солеварня була побудована в 1607 році, а тому подальша історія місця була нерозривно пов’язана з «Пфанхаузом» (соляним комбінатом). Через кільки десятилітть після того, як відкрилися содові заводи, промислові робочі місця стали найважливішим джерелом доходу для населення. Крім того, у Ебензе існували процвітаючі середні компанії — наприклад, у деревообробній галузі, а також велика кількість місцевих постачальників — які допомогли Ебензе досягнути процвітання. Але місцева економіка повинна враховувати структурні зміни та глобалізацію, а тому амбітні проекти покликані активізувати туристичну індустрію та перетворити Ебензе на привабливе місце для туризму.

• Муніципальна рада складається з 37 членів. На останніх виборах у 2015 році мандати розподілилися наступним чином:
• SPÖ 20 мандатів (51,65 %)
• BÜFE (Список громадян для Ebensee) 8 мандатів (22,52 %)
• 5 мандатів FPÖ (13,24 %)
• ÖVP 4 мандати (12,59 %)

Херварт Лойдл (SPÖ) покинув 11 червеня 2013 року посаду міського голови після 24 років за станом здоров'я. На виборах нового міського голови 30 червні 2013 року переміг Маркус Сіллер (SPÖ).

Герб

Офіційний опис герба:

«На синьому фоні знаходиться золота вигнута стріла; всередині на зеленій землі росте ялина, а за нею синьо-срібляста, хвиляста водна поверхня та сіра, скеляста гора. У верхньому куті ліворуч три сріблясті, поставлені один на два соляні блоки, а праворуч золотиста, вертикальна кирка. Накладний червоний брусок, з руками що виростають із країв щита з чорними рукавами та золотими манжетами.»

Кольори громади: зелений — білий — червоний.

Герб ринової громади був присвоєний Ебензе в 1929 році урядом Верхньої Австрії, але муніципалітет використовував його без дозволу з 1919 року. Ялина символізує важливі лісові масиви, вода і гори ілюструють розташування на Траунзее з вражаючим Траунштейном. Соляні палички і кирка — це соляний комбінат, а «братське рукостискання» символізує солідарність робітничого руху. [8]

Сини і дочки:

• Франц Енгл [9] (1914—1995), місцевий політик, педагог, автор та куратор будинку Шердинга
• Ганс Гіллесбергер (1909—1986), керівник хору, диригент та художній керівник Віденського хору хлопчиків, заступник директора хору Віденської державної опери
• Рудольф Іппіш (1878—1953), швець, власник пароплавства на озері Траунзе, винахідник і будівельник канатної дороги до Фойеркогеля (1927)
• Фредерік Ксав'є Катцер (1844—1903), римо-католицький архієпископ Мілуокі, США, памятна табличка на будинку, де він народився, на Лангбатштрассе
• Йоганнес Кінесбергер (1919—1999), академічний скульптор, живописець[10]
• Максиміліан Ланштайнер (* 1996), лижний гонщик
• Гюнтер Леммерер (1943—2010), тренер із легкої атлетики та спортивний чиновник
• Алоїз Лойдл (* 1945), фізик
• Франц Лоідл (1905—1987), римо-католицький священик, церковний, домашній та культурний історик, автор
• Карл Лугмайер (1892—1972), народний педагог, філософ і політик
• Йозеф Міттендорфер (1902—1990), політик (ÖVP), мер і депутат парламенту
• Фріц Нойбёк (* 1965), диригент, композитор і музикант
• Рудольф Нойгаузер (1924—2010), художник, архітектор, живописець, консерватор і музикант
• Вальтер Пілар (1948—2018), письменник і художник- візуаліст, Державна премія культури за роман Лебензе
• Верена Прейнер (* 1995), спортсменка
• Рудольф Швайгер (1924—1979), скульптор
• Вільгельм Шюкель (1887—1964), живописець
• Йозеф Штайнкоглер (* 1954), політик (ÖVP), віце-мер і член Бундесрата
• Джозеф Ватманн фон Малькамп-Болье (1789—1866), хірург, піонер пластичної хірургії Австрії, народився в окрузі Оберлангбат
• Ерік Вірл (1884—1954), оперний співак (тенор) та актор

Люди, які мають відношення до Ебензе

• Фріц фон Герцмановський-Орландо (1877—1954), письменник і кресляр, провів багато літ на своїй віллі в окрузі Ріндбах
• Сигрід Кірхман (* 1966), колишній стрибун у висоту, перший медаліст Кубка Австрії у стрибку в висоту, виріс і живе в Ебсензе
• Гермінія зур Мюлен (1883—1951), письменниця та перекладачка
• Крістіан Райнер (* 1961), головний редактор і видавець журналу «Pofil», виріс в Ебeнзе
• Томас «Том» Новірт Кончіта Вурст (* 1988), співак, митець та модельєр — кілька років прожив в Ебнзе

У Ебензе було знято численні фільми і телесеріали. Ось кілька з них:

• Агенти помирають одиноко : Військовий фільм, США 1968, Брайан Г. Хаттон, Річард Бертон, Клінт Іствуд
• Через 3 дні ти помреш : Трилер Австрія 2006, Андреас Прохаска
• Через 3 дні ти помреш 2: Трилер Австрія 2008, Андреас Прохаска

• Engelbert Koller: 350 Jahre Salinenort Ebensee. In: Oberösterreichische Heimatblätter 11 1957 2, S. 81–96, Шаблон:OoeGeschichte
• Walter Rieder; Diözese Linz (Hrsg.): Ebenseer Pfarrbuch. 275 Jahre Kirche von Ebensee 1729–2004. (pdf, Rohfassung)
• Frauenforum Salzkammergut (Hg.), Publikation anlässlich des 400 Jahre Jubiläums von Ebensee: Frauen - Geschichte - Ebensee ()
• Gemeinde Ebensee
• Offizielle Webseite der KZ-Gedenkstätte Ebensee
• Info Ebensee, geschichtlicher Abriss (PDF-Datei; 214 kB)

1. OpenStreetMap — 2004.
   d:Track:Q62515172d:Track:Q936
2. Bundesamt für Eich- und Vermessungswesen, Regionalinformation
3. Arbeitsmigration im 18. Jahrhundert (німецька). Museum Ebensee. Процитовано 09.02.2020.
4. Концтабір Ебензе. Трохи про наше “без-межне” минуле або “знищення через працю”. Процитовано 09.02.2020.
5. Es blieb kein anderer Weg
6. Oberösterreichische Nachrichten: „Ebenseer verpassen sich neuen Ortsnamen“
7. Marktgemeinde Ebensee: Bahnhof Ebensee – Ticketkaufmöglichkeiten ab 1. Juli
8. Land Oberösterreich: Wappen der Gemeinde Ebensee
9. Franz Engl, in: Webpräsenz von Regiowiki.at
10. 400 Jahre Salinenort Ebensee: Von 1898 bis zur Gegenwart / mit dem Bildteil "Ebensee heute" von Reinhard Hörmandinger. Walter Rieder. ISBN 9783901572128.