Едгарс Рінкевичс
Едгарс Рінкевичс (латис. Edgars Rinkēvičs; нар. 21 вересня 1973, Юрмала, Латвійська РСР) — латвійський політик, з 25 жовтня 2011 — міністр закордонних справ Латвії.
Едгарс Рінкевичс | |
---|---|
латис. Edgars Rinkēvičs | |
Міністр закордонних справ Латвії | |
Нині на посаді | |
На посаді з | 25 жовтня 2011 |
Прем'єр-міністр |
Валдіс Домбровскіс Лаймдота Страуюма Маріс Кучінскіс Кріш'яніс Каріньш |
Попередник | Гіртс Валдіс Кріствовскіс |
Народився |
21 вересня 1973 (48 років) Юрмала, Латвійська РСР, СРСР |
Відомий як | політик, дипломат |
Країна | Латвія і СРСР |
Освіта | Латвійський університет і Гронінгенський університет |
Політична партія | Єдність |
Нагороди | |
Життєпис
24 травня 2021 року, після захоплення представниками режиму Лукашенка рейсу Ryanair з Романом Протасевичем на борту, Едгарс разом із мером Риги Мартіньшем Стакісом власноруч замінили прапор Білорусі на історичний біло-червоно-білий прапор, який використовувався, зокрема, у протестах в Білорусі. Це сталося під час Чемпіонат світу з хокею. Після цього генпрокурор Білорусі порушив проти Рінкевичса та Стакіса кримінальні справи[1].
Освіта
- 1999—2000 — Національний університет оборони США, Індустріальний коледж, Національних стратегія ресурсів, академ. ступінь магістра
- 1995—1997 — Латвійський університет, академ. ступінь магістра політичних наук.
- 1994—1995 — Гронінгенський університет (Нідерланди), курс політичних наук і міжнародних відносин (сертифікат).
- 1991—1995 — Латвійський університет (Рига), Факультет історії та філософії, академічний ступінь бакалавра.
Професійний досвід
- Жовтень 2008 — жовтень 2011 — завідувач Канцелярією Президента Латвії.
- 2005 — січень 2007 — завідувач Бюро з організації наради глав держав і урядів-членів НАТО.
- 2002—2003 — заступник глави делегації Латвії на переговорах щодо вступу до НАТО.
- Травень — серпень 1997 — в.о. державного секретаря Міністерства оборони Латвійської Республіки.
- Вересень 1996 — травень 1997 — заступник Державного секретаря з питань оборонної політики Міністерства оборони Латвійської Республіки.
- Березень — вересень 1996 — директор Політичного департаменту Міністерства оборони Латвійської Республіки.
- 1995 — березень 1996 — старший референт Політичного департаменту Міністерства оборони Латвійської Республіки.
- 1993—1994 — журналіст з питань зовнішньої політики і міжнародних відносин Латвійського Радіо.
Нагороди
- 2009 — орден «За заслуги» II ступеня (Україна)[2]
- 2007 — Старший офіцер Ордена Трьох зірок Латвійської Республіки
- 2007 — Нагорода НАТО «За похвальні заслуги»
- 2006 — Кавалер Ордена Оранских-Нассау Королівства Нідерландів
- 2005 — Хрест Заслуг Військ оборони Естонської Республіки
- 2005 — Хрест Ордена Заслуг Італійської Республіки
- 2005 — Командор Хреста Заслуги Польської Республіки
- 2004 — Командор Великого хреста Ордена Вієстурс Латвійської Республіки.
- 2004 — Пам'ятна медаль Міністерства оборони Латвійської Республіки «Сприяючи членства Латвії в НАТО».
- 2000 — Нагорода Міністра оборони Латвійської Республіки — знак пошани «За внесок у розвиток Збройних сил».
Володіння мовами
- латвійська — рідна мова
- англійська — відмінно
- російська — відмінно
- французька — добре
Посилання
Примітки
- Глава МЗС Латвії про справу проти нього в Білорусі: показує безумство режиму. РБК-Украина (рос.). Процитовано 28 травня 2021.
- Про відзначення державними нагородами України громадян Латвійської Республіки № 533/2009 від 10.07.2009. zakon.rada.gov.ua. Процитовано 7 квітня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.