Едмунд Вахенфельд

Едмунд Вахенфельд (нім. Edmund Wachenfeld; 24 листопада 1878, Мюльгаузен4 грудня 1958, Грефельфінг) — німецький офіцер, генерал артилерії вермахту. Кавалер Німецького хреста в сріблі.

Едмунд Вахенфельд
нім. Edmund Wachenfeld
Народився 24 листопада 1878(1878-11-24)
Мюлуз
Помер 4 грудня 1958(1958-12-04) (80 років)
Грефельфінг, Мюнхен, Верхня Баварія, Баварія, ФРН
Країна  Німеччина
Діяльність військовослужбовець, офіцер
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Військове звання  Генерал артилерії  Генерал авіації
Нагороди
Срібний німецький хрест
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Ганзейський Хрест (Гамбург)
Ганзейський Хрест (Бремен)
Ганзейський Хрест (Любек)
Орден «За заслуги» (Баварія)
Лицарський хрест 1-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Галліполійська зірка
Орден дому Гогенцоллернів
Кавалер ордена «За військові заслуги» (Болгарія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу

Біографія

1 липня 1896 року вступив у 10-й піший артилерійський полк. Закінчив Військову академію (1909), в 1910-13 служив у Великому Генштабі. У 1912 пройшов підготовку льотчика-спостерігача. Учасник Першої світової війни; з 27 січня 1915 року — начальник оперативного відділу штабу 9-ї, з 1 жовтня 1916 року — 221-ї піхотної дивізії. З січня 1918 року служив у штабі головнокомандувача на Сході. У 1919-20 служив при комісії з перемир'я. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 1 жовтня 1920 року — начальник оперативного відділу штабу командування 1-ї групи сухопутних військ, з 1 липня 1923 року — командир 1-го дивізіону 5-го артилерійського полку. 1 лютого 1925 року переведений в штаб 6-ї дивізії, 15 листопада 1927 року призначений командиром 1-го артилерійського полку, а 1 жовтня 1929 року — командувачем артилерією 1-го військового округу. З 1 жовтня 1930 року — начальник штабу командування 1-ї групи сухопутних військ. 30 листопада 1932 року вийшов у відставку. 1 квітня 1934 року поступив на службу в люфтваффе і призначений президентом авіаційної служби в Кенігсберзі. З 1 березня 1935 року — начальник 1-го (Кенігсберг), з 1 квітня 1935 року — 3-го авіаційного округу зі штаб-квартирою в Дрездені. 1 червня 1937 року призначений генералом люфтваффе при головнокомандувачі сухопутними військами. В ході масової чистки армії, 4 лютого 1938 року переведений на посаду офіцера для особливих доручень при головнокомандувачі люфтваффе, а 31 березня 1938 року звільнений у відставку. У серпні 1939 року призваний в армію і 26 серпня 1939 року поставлений на чолі 7-го військового округу. 28 лютого 1943 року звільнений у відставку.

Звання

Нагороди

Література

  • Reichswehrministerium (Hrsg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1924, S. 119.
  • Klaus D. Patzwall, Veit Scherzer: Das Deutsche Kreuz 1941–1945. Geschichte und Inhaber. Band II. Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt 2001, ISBN 3-931533-45-X, S. 559.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.