Едуардас Межелайтіс

Едуа́рдас Межела́йтіс (лит. Eduardas Mieželaitis; 3 жовтня 1919(19191003), село Карейвішкяй 6 червня 1997, Вільнюс) литовський поет, перекладач, есеїст.

Едуардас Межелайтіс
лит. Eduardas Mieželaitis
Народився 3 жовтня 1919(1919-10-03)[1][2]
Пакруоїс, Литва
Помер 6 червня 1997(1997-06-06)[1][2][3] (77 років)
Вільнюс, Литва
Поховання цвинтар «Антакалніо»
Країна  Литва
 СРСР
Діяльність політик, поет, автор, перекладач, письменник
Alma mater Університет Вітовта Великого
Мова творів литовська[1]
Партія КПРС
Нагороди



Біографія

У 1923 з батьками переїхав у Каунас. З 1939 вчився на юридичному факультеті каунаського Університету Вітаутаса Великого, який взимку 1940 був переведений до Вільнюса. Перебував у підпільній комсомольскій організації. У 1940 працював в редакції газети «Komjaunimo tiesa» («Комсомольська правда»). У час Другої світової війни вивезений у сталінську Росію. З 1943 — військовий кореспондент в складі 16-ї Литовської дивізії.

Після повернення до Литви працював в окупаційних органах СССР: секретарем ЦК Комсомолу Литви (19441946). З 1946 — редактор комсомольського журналу «Яунімо грятос». У 19541959 секретар Союзу письменників Литви, голова правління СПЛ (19591970). Секретар правління Союзу письменників СРСР1959).

Член ЦК Литовської комуністичної партії (19601989), депутат Верховної Ради СРСР (19621970), з 1975 — заступник голови Президії Верховної Ради Литовської РСР.

Премія імені Дж. Неру (1969). Народний поет Литви (1974), Герой Соціалістичної Праці (1974). Нагороджений орденом Леніна, іншими орденами, а також медалями.

Літературна діяльність

Дебютував в нелегальному комсомольському альманаху і гімназичній газеті в 1935. Перші збірки віршів «Lyrika» («Лірика» 1943) і «Tėviškės vėjas» («Вітер батьківщини» 1946). На загальних зборах литовських радянських письменників в 1946 був підданий різкій критиці за безідейність творчості. Після цього займався перекладами А. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, Т. Г. Шевченка, Ш. Петефі і випустив декілька книжок з віршами для дітей («Aš jau ne pipiras: eilėraščiai vaikams», 1945, «Kuo būti»? («Ким бути», 1947), «Ką sakė obelėlė» («Що сказала яблунька», 1951).

Автор епічної «Братської поеми» (1955), збірок віршів і поетичної публіцистики «Mano lakštingala» («Мій соловей» 1952), «Чужі камені» (1957), «Сонце в бурштині» (1961), «Автопортрет. Авіаескізи» (1962), «Південна панорама» (1963), «Кардіограма» (1963), «Ліричні етюди» (1964), «Хліб і слово» (1965), «Нічні метелики» (1966), «Тут Литва» (1968), «Горизонти» (1970), «Бароко Антакальніса» (1971), «Бурштиновий птах» (1972) і багато інших.

Широку популярність придбав книгою віршів «Людина» (1961; Ленінська премія, 1962), що була перекладена багатьма мовами.

Видання

Російською мовою

  • Кастант-музыкант. Москва, 1952.
Кастант-музыкант. Фрунзе, 1965.
Кастантас-музыкант. Вильнюс, 1978.
Кастантас-музыкант. Вильнюс, 1979.
Кастант-музыкант: для дошкольного возраста. Ленинград, 1983.
  • Крылья: для младшего школьного возраста. Вильнюс, 1953
  • Весенние гости: стихи. Москва, 1959
  • Зайчик-мальчик: стихи: для дошкольного возраста. Вильнюс, 1960
  • Кардиограмма: стихи. Москва, 1963.
  • Человек (гравюры С. Красаускаса). Москва: Гослитиздат, 1963
Человек. Ереван, 1965.
Человек. Москва, 1971.
Человек. Вильнюс, 1975.
  • Вечная струна: стихи. Москва, 1965.
  • Ночные бабочки. Москва, 1969.
  • Алелюмай. Москва, 1970.
  • Контрапункт. Москва, 1972
  • Собрание сочинений: в 3-х т. Москва, 1977.
  • Голос: стихи. Вильнюс, 1977.
  • Идет по свету солнце: из поэмы. Москва, 1978.
  • Клочок небес. Вильнюс, 1981.
  • Зайка — зазнайка: для дошкольного возраста. Вильнюс, 1982.
  • Армянский феномен: стихи, статьи, заметки. Ереван, 1982.
  • Сказки моего детства. Москва, 1982.
  • Стихотворения. Москва, 1984.
  • Мой двойной Арарат: стихи, поэмы, очерки. Ереван, 1984.

Збірки віршів

  • Dainų išausiu margą raštą. 1952.
  • Mano lakštingala. 1956.
  • Žvaigždžių papėdė. 1959.
  • Broliška poema. Vilnius, 1960
  • Lineliai. Vilnius, 1960
  • Saulė gintare: eilėraščiai, apmąstymai. Vilnius, 1961
  • Žmogus. Vilnius, 1962.
  • Autoportretas. Aviaeskizai, 1962.
  • Atogrąžos panorama. 1963.
  • Lyriniai etiudai. 1964.
  • Naktiniai drugiai: monologas. Vilnius, 1966.
  • Antakalnio barokas. 1971.
  • Žibuoklių žvaigždynai. 1977.
  • Postskriptumai. 1986.
  • Gnomos. 1987.
  • Laida. 1992.
  • Saulės vėjas. 1995.
  • Mitai. 1996.
  • Mažoji lyra. 1999.

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. Берлінська академія мистецтв — 1696.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.