Едуард Кюннеке

Едуард Кюннеке (нім. Eduard Künneke; 27 січня 1885, Еммеріх-ам-Райн — 27 жовтня 1953, Берлін) — німецький композитор, дирижёр, пианист, автор популярних оперет і опер, музики до кінофільмів, вчений-гуманітарій.

Едуард Кюннеке
Основна інформація
Дата народження 27 січня 1885(1885-01-27)[1][2][…]
Місце народження Еммеріх-ам-Райн, Німецька імперія[1]
Дата смерті 27 жовтня 1953(1953-10-27)[1][2][…] (68 років)
Місце смерті Західний Берлін[1]
Поховання
Цвинтар Геерштрассеd[3] : 
Громадянство Німеччина
Професії композитор, кінокомпозитор
Вчителі Макс Брух
Жанри оперета і опера
 Файли у Вікісховищі

Біографія

Народився в місті Еммеріх. Навчався музиці в Берліні у Макса Бруха. Потім працював хормейстером у різних музичних театрах Берліна. Після успіху опери «Robins Ende» (1909) Кюннеке стає відомий і як композитор. Тільки в Німеччині ця опера ставилася в 38 театрах.

1921 року Едуардом була написана перша оперета. Вже в наступному році з'являється краща з його оперет, «Кузен нізвідки» (Der Vetter aus Dingsda). Її вишукані барвисті мелодії облітають всю Європу; вони популярні в Німеччині досі.

Кюннеке був одружений з оперною співачкою Катаріною Гарден (Katarina Garden), уродженою Крапоткін (Krapotkin). У них народилася дочка Евелін (1921—2001), яка стала популярною співачкою, актрисою і танцівницею.

1926 року вийшла у світ ще одна прославлена оперета, «Леді Гамільтон».

Кюннеке співпрацював з Максом Райнгардтом (написав музику до його постановки «Фауста» Гете). Як диригента керував виконанням опер та іншої музичної класики. Сам Кюннеке своєю головною справою життя вважав дослідження в галузі гуманітарних наук. Університет Марбурга присвоїв йому почесний докторський ступінь за переклад «Беовульфа».

Після приходу до влади нацистів він 1 травня 1933 року став членом НСДАП (член № 2633895)[4]

У 1949—1965 роках компанія Westdeutscher Rundfunk випускала колекцію альбомів (пластинок) з оперетами Кюннеке.

Едуард Кюннеке помер після тривалої хвороби 27 жовтня 1953 року в західноберлінській клініці Гекесхорн від серцевої недостатності[5].  Його могила знаходиться на державному кладовищі Геерштрассе в Берлін-Вестенді (місце II-W7-71). Він похований там поруч зі своєю дружиною Катаріною та дочкою Евелін[6].

Творчість
Меморіальна дошка на будинку Кюннеке (Берлін. Giesebrechtstraße 5)

Опери
  • «Кінець Робіна» (Robins Ende), 1909
  • «Чирвовий туз» (Coeur As), 1913
  • «Надя» (Nadja), 1931
  • «Вальтер фон дер Фогельвейде» (Walther von der Vogelweide), 1945

Оперети і зингшпілі
  • «Село без дзвонів» (Das Dorf Ohne Glocke), 1919, зингшпіль
  • «Коли прокинеться любов» (Wenn Liebe erwacht), 1920
  • «Кузен нізвідки» (Der Vetter aus Dingsda), 1921
  • «Die Ehe im Kreise», 1921
  • «Закохані» (Verliebte Leute), 1922
  • «Леді Гамільтон» (Lady Hamilton), 1926
  • «Тенор герцогині» (Der Tenor der Herzogin), 1930
  • «Щасливої дороги» (Glückliche Reise, 1932
  • «Лізелотта» (Liselott), 1932
  • «Die lockende Flamme», 1933
  • «Велика грішниця» (Die große Sünderin), 1935
  • «Чарівниця Лола» (Zauberin Lola), 1937, зингшпіль
  • «Весілля в Самарканді» (Hochzeit in Samarkand), 1938
  • «Країна мрій» (Traumland), 1941
  • «Весілля з Ерікою» (Hochzeit mit Erika), 1949

Інструментальні твори
  • «Пустотливі роки» (Flegeljahre), три п'єси для оркестру за однойменним романом Жана Поля, тв. 9.
  • «Танцювальна сюїта» (Tänzerische Suite), кончерто гроссо в п'яти частинах для джазового ансамблю та великого оркестру, тв. 26 (1929).
  • Концерт для фортепіано з оркестром № 1 ля-бемоль мажор, тв. 36 (опублікований у 1935 році у версії для двох фортепіано)

Фільмографія

Записи
  • Записані кілька оперет Кюннеке. Також перевидано кілька німих фільмів з його музикою.
  • Концерт для фортепіано з оркестром:
    • Tiny Wirtz, Rundfunkorchester des Südwestfunks, диригент Włodzimierz Kamirski (запис 1982). — Koch Schwann CD 3-1372-2 (1997).
    • Ернст Август Квелле, Філармонійний оркестр Північнонімецького радіо, диригент Рето Пароларі (радіозапис).
    • Ернст Август Квелле, Мюнхенський філармонійний оркестр, диригент Гайнц Гессе (радіозапис).

Література
  • Viola Karl: Eduard Künneke [1885–1953]. Komponistenportrait und Werkverzeichnis. Ries und Erler, Berlin 1995, ISBN 3-87676-000-3
  • Otto Schneidereit: Eduard Künneke, der Komponist aus Dingsda. Henschel, Berlin 1978
  • Anton Würz. Künneke, Eduard. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1982, Band 13, S. 223 f. (Digitalisat).
  • Sabine Müller: "Eduard Künneke: Leben und Werk" (Diss.). Verlag Emmericher Geschichtsverein e.V. 2018
  • Ярон Г. М. О любимом жанре. — М.: Искусство, 1960.
  • Владимирская А. Звездные часы оперетты. — Л., 1975.

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118567713 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. https://www.berlin.de/ba-charlottenburg-wilmersdorf/ueber-den-bezirk/freiflaechen/friedhoefe/artikel.175680.php
  4. Fred K. Prieberg: Handbuch Deutsche Musiker 1933—1945, CD-Rom-Lexikon, Kiel 2004, S. 4.027.
  5. Eduard Künneke gestorben. In: de:Hamburger Abendblatt. Mittwoch, 28. Oktober 1953. S. 10. Abgerufen am 20. Oktober 1953.
  6. Hans-Jürgen Mende: Lexikon Berliner Begräbnisstätten. Pharus-Plan, Berlin 2018, ISBN 978-3-86514-206-1. S. 490.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.