Еззакі Баду

Еззакі Баду почав свою футбольну кар'єру в клубі «Сале» в 1976 році. Відігравши 2 сезони, в 1978 році, Баду перейшов у «Відад» з Касабланки. Переїхавши в нове місто йому довелося жити у свого дядька, який жив дуже далеко від місця де проходили тренування, тому молодий голкіпер добирався до потрібного місця на мотоциклі[1]. Уже в своєму першому сезоні в клубі Еззакі Баду став володарем кубка Марокко, але в чемпіонаті команда посіла лише 3-е місце[2]. У наступному сезоні «Відад» став другим в чемпіонаті, але в кубку вилетів вже на стадії 1/8 фіналу програвши майбутньому переможцю клубу МАС[3]. У 1981 році Баду знову став володарем кубка Марокко[4] і в тому ж році він посів 9-е місце в списку найкращих футболістів Африки за версією «France Football»[5]. У наступні роки клубу ніяк не вдавалося виграти жоден трофей. У 1985 році воротар став 5-м серед найкращих футболістів Африки[6], а вже в наступному 1986 році «Відад» став чемпіоном Марокко[7].

Влітку 1986 року Баду переїхав в Іспанію і підписав контракт з «Мальоркою». В іспанській Прімері Еззакі Баду дебютував 31 серпня 1986 року в виїзному матчі з «Осасуною», який завершився нульовою нічиєю[8]. В кінці року Баду був визнаний журналом «France Football» найкращим футболістом Африки[9]. 15 лютого 1987 року Баду відстояв на нуль в матчі з мадридським «Реалом», в складі якого тоді виступали Еміліо Бутрагеньйо, Уго Санчес і Хорхе Вальдано[10]. Всього в своєму першому сезоні в Іспанії Еззакі Баду взяв участь в 29-і матчах Приклади і пропустив в них 35 голів, тим самим він допоміг посісти «Мальорці» 6-е місце в чемпіонаті, на той момент найвище місце клубу в елітному дивізіоні Іспанії. За підсумками 1987 року Еззакі Баду посів 8-е місце в списку найкращих воротарів світу за версією МФФІІС[11].

У наступному сезоні Баду взяв участь в 32-х матчах чемпіонату і пропустив в них всього 31 гол, але це не допомогло клубу, який посів 18-е місце і потрапив в стикові матчі з «Ов'єдо» за право виступати в Прімері. У першому матчі на виїзді футболісти «Мальорки» поступилися з рахунком 1: 2[12], а в домашньому вони так і не зуміли розпечатати ворота гостей і матч завершився нульовою нічиєю[13]. Таким чином представники Балеарських островів вилетіли до Сегунди.

Незважаючи на пропозиції від інших клубів Прімери, Баду вважав за краще залишитися в клубі. За весь сезон Баду зіграв в 28-і матчах, в яких пропустив всього 15 м'ячів. Це дозволило «Мальорці» посісти 4-е місце і знову потрапити в стикові матчі за право виступати у вищому дивізіоні, а самому Еззакі Баду отримати трофей Самори, як найкращому голкіперу сезону[14]. У першому стиковому матчі з «Еспаньйолом» футболісти «Мальорки» програли з рахунком 0:1[15], але в другому матчі здобули перемогу з рахунком 2:0[16] і повернулися до Прімери.

Повернувшись до вищого дивізіону, Еззакі Баду видав серію з 4-х матчів на нуль. Причому в матчі 4-го туру чемпіонату він не пропустив голів в матчі з «Реалом»[17], а через тиждень в матчі 5-го туру він знову відстояв на нуль в грі з «Барселоною»[18]. У матчі 24-го туру Баду став першим воротарем який відбив пенальті у виконанні захисника «Барселони» Рональда Кумана[19]. У тому сезоні Еззакі Баду взяв участь в 35 матчах і пропустив лише 32 голи. Незважаючи на те, що команда пропустила найменше голів у чемпіонаті, вона посіла лише 10-е місце.

У наступному сезоні Баду продовжив виступати на високому рівні і в 32-х матчах Прімери пропустив лише 34 голи, проте «Мальорка» посіла тільки 15-е місце, на 1 очко випередивши клуби, які потрапили в стикові матчі. Незважаючи на низьке місце в чемпіонаті, успіх був на боці клубу в кубку Іспанії, де «Мальорка» вперше в своїй історії дійшла до фіналу, обігравши по шляху такі клуби як «Валенсія» і хіхонський «Спортінг». Однак, у фінальному матчі з мадридським «Атлетіко» клуб з Балеарських островів поступився з рахунком 0:1, причому єдиний гол був пропущений в додатковий час на 111-й хвилині[20].

Сезон 1991/92 Баду знову почав в статусі основного голкіпера, але після матчу 5-го туру з «Тенеріфе»[21] у нього стався конфлікт з головним тренером команди Лоренсо Серра Феррером[22]. Після цього Баду більше не виходив на поле в тому сезоні, а по його закінченні покинув клуб і повернувся назад на батьківщину.

Повернувшись в Марокко, Еззакі Баду підписав контракт з клубом ФЮС з Рабату. Відігравши в клубі ще один сезон, він прийняв рішення завершити кар'єру гравця у віці 34-х років.

У липні 2007 року Еззакі Баду в складі збірної Африки брав участь в матчі зі збірною решти світу присвяченому Нельсону Манделі[23].

До складу збірної Марокко Еззакі Баду став залучатися з 1979 року. Уже в наступному році Баду був включений до складу збірної, яка завоювала бронзові медалі на Кубку африканських націй в Нігерії.

Два наступних кубка африканських націй пройшли без Марокко, але в 1984 році воротар поїхав в Лос-Анджелес на літні Олімпійські ігри. На турнірі він був основним голкіпером збірної, але марокканці не змогли вийти з групи, посівши лише 3-е місце.

У березні 1986 року Баду відправився на свій другий Кубок африканських націй, який збірна Марокко завершила на 4-му місці. А вже влітку Еззакі Баду в статусі капітана збірної відправився на другий для країни чемпіонат світу в Мексиці. У першому матчі групового етапу марокканці зіграли внічию 0:0 зі збірною Польщі[24]. Другий матч з англійцями завершився з таким же рахунком[25]. В останньому матчі марокканці переграли збірну Португалії з рахунком 3:1 і стали першою африканською збірною, що вийшла в 1/8 фіналу чемпіонату світу[26]. У чвертьфіналі Марокко мав зустрітися з ФРН. Весь матч «Атлаські леви» стримували атаки німців, але в підсумку на 88-й хвилині Лотар Маттеус забив єдиний гол у матчі і відправив марокканців додому[27].

Через два роки Еззакі Баду взяв участь в третьому для себе Кубку африканських націй, який проходив в Марокко. Пропустивши перший матч зі збірною Заїру, голкіпер взяв участь в останніх матчах групового етапу і півфінальному матчі зі збірною Камеруну, який був програний з рахунком 0:1. У матчі за 3-тє місце Баду на полі не з'явився і марокканці поступилися алжирцям в серії післяматчевих пенальті, ставши, як і 2 роки тому, четвертими на кубку[28].

Наступний Кубок африканських націй пройшов без участі збірної Марокко. У 1992 році Баду востаннє відправився на розіграш кубка. Він з'явився на полі в першому матчі з камерунцями, але отримав травму і був замінений вже на 42-й хвилині матчу, цей матч став для Баду останнім у складі національної збірної. В результаті марокканці зіграли наступний матч внічию і не змогли вийти з групи[29].

Відразу після закінчення ігрової кар'єри Еззакі Баду почав тренерську. Першим клубом, яким він керував став ФЮС, в якому він закінчив свою кар'єру гравця. Клубом Баду керував тільки протягом сезону 1993/94, після чого покинув пост. Слідом за цим він без особливого успіху працював головним тренером «Відада», «Сале» і « Мохаммедії». У 1998 році Баду знову став головним тренером «Відада». З цим клубом він став володарем кубка Марокко і срібним призером чемпіонату Марокко. Після «Відада» Баду працював головним тренером «Кавкаба» і клубу МАС.

В середині 2002 року Еззакі Баду був призначений головним тренером збірної Марокко, змінивши на цій посаді Умберту Коелью. Контракт був підписаний до кінця квітня 2004 року[30]. Його дебют на новій посаді відбувся в товариській грі зі збірною Люксембургу[31], яку марокканці виграли з рахунком 2:0. Незабаром почався відбірковий турнір до кубку африканських націй, який марокканці блискуче пройшли, перемігши в 5-ти матчах і лише одного разу зігравши внічию із загальною різницею забитих і пропущених м'ячів 10:0. Незважаючи на це, на початку 2003 року ходили чутки про те, що Баду може змінити Філіп Труссьє[32], але в середині року Королівська марокканська футбольна федерація спростувала ці чутки[33].

На турнірі марокканці потрапили в групу D разом зі збірними Нігерії, ПАР і Беніну. Набравши в 3-х матчах 7 очок, вони вийшли в чвертьфінал, в якому в додатковий час була обіграна збірна Алжиру з рахунком 3:1[34]. У півфіналі марокканці з легкістю переграли Малі з рахунком 4:0[35], однак, у фінальному матчі удача відвернулася від Марокко і вони програли фінал збірної Тунісу з рахунком 1:2[36]. Проте, газета The Guardian назвала Баду найкращим тренером турніру[37].

Влітку 2004 року стартував відбірковий турнір до наступного чемпіонату світу. По ходу відбору у Баду трапився конфлікт з капітаном збірної Нуреддіном Найбетом, після якого захисник прийняв рішення завершити свою кар'єру в збірній[38]. Марокканці до останнього боролися за потрапляння на мундіаль, але в останньому матчі вони знову не змогли обіграти збірну Тунісу[39] і залишилися лише на 2-му місці, що давало місце тільки на наступний Кубкок африканських націй.

Після того, як збірна Марокко не змогла пройти у фінальну стадію чемпіонату світу, Еззакі Баду спочатку планував залишитися біля керма національної збірної до розіграшу кубка Африки[40], але потім, 17 жовтня він подав у відставку[41].

У березні 2006 року Баду був одним з кандидатів на пост головного тренера збірної Лівії[42], але в підсумку вакантне місце зайняв єгиптянин Мохсен Салех[43].

Еззакі Баду у 2009 році як тренер «Відада» (Касабланка).

Незабаром Баду став тренером «Кавкаба», але відпрацювавши один сезон, він покинув свій пост.

У 2008 році Баду знову був кандидатом на пост головного тренера національної збірної[44], але в підсумку він втретє став керувати «Відадом», підписавши річний контракт з можливістю продовження[45]. В одному з матчів чемпіонату Марокко з клубом ФАР Баду, незадоволений суддівськими рішеннями, вибіг на поле і почав сварився з головним суддею матчу, незабаром до Баду підключилися його гравці, а фанати клубу почали ламати сидіння на стадіоні. За цей інцидент Еззакі Баду був оштрафований Королівською марокканською футбольною федерацією на 60 тисяч дирхамів (приблизно 7 тисяч доларів), при цьому якщо Баду зробить щось подібне ще раз, він буде дискваліфікований до кінця сезону[46]. У тому ж сезоні Еззакі Баду довів клуб до фіналу Арабської ліги чемпіонів, який був програний туніському клуб «Есперанс» за сумою двох матчів. Влітку 2009 року у нього закінчився контракт з клубом, і ходили чутки про те, що він може очолити туніський «Етуаль дю Сахель»[47], але незабаром Баду все-таки продовжив контракт з клубом ще на рік[48]. На початку 2010 року він знову розглядався як кандидат на пост тренера національної збірної[49]. 23 квітня 2010 року Баду покинув пост головного тренера «Відада», після того як з рахунком 0:1 був програно дербі Касабланки з клубом «Раджа»[50].

У жовтні того ж року Баду очолив свій колишній клуб «Кавкаб»[51]. Але вже в березні 2011 року він пішов у відставку[52]. А незабаром Еззакі Баду спростував чутки про те, що він може стати головним тренером збірної Ємену[53]. Через кілька місяців клуб «Раджа», принциповий суперник «Відада», розглядав кандидатуру Баду[54], але керівництво клубу побоялося реакції фанатів і вирішило найняти іншого тренера[55]. У жовтні після звільнення Мікаеля Лаудрупа Баду входив в список кандидатів на пост головного тренера його колишнього клубу «Мальорки»[56].

Після провалу національної збірної на кубку африканських націй 2012 року Баду розкритикував Еріка Геретса і заявив, що готовий знову стати головним тренером збірної[57]. 2 травня 2014 року знову очолив збірну Марокко[58]. Він залишив посаду за взаємною згодою в лютому 2016 року[59].

2 листопада 2016 року він був призначений тренером алжирського клубу «Белуїздад»[60], з яким виграв Кубок Алжиру 2016/17[61].

Наразі останнім місцем тренерської роботи був клуб «Діфаа», головним тренером команди якого Еззакі Баду був протягом 2019 року.

• Чемпіон Марокко (1):

«Відад» (Касабланка): 1985/86

• Володар Кубка Марокко (2):

«Відад» (Касабланка): 1978/79, 1980/81

• Чемпіон Марокко (1):

«Відад» (Касабланка): 2010

• Володар Кубка Марокко (1):

«Відад» (Касабланка): 2000

• Володар Кубка Алжиру (1):

«Белуїздад»: 2016/17

• Футболіст року в Африці: 1986
• Найкращий воротар другого дивізіону чемпіонату Іспанії : 1989
• 4-е місце в списку найкращих воротарів Африки XX століття за версією МФФІІС
• 8-е місце в списку найкращих воротарів світу за версією МФФІІС : 1987