Ейженс Лаубе

Ейжен Лаубе (латис. Eižens Laube; 25 травня 1880, Рига, Російська імперія 21 липня 1967, Портленд (Орегон), США) — латиський архітектор, один з найяскравіших представників Латвійского національного романтизму.

Ейженс Лаубе
латис. Eižens Laube
Народження 25 травня 1880(1880-05-25)
Смерть 21 липня 1967(1967-07-21) (87 років)
Країна
(підданство)
 Латвія
 Російська імперія
 США
Навчання Rīgas politehniskais institūtsd (1906)
Діяльність архітектор, професор
Праця в містах Петербург, Київ, Севастополь
Архітектурний стиль Латвійський національний романтизм
Заклад Латвійський університет і Ризький технічний університет
Нагороди

Національна премія (латис. Tēvzemes balva) (1940)
Орден Вази, Хрест Визнання

Орден Трьох зірок
Орден Трьох зірок
 Ейженс Лаубе у Вікісховищі

Біографія

Народився в Ризі, в сім'ї переїхавшого з Смілтене майстра-гончара, який займався дрібною торгівлею. Вітчим його матері був будівельним підрядником з великою практикою і хлопчик з ранніх років був знайомий з будівництвом і кресленнями. Наявний художній талант розвинувся і зміцнів у студентські роки. Після навчання в Ризькому реальному училищі Петра I вступив на архітектурне відділення Ризького політехнічного інституту, який закінчив у 1906.

Рік пропрацював помічником в архітектурному бюро Костянтина Пекша. Ще студентом у 1904 побував в Фінляндії, ознайомився з місцевою архітектурою і завів особисті контакти з фінськими архітекторами. З метою підвищення кваліфікації багато їздив по країнах Європи, в 1909 був в Швеції, Данії та Німеччини, потім в 1910 в Німеччині і Франції. Надалі був зайнятий самостійною архітектурною практикою.

Одночасно викладав в Ризькому політехнічному інституті (1907-1917)[1], Балтійської технічної вищій школі (1918-1919), Латвійському університеті (1919-1944). У 1920 1930 — почесний доктор архітектури, професор і декан архітектурного факультету Латвійському університеті.

Архітектурно-проектне бюро, яке належало Ейжен Лаубе, перебувало в збудованому за його проектом будівлі на вулиці Лачплеша 70а. Лаубе — автор 83 побудованих в Ризі багатоповерхових кам'яних житлових і громадських будівель, а також великої кількості інших будівель, всього близько двохсот. Лаубе дуже ретельно підходив до декоративної обробки. Він застосовував натуральні матеріали — дерево, тесаний камінь; використовував при обробці фасаду всю орнаментальну палітру, надзвичайно популярну в символіці модерну . Багато в чому, завдяки Лаубе центр Риги придбав оригінальний і впізнаваний вигляд.

За часів Першої Латвійської Республіки став практично урядовим архітектором, улюбленцем Карліса Улманіса. Його роботи, як і раніше професійно бездоганні, придбали деяке офіційне забарвлення. За його ескізами був перероблений актовий зал Латвійського університету, побудована вежа Трьох зірок в Президентському палаці і обладнаний інтер'єр Червоного залу.

Будинок на вулиці Брівібас, 47

Опублікував кілька десятків наукових робіт по архітектурним стилям і інших питань. Учасник численних комісій і громадських організацій. З моменту заснування Національного будівельного комітету (1936) був беззмінним керівником комісії з архітектурних питань. Творець першого латиською мовою спеціалізованого журналу «Latvijas Architektūra» («Латвійська архітектура»), що виходив у 19381940. Почесний член-кореспондент Королівського інституту британських архітекторів (1937). Кавалер Ордена Трьох зірок III (1929) і IV (1926) ступеня, нагороджений орденом Хрест визнання II ступеня (латис. Atzinības krusts Atzinības krusts) в 1938. Лицар I класу шведського Ордена Васи. Лауреат Національної премії(латис. Tēvzemes balva Tēvzemes balva) 1940.

Один з підписантів Меморандуму Центральної Ради Латвії від 17 березня 1944.

У 1944 емігрував до Німеччини, жив в Берліні, потім переїхав в Піннеберг, недалеко від Гамбурга (1947), був деканом Архітектурного факультету Балтійського університету. Після, на запрошення сина, переїхав в США (1950). До 1955 працював в архітектурному бюро міста Олімпія (штат Вашингтон). Потім його новим місцем проживання стало Портленд (штат Орегон), де була написана програмна книга «The Manifestation of Architecture» («Архітектурна маніфестація»), підводила підсумок багаторічної творчості.

Основні роботи

  • Банк Торгово-ремісничого суспільства взаємного кредиту на вулиці Брівібас, 33.
  • Прибутковий будинок на вулиці Брівібас, 47.
  • Прибутковий будинок на вулиці Брівібас, 62.
  • Прибутковий будинок на вулиці Крішьяня Валдемар, 67.
  • «Романовський базар» на вулиці Лачплеша, 70.
  • Прибутковий будинок на бульварі Кронвальд, 10 (у співавторстві з К. Пекшеном)
  • Будівля Ризького латиського суспільства на вулиці Меркеля, 13 (у співавторстві з Е. Поле)
  • Готель в Кемері
  • Реконструкція Ризького замку

Обрані публікації

  • Eižens Laube. Krāsu un formu loģika. — Rīga, 1921
  • Eižens Laube. Raksti par arhitektūru. — Linkolna, 1960

Посилання

Примітки

  1. Під час евакуації інституту в Москву жив в прибутковому будинку за адресою Капельскій провулок, д. 8, кв. 12// Особовий склад Ризького політехнічного інституту на 1915/16 і 1916/17. — С. 5.

Література

  • {{{Заголовок}}}. — 60 000 прим. — ISBN 5-89960-002-0.
  • Крастиньш Я. А. Стиль модерн в архитектуре Риги. — Москва, Стройиздат, 1988.
  • Jānis Krastiņš. Rīgas arhitektūras meistari. — SIA J.L.V. 2002 ISBN 9984-05-450-0(латис.)
  • Jānis Krastiņš, Ivars Strautmanis. Riga. The Complete Guide to Architecture. — Rīga, Projekts 2004(латис.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.