Ейхенбаум Яків Мойсейович

Я́ків Мойсе́йович Ейхенба́ум (1796—1861) — український математик, перекладач, педагог і поет; дід Бориса і Всеволода Ейхенбаумів.

Ейхенбаум Яків Мойсейович
їд. יעקב אייכענבוים
Ім'я при народженні їд. Jacob Gelber
Народився 12 жовтня 1796(1796-10-12)[1]
Червоноград, Королівство Галичини та Володимирії
Помер 27 грудня 1861 (8 січня 1862) (65 років)
Київ, Російська імперія
Країна  Королівство Галичини та Володимирії
 Російська імперія
Діяльність математик, перекладач, педагог, поет, педагог
Галузь математика, переклад, педагогіка і поезія

Життєпис

Яків Ейхенбаум народився 1796 року в містечку Кристинопіль (Галичина). Вже дитиною він дивував своїми феноменальними здібностями; у віці двох років він вже вільно читав по-єврейськи, в чотири роки він знав П'ятикнижжя. Батько Ейхенбаума, Мойсей Гельбер із Замостя, посватав свого восьмирічного сина і відправив його на виховання до майбутнього тестя, сільського орендаря, який жив поблизу волинського містечка Орохова. Якийсь кабаліст ознайомив Ейхенбаума з першими елементами математики. Прагнення до світських знань викликало незадоволення з боку ортодоксальної сім'ї тестя. Ейхенбаум змушений був розлучитися з дружиною, і для нього почалися роки поневірянь[2][3].

Опинившись 1815 року в Замості, де вдруге одружився, Яків Мойсейович Ейхенбаум вперше познайомився з просвітницьким рухом; опанування німецькою мовою дало Ейхенбауму можливість ґрунтовно вивчити математичні науки; 1819 року він переклав «Елементи» Евкліда давньоєврейською мовою (за браком коштів не опубліковано). Протягом ряду років Я. М. Ейхенбаум, обтяжений численною родиною, поневірявся по різних містах, перебиваючись приватними уроками[4][3].

В роки свого перебування в Умані Я. Ейхенбаум близько зійшовся з відомим згодом професором Кембриджського університету Германом Гедвіґом Бернардом. Терплячи нужду, Ейхенбаум звернувся 1843 року до Іцхака Бер-Левінзона з проханням, щоб той поклопотався за нього y Макса Лілієнталя прο місце в одній з відкритих казенних шкіл. Наступного року Ейхенбаума призначено наглядачем єврейської школи в Кишиневі, а від 1850 року до самої смерті був інспектором рабинського училища в місті Житомирі[5][3].

Дотепний і товариський, Ейхенбаум мав популярність серед своїх вихованців. Несприятливі умови перехідної епохи не дали Ейхенбауму можливості нормально розвинути свої обдарування. Маючи поетичний талант, Ейхенбаум не створив у цій галузі нічого видатного. В його збірці віршів «Kol Simrah» (1836) переважають переклади, і тільки в чудовій поемі «Arba itot ha-Schanah» (Чотири пори року) виявилася сила його поетичного обдаровання. Найбільшим твором Ейхенбаума є поема «Ha-Kerab» (1840), у якій поет, чудовий шахіст, у віршах описує партію шахової гри у вигляді битви (О. А. Рабинович переклав її 1847 року російською мовою). За витонченістю форми та яскравістю образів ця поема стала помітним етапом у розвитку новоєврейської поезії. Іншу його велику поему, «Ha-Kossem», опубліковано в «Ha-Meliz» (1860), а наступного року вона вийшла окремо[6][3][7].

Як математик Ейхенбаум вперше привернув до себе увагу своєю суперечкою (Кегем Chemed, IX) з С. Д. Луццатто з приводу одного темного місця y Авраама ібн Езри. Сенсацію викликало його зіткнення з французьким математиком Луї-Бенжаменом Франкером. Ейхенбаум виявив помилку в обчисленнях останнього, з цього приводу між Ейхенбаумом і французьким ученим зав'язався науковий диспут, з якого Ейхенбаум вийшов переможцем. Ейхенбаум переклав курс Франкера з математики на давньоєврейську мову, але через непорозуміння з друкарем книга не вийшла друком. Також Ейхенбаум опублікував керівництво з арифметики «Chochmat ha-Schiurim» (1857)[3][8].

Яків Мойсейович Ейхенбаум помер 27 грудня 1861 року в Києві[3].

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Т. Е., V, 76.
  3. Цинберг С. Л.. Эйхенбаум, Яков Моисеевич // «Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона». — 1908—1913. (рос.)
  4. Beer Izchok, 93.
  5. «Рассвет», 1861, № 51—2.
  6. Р. Кулишер, «Итоги», 37.
  7. Ha-Meliz, II.
  8. W. Zeitlin, BHR, 75; S. Finn, Safah la-Nehmanim, 154—5.

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.