Електроенергетика

Електроенерге́тика (англ. power engineering) — провідна галузь енергетики, також звана інженерією енергетичних систем, являє собою підрозділ електротехніки, який переймається виробництвом, передаванням, розподілом і використанням електроенергії, а також електричними пристроями, приєднаними до таких систем. Хоча більша частина галузі пов'язана з питаннями трифазного змінного струму — стандарту для далекосяжного передавання і розподілу електроенергії в сучасному світі — значну частину енергетики пов'язано з перетвореннями між потужністю змінного та постійного струму і розробкою спеціалізованих енергосистем, наприклад, використовуваних на літаках або в залізничних електричних мережах. Енергетика черпає велику частину своєї теоретичної бази з електротехніки.

Основну частину електроенергії у світі виробляють теплові, атомні та гідроелектростанції. В економічно розвинених країнах технічні засоби електроенергетики об'єднуються в автоматизовані і централізовані керовані електроенергетичні системи.

Підприємства електроенергетики є підприємствами з безперервним виробництвом.

Виробництво електроенергії

Електроенергія виробляється шляхом перетворення інших видів енергії, наприклад рухомої води, енергії вітру або сонячної енергії. На теплових й атомних електростанціях хімічна, або ядерна енергія, спочатку перетворюються на теплову, а тільки потім в енергію електричного струму.

Динаміка світового виробництва електроенергії (Рік — млрд кВт*год):

  • 1890 — 9
  • 1900 — 15
  • 1914 — 37,5
  • 1950—950
  • 1960—2300
  • 1970 — 5000
  • 1980 — 8250
  • 1990 — 11800
  • 2000 — 14500
  • 2005 — 18138,3
  • 2007 — 19894,9
  • 2013 — 23127[1]
  • 2014 — 23536,5[2]
  • 2015 — 24097,7[3]

Передавання електроенергії

Передавання електроенергії, це проміжна ланка електропостачання між виробництвом і мережами живлення споживачів. Передавання струму на великі відстані, забезпечується лініями електропередач надзвичайно високої напруги (зазвичай більш ніж 110 кВ).

Розподіл електроенергії

Розподіл електроенергії — це кінцева мета електропостачання. Розподіл забезпечується місцевими мережами живлення, які проводять струм до кінцевого споживача.

Див. також

Примітки

Література

  • Довідникова книга з електроенергетики: навч. посібник / П. В. Волох, М. П. Цоколенко, Л. В. Ревенко, В. А. Грічаненко.– Київ: Аграрна освіта, 2014.– 506 с.
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А  К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Математичне моделювання в електроенергетиці: підручник / О. В. Кириленко, М. С. Сегеда, О. Ф. Буткевич, Т. А. Мазур ; за ред. М. С. Сегеди ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — 2-ге вид. — Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2013. — 608 с. : іл. — Бібліогр.: с. 587—592 (89 назв). — ISBN 978-617-607-376-5
  • Релейний захист електроенергетичних систем: навч. посіб. [для студентів електроенергет. спец. ВНЗ, аспірантів, викл.] / В. П. Кідиба ; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Львів: Вид-во Львів. політехніки, 2015. — 504 с. : іл., табл. — Бібліогр.: с. 482—486 (64 назви). — ISBN 978-617-607-827-2

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.