Ель-Азрак (заповідник)

Заповідник Ель-Азрак (араб. محمية الأزرق المائية‎) — охоронна зона водно-болотних угідь у Йорданії, створена в 1978 році на околиці міста Ель-Азрак у провінції Ез-Зарка. Складається з оази Ель-Азрак і прилеглих до неї болот. Живиться переважно зі штучних джерел, оскільки природна водойма висохла ще в 1994 році. Входить до переліку рамсарських угідь.

Ель-Азрак
31°49′44″ пн. ш. 36°50′18″ сх. д.
Розташування: Провінція Ез-Зарка
Площа: 12 км²
Керівна
організація:		 Royal Society for the Conservation of Natured
Країна  Йорданія
Статус (до анулювання): рамсарська місцевістьd
 Ель-Азрак у Вікісховищі

Історія

Водно-болотні угіддя заповіднику утворилися близько 250 тис. років тому після наповнення з водоносних горизонтів, викликаних геологічними змінами[1].

Ель-Азрак є північною межою Ваді-ес-Сірхану — западини та історичної області, що простягається на 140 км углиб Аравійського півострову. Відтак, споконвіку він був перехрестям торгових шляхів між Аравією, Месопотамією та Сирією, оскільки через наявність прісної води коло оази зупинялися численні каравани, що на верблюдах перевозили прянощі та трави[2]. До того ж, Ель-Азрак був важливим пунктом у міграціях перелітних птахів, що зупинялися біля водойми під час дальніх подорожей між Африкою та Європою.

Починаючи з 1960-х років багаті водні ресурси об'єкта стали спрямуватися на підтримку стрімко зростаючого населення Амману. Сьогодні понад чверть усієі питної води до столиці постачається з Ель-Азраку[3].

В 1978 році йорданське Королівське товариство охорони природи вирішило створити в Азраці природний заповідник[4]. Втім, вже 1992 року природні ставки оази пересохли, оскільки водоносні горизонти перестали забезпечувати оазу водою в достатній кількості. Уся популяцій водяних буйволів Азраку загинула, а більшість перелітних птахів натомість вирушила до Галілейського моря.

Сучасний стан
Стежка вздовж болот

Сьогодні водно-болотні угіддя Азраку перебувають в стані екологічного колапсу[2]. Втім, уряд Йорданії продовжує докладати чимало зусиль для відновлення водних ресурсів оази. Щороку Міністерство водних ресурсів Йорданії забезпечує 10 млн м² води для підтримки Ель-Азраку, яких достатньо лише для відновлення 10 % від його початкового розміру[5]. На даний час існують понад 500 незаконних колодязів, через які з Азраку викачується вода[6]. Всього за 37 років кількість перелітних птахів оази зменшилася з 347 тисяч у 1967 році до 1200 птахів у 2000 році[7]. 25 км² колись добре зволожених земель тепер є висохлими[4].

Тваринний світ

Перелітні птахи дістаються Ель-Азраку з Анатолії, Скандинавії, Сибіру та Африки[8]. Після заходів, спрямованих на відновлення водно-болотних угідь, деякі з видів птахів стали повертатися до оази, а саме: пікір великий, очеретянка середземноморська, снігар блідий і лунь очеретяний[9].

Серед 280 перелітних птахів заповіднику є брижач, чоботар, побережник малий і пісочник малий. Крім того, в Азраці зупиняється кілька хижих птахів, наприклад, осоїд та лунь лучний.

З давніх часів оаза, в екологічному плані, була ніби продовженням Африки[10]. Колись в Азраці мешкало багато тварин, що часто характеризувалися як африканські[11]. Серед цих видів були: сирійський дикий осел, дикий верблюд, носоріг, бегемот, слон індійський, газель, тур, гепард азійський, страус арабський, лев азійський та орикс білий тощо. Усі ці тварини, за винятком газелі, більше в Азраці та Йорданії не зустрічаються.

Примітки
  1. Poster in the Azraq museum.
  2. Matthew Teller. Rough Guide to Jordan. Rough Guides 2007.
  3. Poster in the Azraq museum.
  4. Azraq Wetlands Reserve. Архів оригіналу за 24 червня 2008. Процитовано 18 квітня 2008.
  5. Poster in the Azraq museum.
  6. Poster in the Azraq museum.
  7. Poster at the Azraq museum.
  8. Map in the Azraq museum.
  9. Azraq Wetlands Reserve & Lodge brochure. RSCN/Wild Jordan.
  10. Poster at the Azraq museum.
  11. Poster at the Azraq Museum.

Примітки
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.