Побережник малий

Побере́жник мали́й[1], кулик-горобець (Calidris minuta) — невеликий кулик родини баранцевих (Scolopacidae). Гніздить в тундрі Євразії, мігрує широко по всьому континенту. В Україні звичайний пролітний птах.

?
Побережник малий

Дорослий птах влітку
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Баранцеві (Scolopacidae)
Рід: Побережник (Calidris)
Вид: Побережник малий
Біноміальна назва
Calidris minuta
(Leisler, 1812)

Ареал поширення C. minuta     гніздування      шляхи міграції      зимування      випадкова поява
Синоніми
Erolia minuta
Посилання
Вікісховище: Category:Calidris minuta
Віківиди: Calidris minuta
EOL: 1049519
ITIS: 176670
МСОП: 144026
NCBI: 670340
Fossilworks: 370402

Опис

Зовнішній вигляд
Дорослий птах у позашлюбному вбранні в Єгипті
Змішіна зграя малих побережників та мородунок

Невеликий кулик розміром приблизно з горобця з прямим коротким дзьобом. Маса тіла 20-70 г. Довжина тіла 12-14 см. Розмах крил 28-31 см. У дорослого птаха в шлюбному вбранні пера верху рудувато-бурі, зі світлою облямівкою; на спині білий рисунок у вигляді літери V; поперек і надхвістя по центру темно-бурі, по краях — білі; горло біле; воло руде, з бурими рисками і плямами; решта низу, крім світло-сірих великих покривних пер споду крил, біла; зверху на крилах вздовж основи чорно-бурих махових пер проходить вузька біла смуга; центральна пара стернових пер чорно-бура, інші — світло-сірі; ноги і дзьоб чорні. У позашлюбному оперенні верх світло-сірий або сірувато-бурий; воло світло-сіре. Молодий птах схожий на шлюбного дорослого. Від білохвостого побережника відрізняється сірими, крім центральних, стерновими перами та чорними ногами.[2]

Звуки

Поклик — коротке «тій» або «тіі», шлюбний крик — неголосна трель, яка складається зі свистових звуків.

Поширення

Побережник малий гніздиться в тундрі Євразії від північної частини Скандинавського півострова до пониззя р. Лена, а також на островах Північного Льодовитого океану. Місцями гніздиться також в лісотундрі.

Перелітний птах. Мігрує над континентом широким фронтом. Місця зимівель розташовані в Середземномор'ї, на Близькому Сході, в Центральній і Південній Африці.[3]

Чисельність та її динаміки

Розмір популяції у світі оцінюють в 1.400.000-1.500.000 особин[4]. В Європі гніздиться 46-460 тис. пар, зимує понад 9 тис. особин[5]. Чисельність скорочується.

Гніздування
Яйця малого побережника в оологічній колекції (Тулузький музей)

Відразу після прильоту птахи займають гніздову територію та приступають до токування. Під час токування малий побережник літає, піднявши крила високо вгору, тріпоче ними та видає трель, подібну до тріску коника, але менш дзвінку.

Гніздо малого побережника — проста ямка з прим'ятою торішньою травою, нерідко під кущиком, інколи на сухій піщаній ділянці. Як вистилка слугують листочки верби. Часто гніздо практично не виражене. У повній кладці 4 яйця. Їхнє забарвлення доволі мінливе, але в загальному буро-оливкове. Відкладання яєць починається в останній декаді червня, пухові пташенята з'являються у другій — третій декаді липня. Наприкінці липня на початку серпня можна спостерігати молодих птахів, які повністю оперені, але не здатні літати.[6]

Живлення

Малий побережник живиться головним чином комахами, рідше молюсками і дрібними ракоподібними. В їжі переважають личинки водних комах, головним чином хіромонід (мотиль). Їжу здобуває шляхом зондувань ґрунту на мілководді.

Охорона

Побережник малий знаходиться під охороною відповідно до Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів (AEWA).

Посилання
  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
  3. Simon Delany, Derek Scott, Tim Dodman, David Stroud An Atlas of Wader Populations in Afrika and Western Eurasia. Wetlands International, Wageningen 2009, ISBN 978-90-5882-047-1
  4. BirdLife International 2012. Calidris minuta. In: IUCN 2013. IUCN Red List of Threatened Species. Version 2013.2. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 09 January 2014. (англ.)
  5. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
  6. Жизнь животных / Под ред. В.Д. Ильичева, А.В. Михеева. — М. : Просвещение, 1986. — 527 с.

Література
  • Фауна Украины. Т. 4. Птахи. Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / О. Б. Кістяківський. — К : Вид-во АН УРСР, 1957. — 432 с.
  • Дементьев Г.П., Гладков Н.А., Спангенберг Е.П. Птицы Советского Союза. — М. : АН СССР, 1951. — Т. 3. — 680 с.
  • Josep del Hoyo, Andrew Elliott, Jordi Sargatal. Handbook of the Birds of the World. — Volume 3: Hoatzin to Auks. — Lynx Edicions, 1996. — 821 с. — ISBN 84-87334-20-2.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.