Лунь лучний

Самець

Силует у польоті — добре помітні повністю чорні першорядні махові та дві темні смуги на нижньому боці крила

Птах середнього розміру. Схожий на луня польового та луня степового, але самець темніший, сіро-сизий. Черево біле з рудими поздовжніми плямами. Першорядні махові повністю чорні, на крилі чорна поперечна смуга. Надхвістя сірувате (не біле). Самка і молодий птах подібні до таких у польового луня, але мають вужче біле надхвістя. Довжина тіла самця — 410—465 мм, маса тіла — в середньому 275 г. Довжина тіла самки — 470—520 мм, маса тіла — в середьому 355 г.

Дорослий самець лучного луня від дорослого самця польового і степового лунів відрізняється темними смугами на крилах і рудими рисками на грудях та череві; доросла самка від дорослої самки польового і степового лунів — більш чіткими темними щоками в поєднанні зі світлішою шиєю, але достовірно дорослу самку та молодого птаха від дорослої самки та молодого степового луня відрізнити важко.

Гніздовий ареал охоплює майже всю Європу (за винятком, Скандинавського півострова та північних районів Росії), південну половину Західного Сибіру, Північний Казахстан, Закавказзя. Райони зимівлі лунів з Європи знаходяться в Екваторіальній та Південній Африці.

Майже вся територія України входить до гніздового ареалу, крім Карпат та Кримських гір, в Поліссі та Лісостепу чисельність набагато вища, ніж у Степу.

Популяція в Європі нараховує 35—65 тис. пар, що становить 50—74 % світової чисельності[2]. На території України гніздиться приблизно 2-3 тис. пар. Найвища щільність у Рівненській області, де, наприклад, на 8 км вздовж р. Льва нараховують 6 гніздових ділянок. В Україні протягом останніх 20 років відбувається скорочення чисельності, спричинене масштабним осушенням боліт в Поліссі та Лісостепу, необдуманим застосуванням пестицидів на великих площах, масовою кампанією по знищенню хижих птахів, в тому числі лунів.

Яйця луня лучного в оологічній колекції, Тулузький музей

Різновікові пташеняти

Типовий мігрант, взимку на території України не трапляється. Весною на місця гніздування прилітає на 10-15 днів пізніше, ніж інші луні — у II-й та III-й декадах квітня.

У центральних та північних районах країни найтиповішими біотопами, де тримається цей лунь, є вологі луки, заболочені низини, болотні системи, в тому числі й осушені. У південній частині оселяється в долинах річок, на рисових чеках, поблизу лиманів тощо.

Гнізда влаштовує завжди на землі серед густої і високої трави. Зазвичай відкладає 4-5 яєць, але може бути від 3 до 10. Кладку насиджує тільки самка, протягом 27-40 діб (в залежності від кількості яєць).

Осіння міграція проходить порівняно рано − у серпні та вересні.

Полює на найрізноманітніших тварин, від комах до плазунів, жаб, дрібних птахів, мишей, нориць, але основу раціону все-таки складають мишоподібні гризуни.

Включено до Переліку видів птахів особливої європейської уваги (Категорія 4, статус «Безпечний»). Включено до Червоної книги України (2009), до Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES) (Додаток ІІ), Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій.

В Україні охороняється у заповідниках та національних парках, які знаходяться в Поліссі та Лісостепу. Для вчасного виявлення негативних тенденцій у стані виду необхідно вести моніторинг популяції. З метою кращої охорони бажано розвивати мережу територій, які мають важливе значення для цього виду. Необхідно вести природоохоронну пропаганду серед населення, зокрема по збереженню гнізд хижих птахів та роз'яснювати їх значення в природі.

• 8590 Піґарґ — астероїд, названий на честь цього виду птахів[3].

• Полуда А. М. Лунь лучний // Червона книга України. Тваринний світ / За ред. І. А. Акімова. − К.: Глобалконсалтинг, 2009. − С. 422.

• Зубаровський В. М. Фауна України. Т. 5. Птахи. Вип. 2. Хижі птахи. - К.: Наук. думка, 1977. - 322 с.
• Montagu's harrier species text in The Atlas of Southern African Birds