Елізабет Лука

У 1933 році, під час навчання в гімназії в Чернівцях, познайомилася з членом комуністичної партії і першим чоловіком Авраамом Вайсманом і почала брати участь в революційному русі. Заарештовано за політичну діяльність 11 травня 1934 року, проте політичної поліції так і не вдалося дізнатися, що вона була членом чернівецького комітету партії. За звільнення бере участь в організації секції «Червоної допомоги» і в 1935 році, за рекомендацією Ленути Тудораке, прийнята в Румунську комуністичну партію[4].

Знову заарештована 7 листопада 1935 року, звільнена у 1936 році і спрямована для партійної роботи під керівництвом Симона Бугича в Яссах. Ця робота переривається масовими облавами політичної поліції, яка заарештувала багатьох важливих членів РКП та політичним процесом, 106", за допомогою якого уряд намагався покласти край комуністичної партії[4].

З допомогою брата, секретаря префекта, Елізабет і Авраам Вайсман отримують нові документи і ховаються в Чехословаччині. Там вони вирішують приєднатися до Інтернаціональних бригад, щоб битися в тільки що почалася громадянської війни в Іспанії. Для цього вони переїжджають в Базель і зв'язуються з Комуністичною партією Швейцарії, проте в Іспанію відправляють лише Вайсмана — Елізабет залишається, щоб пройти додаткову військово-медичну підготовку в Швейцарії і Франції.

Прибувши в Іспанію, крім виконання безпосередніх функцій в управлінні медичної служби Альбасенте, пише статті та вірші для бюлетеня румунських добровольців і займається навчанням грамоті санітарного персоналу, не має освіти, а також стає секретарем Петра Борилэ[ro]. Із завершенням громадянської війни — у Франції, де бере участь у діяльності Опору проти уряду Віші, а в березні 1941 року з Марселя відправляється в Москву[5].

В СРСР працює в секції літератури на іноземних мовах в Политиздате, бере участь у діяльності румунської секції Комінтерну і стає секретарем Анни Паукер[1]. Крім цього працює на радіо «Вільна Румунія»[6]. Там же знайомиться з Василе Лука. У звільненій Румунії стає членом Комітету кінематографії і редактором офіційного партійного органу «Скынтеи»[7]; ці посади вона незабаром була змушена залишити в результаті внутрішньопартійної боротьби і антисемітської кампанії уряду Георгіу-Дежа.

Заарештована 16 серпня 1952 року за звинуваченням у «сіонізм і участі в антипартійній групі Паукером-Лука-Джорджеску». Проти Елізабет Луки використовувалися показання отримані від заарештованого в Чернівцях у 1949 році Авраама Вайсмана, який звинуватив її і Василе Лука в прихильності сіонізму[1]. Звільнена в листопаді 1954 року і аж до реабілітації в 1968 році працювала на заводі[8]. Відновлено в партії без переривання партійного стажу, в 1971 році, за рішенням секретаріату ЦК РКП, їй була збільшена пенсія[9].

• Chipuri din secuime. Editura Federaţie Democrate a Femeilor din România, 1946
• Legende Vechi, Legende Noui. Editura Scanteia, 1946

• Festivitate cu prilejul deschiderii noului teatru C. F. R. Giuleşti. Participă Gh. Gheorghiu-Dej, Th. Georgescu, P. Groza, Gh. Apostol, Chivu Stoica, Elisabeta Luca, T. Săvulescu