Елія Коррейя

Е́лія Корре́йя (порт. Hélia Correia; нар. лютий 1949) — португальська романістка, драматургиня, поетеса та перекладачка. Лавреатка Премії Камоенса (2015).

Елія Коррейя
Народилася 1949[1][2][…]
Лісабон, Португалія
Країна  Португалія
Діяльність письменниця, перекладачка, драматург, поетеса
Alma mater Faculdade de Letras da Universidade de Lisboad
Знання мов португальська
Нагороди
IMDb ID 5571806

З життєпису

Народилась у Лісабоні в лютому 1949 року, і виросла в рідному місті її матері Мафрі. Її батько був антифашистом, якого поплічники салазарівців заарештували ще до її народження[3]

В Лісабонському університеті вона вивчала романську філологію[4] У цей час вона почала публікувати вірші в тогочасних літературних додатках, таких як Juvenil do Diário de Lisboa під егідою Маріо Каштрим (Mário Castrim)[3].

Після періоду роботи викладачем середньої школи Елія Коррейя вступила в аспірантуру, досліджуючи класичний театр.

Літературна творчість

Серйозна літературна кар'єра Елії Корейї розпочалась в 1981 році з опублікування дебютного твору під назвою O Separar das Águas. Вона досить швидко здобула значний комерційний успіх та визнання з боку критиків, причому останні похвалили її за новизну письма, яка, втім, не втрачала зв'язок з найкращими літературними традиціями. Вони угледіли в творчості Корейї впливи Каміло Кастело Бранко та Емілі Бронте, а також ремінісценції з давньогрецькою драматургією[3].

Декілька її романів, включаючи O Número dos Vivos (1982) і Montedemo (1983), можна вважати творами магічного реалізму. Сама Коррейя не спростовувала це твердження, висловившись, що не варто ігнорувати важливості латиноамериканського магічного реалізму[3]

Деякі критики також відзначають, що на її більш ранні твори вплинула французька феміністська думка. Марія Тереза Орта описала твори Коррейї як "вісцеральні" та "первісні"[5].

Починаючи з 1990-х вона почала писати театральні твори. Авторка інтерпретувала давньогрецькі міфи з точки зору жіночих героїнь, таких як Антігона в Perdição, Exercício sobre Antígona, Єлена Троянська в O Rancor, Exercício sobre Helena[6].

У 2001 році з'явилася її найпопулярніша книга Lillias Fraser, події якої розгортаються між 1746 і 1762 роками на території Шотландії та Португалії, охоплюючи землетрус у Лісабоні. Книга здобула премію Португальського PEN-клуба.

Бібліографія
Художня література
  • 1981 - O Separar das Águas
  • 1982 - O Número dos Vivos
  • 1983 - Монтедемо
  • 1985 - Вілла Селесте
  • 1987 - Сома
  • 1988 - «Fenda Erótica»
  • 1991 - Casa Eterna
  • 1996 - Інсянія
  • 2001 - Лілліас Фрейзер
  • 2001 - Antartida de mil folhas
  • 2002 - Apodera-te de mim
  • 2008 - Контос
  • 2014 - Vinte degraus e outros contos
Поезія
  • 1986 – A Pequena Morte / Esse Eterno Canto
  • 2012 – A Terceira Miséria
Драматургія
  • 1991 – Perdição, Exercício sobre Antígona
  • 1991 – Florbela
  • 2000 – O Rancor, Exercício sobre Helena
  • 2005 – O Segredo de Chantel
  • 2008 – A Ilha Encantada
Твори для дітей
  • 1988 – A Luz de Newton (сім історій про кольори)[7]

Нагороди та відзнаки
  • 2001 Премія Португальського PEN-клубу - за Lillias Fraser[7]
  • 2006 Премія Máxima de Literatura - за Bastardia[7]
  • 2010 Премія Фонду Інес де Каштру (Fundação Inês de Castro) - за Adoecer [8]
  • 2012 Премія Casino da Póvoa - за поетичну збірку A Terceira Miséria[7]
  • 2013 Премія Вержиліо Феррейри - за внесок до літератури, присуджена Університетом Евори[7]
  • 2013 Літературна премія Correntes d'Escritas - за A Terceira Miséria, данину Греції[8]
  • 2015 Гран-прі Camilo Castelo Branco - за 20 Degraus e Outros Contos
  • 2015 Премія Камоенса[3].

Примітки
  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #137492626 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. NUKAT — 2002.
  3. Queirós, Luís Miguel; Gomes, Kathleen; Coutinho, Isabel; Lucas, Isabel (17 червня 2015). Hélia Correia é a vencedora do Prémio Camões. Publico. Процитовано 18 червня 2015.
  4. Hélia Correia distinguida com Prémio Vergílio Ferreira 2013 pela Universidade de Évora. Rádio e Televisão de Portugal. 19 лютого 2013.
  5. Owen, Hilary; Alonso, Cláudia Pazos (February 2011). Antigone's Daughters?: Gender, Genealogy and the Politics of Authorship in 20th-Century Portuguese Women's Writing. Bucknell University Press. с. 232. ISBN 978-1-61148-003-0.
  6. Fernandes, Ana Raquel. Hélia Correia. Institute of Modern Languages Research. Архів оригіналу за 11 березня 2017. Процитовано 20 червня 2015.
  7. Costa, Maria João (21 лютого 2013). Hélia Correia vence Prémio Correntes d'Escritas. Rádio Renascença. Процитовано 20 червня 2015.
  8. Andrade, Sérgio C. (21 лютого 2013). Hélia Correia vence Correntes d’Escritas e presta homenagem à Grécia. Público.

Джерела та посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.