Емі Вайнгауз

Е́мі Джейд Ва́йнгауз (англ. Amy Jade Winehouse; нар. 14 вересня 1983(19830914), Лондон — пом. 23 липня 2011, Лондон) — британська співачка в жанрах соул-поп із джазовими мотивами.

Емі Вайнгауз
англ. Amy Winehouse
Зображення
Емі Вайнгауз у 2007 році
Основна інформація
Дата народження 14 вересня 1983(1983-09-14)
Місце народження Лондон, Велика Британія
Дата смерті 23 липня 2011(2011-07-23) (27 років)
Місце смерті Лондон, Велика Британія
Поховання Edgwared
Роки активності 2003—2011
Громадянство  Велика Британія
Національність Єврейка
Професії авторка-виконавиця, гітаристка, джазвумен, джаз-гітарист, естрадний артист, студійна виконавиця
Освіта Театральна школа Сільвії Янгd[1] і The Mount, Mill Hill Internationald[1]
Співацький голос мецо-сопрано і контральто
Жанри соул, R&B, джаз, регі
Нагороди

Grammy Award for Best New Artistd (2008)

Автограф
Офіційний сайт
Цитати у Вікіцитатах
 Файли у Вікісховищі

Емі Вайнгауз — двічі лауреатка Нагороди Айвор Новелло. Перший альбом «Frank» (2003) був номінований на Mercury Prize. 14 лютого 2007 року співачка отримала «Brit Award» як «Найкраща британська виконавиця» (Best British Female Artist). Другий альбом «Back to Black», приніс їй 6 номінацій «Греммі» і — перемогу у 5 категоріях, включно з Record of the Year.

Вайнгауз визнана однією з найуспішніших британських попзірок. Вона ввійшла до Книги рекордів Гіннеса, отримавши п'ять премій «Греммі». За версією газети Sunday Times, посіла десяте місце в списку найбагатших музикантів Британії віком до 30-ти років. Її статок оцінювався в 10 мільйонів фунтів стерлінгів (16,5 млн доларів)[2].

Життєпис

Емі Джейд Вайнгауз народилася 14 вересня 1983 Саутгейті (Енфілд, Лондон) в єврейській родині[3]. Сім'я здавна була занурена в музичне життя, насамперед, у джаз[4]: відомо, що бабуся (по батьківській лінії) в 1940-х роках мала близькі стосунки з легендарним британським джазменом Ронні Скоттом[5], а брати матері були професійними джазовими музикантами. Емі обожнювала бабусю і зробила татуювання з її ім'ям (Cynthia) на руці[6].

2007

У школі Ешмоул (Ashmole School) її однокласниками були Ден Гіллеспі Селлз, фронтмен «Feeling» і Рейчел Стівенс («S Club 7»). У десятирічному віці Емі з подругою Джульєтт Ешбі зібрала реп-гурт Sweet 'n' Sour[7], а в 12 років вступила в Театральну школу Сільвії Янг, звідки через два роки була виключена за недостатню старанність і погану поведінку[8][9]. Разом з іншими учнями школи Емі встигла знятися в епізоді Fast Show (1997)[10].

У віці 14 років Емі написала свої перші пісні й вперше спробувала наркотики. Вже тоді Емі планувала стати співачкою. У разі невдачі вона б стала офіціанткою[11]. Рік потому вона почала працювати одночасно в World Entertainment News Network і в джаз-гурті[12][8]. За посередництва тодішнього бойфренда, соул-виконавця Тайлера Джеймса, вона підписала свій перший контракт — з EMI, а, отримавши чек, запросила до студії DAP-Kings гурт, що акомпанував нью-йоркській співачці Шарон Найт, після чого з ним же вирушила в турне[13].

2007

20 жовтня 2003 вийшов дебютний альбом Frank записаний продюсером Салаама Ремі[14]. Окрім двох каверів, усі композиції були написані нею самою або в співавторстві. Альбом, прекрасно прийнятий критикою (рецензенти відзначили цікаві тексти; у пресі з'явилися порівняння з Серою Воун, Мейсі Грей і навіть Біллі Голідей) отримав дві Бріт-номінації (British Female Solo Artist, британська Закон Urban) увійшов до списку фіналістів Mercury Prize[15] і став платиновим. Сама ж Емі залишилася не задоволена результатом, зауваживши, що лише «на 80 % вважає альбом своїм» і натякнувши, що лейбл включив туди кілька композицій, які їй самій не подобаються[5]. Того ж року співачка виступила на фестивалі в Гластонбері (на сцені Jazzworld).

Другий альбом Back To Black, на відміну від першого, містив у собі трохи джазових мотивів: натхненням для співачки стала музика жіночих попгуртів 1950-1960-х років. Платівка була записана продюсерським дуетом Салаама Ремі та Марка Ронсона. Останній, крім того, допоміг і з просуванням, зігравши кілька ключових треків у своєму нью-йоркському радіо-шоу на East Village Radio.

Back To Black вийшов у Британії 30 жовтня 2006 і дістався першого місця. У Billboard-чарті він досягнув сьомої позиції, встановивши рекорд (найвище місце для дебютного альбому британської виконавиці), який два тижні потому побила Джосс Стоун. У червні 2008 року Емі Вайнгауз потрапила в лікарню, де у неї діагностували емфізему легень.

Смерть
Квіти біля дому співачки 23 липня 2011

23 липня 2011 Емі Вайнгауз знайшли мертвою в своєму будинку в Кемдені, в північному Лондоні[16]. Відомо, що співачка мала серйозні проблеми з алкоголем і наркотиками. Останні новини про неї стосувалися відміни європейських гастролей, запланованих на літо 2011 року. Тур почався з виступу в Сербії, на яке Вайнгауз вийшла в стані сильного алкогольного сп'яніння. Після цього менеджери співачки ухвалили рішення про скасування двох наступних шоу, а потім і всього турне.

26 липня співачку поховали на кладовищі Еджвербері, що на півночі Лондона[17]. Поховання пройшло у вузькому колі сім'ї та друзів. Серед присутніх були британський музикант Марк Ронсон та дочка Оззі Осборна Келлі, яка прийшла на церемонію з білою трояндою і пишною зачіскою у стилі 60-тих років, що стала фірмовим знаком самої Вайнгауз. Колишньому чоловікові співачки Блейку Філдер-Сівілу, який відбував тюремне ув'язнення за збройне пограбування, приїхати на кладовище не дозволили. На церемонії були прочитані молитви англійською мовою та івритом, а потім присутні заспівали улюблену пісню Емі «So Far Away», написану 40 років тому Керол Кінг[18].

8 січня 2013 року в ЗМІ з'явились результати другого розслідування причин смерті Вайнгауз. Згідно з ними, вона померла через високий вміст алкоголю в крові (отруєння алкоголем)[19]. Про це також заявила слідча Ширлі Редкліфф. Довгий час до цього Емі не вживала спиртних напоїв.

У заяві лікар-терапевт Вайнгауз, доктор Крістіна Ромте, заявила, що бачила Емі ввечері напередодні смерті, і та сказала їй, «що не хоче вмирати». Рівень алкоголю в крові Емі перевищив допустимий ліміт у п'ять разів. Вона мала 416 мг алкоголю на 100 мл крові, натомість ліміт для водіїв становить 80 мг. Доктор Радкліфф заявила, що це рівень алкоголю, який зазвичай асоціюється з летальним. Біля тіла було знайдено дві порожні пляшки від горілки, а алкоголь співачка вжила самостійно. Лікарі пояснили, що Вайнгауз також боролася з порушеннями харчування[20].

Паталогоанатом Лес Ньюман підтвердив, що обставини смерті не викликають підозр. Дослідження показали, що причиною смерті стала алкогольна інтоксикація.

Перше розслідування обставин смерті співачки 2011 року проводила слідча Сюзанн Грінвей. Згідно з її висновками, Емі померла через алкогольне отруєння. Пізніше з’ясувалося, що Сюзанн не мала достатньої кваліфікації, через що було призначено повторне розслідування. Упродовж кількох років співачка лікувалася від алкоголізму та наркоманії й незадовго до смерті пройшла курс в реабілітаційній клініці.

Пам'ять
Бронзовий пам'ятник Емі Вайнгауз у лондонському парку

Фанати і знаменитості по всьому світу швидко відгукнулися на раптову смерть Вайнгауз у Твіттері та інших соціальних мережах.

Лейбл «Universal Republic» у своїй заяві про смерть свого виконавця заявив: «Ми глибоко засмучені раптовою втратою такого обдарованого музиканта, артиста й виконавця»[21].

Відразу після звістки про смерть кілька відомих музикантів присвятили Емі свої виступи. Уже 23 липня, під час концерту в Міннеаполісі, соліст ірландського гурту U2 Боно перед виконанням своєї пісні «Stuck in a Moment You Can not Get Out Of» сказав, що присвячує її раптово померлій британській соул-співачці Емі Вайнгауз[22]. Лілі Аллен, Джессі Джей і Бой Джордж також присвятили свої останні виступи британській співачці. Американська панк-рок-гурт Green Day включила в свій альбом ¡Dos !, випущений 2012 року пісню «Amy», як данину пам'яті цій співачці[23].

Російський альтернативний рок-гурт «Слот» написав пісню «RIP», яку присвятив Емі[24].

Співачка ввійшла в так званий Клуб 27, тобто потрапила в список музикантів, які значно вплинули на становлення і розвиток музики й померлих у віці 27 років.

14 вересня 2014 в лондонському районі Кемден-таун відкрили бронзовий пам'ятник Емі Вайнгауз. Захід приурочили до дня народження співачки, якій цього дня виповнився б 31 рік. Скульптура в натуральну величину повторює зовнішність зірки, включно з її фірмовою зачіскою[25][26].

Дискографія
Графіті з Емі Вайнгауз у Барселоні

Альбоми

Сингли
  • «Stronger Than Me» (2003)
  • «Take the Box» (2004)
  • «In My Bed / You Sent Me Flying» (2004)
  • «Pumps / Help Yourself» (2004)
  • «Rehab» (2006)
  • «You Know I'm No Good» (2007)
  • «Back to Black» (2007)
  • «Tears Dry on Their Own» (2007)
  • «Valerie» (з Марком Ронсоном) (2007)
  • «Love Is a Losing Game» (2007)
  • «B Boy Baby» (з Mutya Buena)(2007)

Примітки
  1. Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
  2. В Лондоні поховали Емі Уайнхауc
  3. Winehouse, 2012, с. xiii.
  4. Amy Winehouse | Biography & History. AllMusic (en-us). Процитовано 26 листопада 2020.
  5. Mulholland, Garry (1 лютого 2004). Charmed and dangerous. The Observer (en-GB). ISSN 0029-7712. Процитовано 26 листопада 2020.
  6. Amy Winehouse Tattoos. Amy Winehouse Forever (амер.). Процитовано 26 листопада 2020.
  7. Amy Winehouse - AskMen.com. web.archive.org. 25 серпня 2008. Процитовано 26 листопада 2020.
  8. The Diva and Her Demons: Rolling Stone's 2007 Amy Winehouse Cover Story | Rolling Stone Music. web.archive.org. 25 липня 2011. Процитовано 26 листопада 2020.
  9. Amy Winehouse: The Q interview - Features, Music - The Independent. web.archive.org. 4 квітня 2009. Процитовано 26 листопада 2020.
  10. "The Fast Show" Episode #3.2 (TV Episode 1997) - IMDb. Процитовано 26 листопада 2020.
  11. 8 років без Емі Вайнгауз. Згадуємо легенду. Tokar.ua. 23 липня 2019. Процитовано 24 липня 2019.
  12. Amy Winehouse @ Access All Areas.net.au. web.archive.org. 15 лютого 2008. Процитовано 26 листопада 2020.
  13. Sisario, Ben (29 вересня 2007). She’s Not Anybody’s Backup Act (Published 2007). The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 26 листопада 2020.
  14. Producer Salaam Remi speaks on the anniversary of Amy Winehouse's death | NME. NME Music News, Reviews, Videos, Galleries, Tickets and Blogs | NME.COM (en-GB). 23 липня 2012. Процитовано 26 листопада 2020.
  15. The unique legacy of Amy Winehouse at the BBC - BBC Music. www.bbc.co.uk (en-GB). 21 червня 2015. Процитовано 26 листопада 2020.
  16. Amy Winehouse found dead, aged 27. BBC News. 24 липня 2011. Архів оригіналу за 23 липня 2011.
  17. Levy, Glen (26 липня 2011). ‘Good Night, My Angel’: Friends and Family Gather for Amy Winehouse’s Funeral. Time (амер.). ISSN 0040-781X. Процитовано 26 листопада 2020.
  18. На похороні Емі Вайнхаус прочитали молитву на івриті
  19. Amy Winehouse inquest: Singer drank herself to death. BBC News (en-GB). 8 січня 2013. Процитовано 26 листопада 2020.
  20. Winehouse's new inquest verdict (en-GB). 8 січня 2013. Процитовано 29 вересня 2019.
  21. Amy Winehouse Found Dead | MTV UK. www.mtv.co.uk (англ.). Процитовано 26 листопада 2020.
  22. Kaufman, Gil. Amy Winehouse Funeral Held In London. MTV News (англ.). Процитовано 26 листопада 2020.
  23. Green Day write song in tribute to Amy Winehouse | NME. NME Music News, Reviews, Videos, Galleries, Tickets and Blogs | NME.COM (en-GB). 26 липня 2012. Процитовано 26 листопада 2020.
  24. The Fast Show: короткая жизнь Эми вдохновила многих | 365mag.ru. Журнал "365". 30 липня 2015. Процитовано 26 листопада 2020.
  25. Life-size Amy Winehouse statue unveiled in north London. BBC News (en-GB). 14 вересня 2014. Процитовано 26 листопада 2020.
  26. Amy Winehouse life-size statue to be unveiled on her birthday. BBC News (en-GB). 21 серпня 2014. Процитовано 26 листопада 2020.

Бібліографія

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Емі Вайнгауз

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.