Енріко Бетті

Енрі́ко Бе́тті (італ. Enrico Betti; 21 жовтня 1823, Пістоя, тепер Італія — 11 серпня 1892, Терриччола, Італія) — італійський математик і фізик. Відомий своїми піонерськими роботами з топології, займався також абстрактною алгеброю і математичним аналізом.

Енріко Бетті
італ. Enrico Betti
Народився 21 жовтня 1823(1823-10-21)
Пістоя, Тоскана, тепер Італія
Помер 11 серпня 1892(1892-08-11) (68 років)
Терриччола, Тоскана, Італія
Поховання Campo santod
Місце проживання Піза, Італія
Країна  Італія
Національність італієць
Діяльність математик, тополог, професор, політик
Alma mater Пізанський університет
Галузь математика, фізика
Заклад Пізанський університет, Вища нормальна школа (Піза)
Посада Director of the Scuola Normale Superiored[1], Director of the Scuola Normale Superiored[1], сенатор Королівства Італіїd, член Палати депутатів Королівства Італії[2], член Палати депутатів Королівства Італії[2] і член Палати депутатів Королівства Італії[2]
Звання професор
Ступінь лауреат[2]
Вчителі Ottaviano-Fabrizio Mossottid
Відомі учні Чезаре Арцела, Грегоріо Річчі-Курбастро, Луїджі Б'янкі, Улісс Діні, Федеріго Енрікес, Віто Вольтерра
Членство Шведська королівська академія наук, Геттінгенська академія наук, Національна академія деї Лінчеї, Прусська академія наук і Туринська академія наук[3]
Відомий завдяки: один з основоположників топології
 Енріко Бетті у Вікісховищі

Біографія

Народився у тосканському місті Пістоя, рано залишився без батька. Закінчив Пізанський університет у 1846 році. Брав участь у збройній боротьбі за об'єднання Італії, потім став викладачем Пізанського університету.

  • 1857 — професор вищої алгебри, пізніше перейшов на кафедру аналізу і вищої геометрії;
  • 1862 — член італійського парламенту;
  • 1864 — професор математичної фізики;
  • 1870 — професор небесної механіки;
  • 1884 — став сенатором.

Став членом Геттінгенської академії наук.

Бетті викладав також у Вищій нормальній школі у Пізі, а з 1864 року став її директором. У ці роки Вища нормальна школа перетворилась у провідний навчальний заклад Італії. Багато видатних математиків Італії другої половини XIX століття вчились на його лекціях.

Наукові здобутки

Спочатку (1850—1860) дослідження Бетті стосувались алгебри (теорія Галуа), математичного аналізу (еліптичні функції), теорії функцій. Подорожуючи Європою (1858) познайомився з Бернгардом Ріманом, захопився його ідеями і продовжив його роботи у галузі багатовимірної геометрії і математичної фізики. У 1871 році Бетті опублікував статью «Про простори довільного числа вимірів» (італ. Sopra gli spazi di un numero qualunque di dimensioni), де уперше з'явилось поняття, пізніше назване «числами Бетті». Назву терміну дав Анрі Пуанкаре, котрий завершив створення фундаменту топології як науки.

Бетті вніс вклад в багатовимірну теорію зв'язності поверхонь. У математичній фізиці розвинув теорію потенціалу, досліджував проблеми поширення тепла, займався гідродинамікою та теорією капілярних явищ. У теорії пружності дослідив проблему n тіл. Застосував для інтегрування рівнянь пружної рівноваги методи, що раніше використовувались при інтегруванні рівнянь Лапласа. Основою рішення стала доведена ним важлива теорема про взаємність робіт, що отримала назву «Теорема Бетті».

Наукові праці

Згадана вище найвідоміша стаття Бетті «Про простори довільного числа вимірів»:

Двотомник праць Бетті видано посмертно в 1903-1913 роках:

Див. також

Примітки
  1. https://www.sns.it/scuola/governo-e-istituzione/il-direttore/i-direttori-della-scuola-normale-superiore/enrico-betti-1865-1874-1876-1892
  2. https://storia.camera.it/deputato/enrico-betti-18231021
  3. Туринська академія наук — 1757.
  4. База даних малих космічних тіл JPL: Енріко Бетті (англ.).

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.