Ернст Штюкельберг (фізик)

Ернст Карл Герлах Штюкельберг (нім. Ernst Carl Gerlach Stückelberg; 1 лютого, 1905, Базель — 4 вересня, 1984, Женева) — швейцарський математик і фізик.[16]

Ернст Штюкельберг
Ім'я при народженні нім. Johann Melchior Ernst Karl Gerlach Stückelberg
Народився 1 лютого 1905(1905-02-01)[1][2][…]
Базель, Швейцарія[3][4][…]
Помер 4 вересня 1984(1984-09-04)[2][5][6] (79 років)
Женева, Швейцарія[7][8]
Поховання Цвинтар Королів[9][10]
Країна  Швейцарія[11]
Діяльність фізик-теоретик, викладач університету, фізик, математик
Alma mater Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана (1925)[12], Базельський університет (1928)[2] і Gymnasium am Münsterplatzd (1923)[2][12]
Заклад Цюрихський університет[1][13], Женевський університет[14], Лозанський університет[14], Принстонський університет[2] і Базельський університет[13]
Ступінь доктор філософії з фізикиd
Науковий керівник August Hagenbachd[15]
Аспіранти, докторанти Грегорі Ваньє[15], Marcel Guenind[15], Constantin Pirond[15], André Petermannd[15], Henri Rueggd[15], Dominique Rivierd[15], Thomas Greend[15], Paul Scheurerd[15], Gérard Wandersd[15], Jean Patryd[15] і Pierre Bouvierd[15]
Рід Breidenbach zu Breidensteind
Родичі Ернст Штюкельберг[2]
Нагороди

медаль імені Макса Планка (1976)

член Американського фізичного товариства

Кар'єра

1927 року Штюкельберг отримав ступінь доктора філософії в університеті Базеля. Його керівником був Август Гаґенбах.

1934 року він розробив повністю коваріантну теорію збурень для квантових полів. З цієї роботи, «Підхід Штюкельберга був значно могутнішим, але не був прийнятий іншими в той час». Зараз, попри переваги, цей підхід майже забутий. Однак незважаючи на явну коваріантність, метод Штюкельберга не використовує хибного вакууму. Див. також тут.

Незалежно від Хідекі Юкави, він розвинув теоретичне пояснення сильної взаємодії за допомогою векторних обмінних бозонів у 1935 році.

Він запропонував закон збереження баріонного числа.[17]

1941 року він запропонував інтерпретацію позитрона, як електрона з додатною енергією, який рухається назад в часі.[18]

1976 року отримав Медаль Планка.

Див. також

Примітки
  1. Historische Lexikon der Schweiz, Dictionnaire historique de la Suisse, Dizionario storico della Svizzera — Bern: 1998.
  2. Архів історії математики Мактьютор
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #108337499 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. http://arxiv.org/pdf/physics/0701340
  5. SNAC — 2010.
  6. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. http://www-history.mcs.st-and.ac.uk/Biographies/Stueckelberg.html
  8. http://link.springer.com/content/pdf/10.1007%2F978-3-7643-8878-2_2.pdf
  9. Rossel P. Une visite du cimetière de Plainpalais — 1992.
  10. https://archive-ouverte.unige.ch/unige:117866 — С. 246–247.
  11. http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1002/qua.560070704/pdf
  12. https://books.google.cat/books?id=oC8NpN_RJNEC — С. 3.
  13. https://books.google.cat/books?id=oC8NpN_RJNEC — С. 4.
  14. https://books.google.cat/books?id=oC8NpN_RJNEC — С. 4–5.
  15. Математична генеалогія — 1997.
  16. Lacki, J.; Wanders, G.; Ruegg, H. (Eds.). E. C. G. Stueckelberg, an unconventional figure in twentieth century physics. — Birkhäuser Verlag AG, 2009. — ISBN 3-7643-8877-3.
  17. Griffiths, David. Introduction to Elementary Particles. — John Wiley & Sons, 1987. — ISBN 0-471-60386-4.
  18. Stueckelberg, Helvetica Physica Acta, Vol.14, 1941, pp.51-80

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.