Ернст фон Шух

Ернст фон Шух народився 23 листопада 1846 року в австрійському місті Грац. В ньому ж вивчав юриспруденцію, але інтерес до музики все-таки переважив. Очолював музичне товариство в Граці.

З 1867 року по 1871-й Шух був капельмейстером в музичному театрі в Вроцлаві. Після цього служив в Вюрцбурзі, Граці і Базелі (1871). У 1872 році працював диригентом італійської опери Полліні в Дрездені[4].

Велика частина творчої діяльності Шуха пов'язана з Дрезденською придворною оперою, в якій він пропрацював з 1873 року по 1913 рік[5]. У 1873 році Шуха призначили придворним капельмейстером[4]. З 1879 року він обіймав посаду першого капельмейстера, а з 1882 року став керівником театру. З 1889 року був генеральним музичним директором[6].

Саме з його ім'ям пов'язаний розквіт Дрезденської придворної опери. Спочатку він диригував тільки італійськими операми. Пізніше став одним з видатних виконавців творів Вагнера. Величезне значення для театру мало співробітництво Шуха зі Штраусом, який доручив Шухові і його колективу перше виконання кількох своїх опер.

У 1899 році диригував на концертах Імператорського російського музичного товариства в столиці Російської імперії місті Санкт-Петербурзі[7]. З 1900 року почав гастрольну діяльність. Шух виступав в театрах Росії, Італії, Австрії, США та в театрах інших країн[8].

Е. Шух продиригував чимало оперних прем'єр. Серед них можна виділити такі опери: Саломея (1905), Електра (1909), Кавалер троянди (1911) Штрауса[9].

В кінці XIX — початку XX сторіччя Ернст фон Шух вважався одним з найбільших пропагандистів російської музики в Німеччині[7].

Дружина (з 1875 року[4]) — оперна співачка Клементина Прошка. Троє дітей музичної пари також стали музикантами: найбільшої популярності досягла співачка Лізль фон Шух, її сестра Кеті фон Шух (Шмідт; 1885—1973) також стала співачкою, а їх брат Ганс фон Шух (1886—1963) — віолончелістом і музичним педагогом. Його дочка Клементина фон Шух також була оперною співачкою.

• Орден Святого Михайла 2 класу із зіркою (Баварія, 1896)
• Орден Цивільних заслуг Баварської корони, великий командор (Баварія, 1912)
• Орден Церінгенського лева, командор 1-го класу (Баден, 1908)
• Орден Фрідріха, командор 1-го класу (Вюртемберг, 1906)
• Орден Фрідріха, командор 2-го класу (Вюртемберг, 1896)
• Орден дому Ліппе 3-го класу (Ліппе-Детмольд, Шаумбург-Ліппе, 1876)
• Орден Червоного орла 2-го класу (Пруссія, 1912)
• Орден Червоного орла 4-го класу (Пруссія, 1882)
• Орден Корони 2-го класу (Пруссія, 1903)
• Орден дому Саксен-Ернестіне, командор 1-го класу (Саксен-Альтенбург, Саксен-Кобург-Гота, Саксен-Мейнінген, 1893)
• Орден Саксен-Ернестінского будинку, лицар 1-го класу (Саксен-Альтенбург, Саксен-Кобург-Гота, Саксен-Мейнінген, 1884)
• Орден Білого орла, командор із зіркою (Саксен-Веймар-Айзенах)[10]
• Орден Заслуг, командор 1-го класу (Саксонія, 1912)
• Орден Альбрехта, командор 2-го класу (Саксонія, 1891)
• Орден Альбрехта, лицар 1-го класу (Саксонія, 1878)
• Золота медаль «Virtuti et ingenio» (Саксонія, 1902)
• Срібна медаль королеви Кароли Шведської (Саксонія, 1899)
• Дрезденська золота медаль «За заслуги» (Саксонія, 1898)
• Пам'ятна монета до 350-річчя Королівської саксонської музичної капели (Саксонія, 1899)
• Орден Залізної корони 3-го класу (Австро-Угорщина, 1886)
• Орден Франца Йосифа, командор із зіркою (Австро-Угорщина, 1906)
• Орден Франца Йосифа, лицар (Австро-Угорщина, 1906)
• Орден Ізабелли Католицької, командор 1-го класу (Іспанія, 1908 або 1909)
• Орден Святої Анни 2-го ступеня (Росія, 1890)
• Орден Корони Румунії, офіцер (Румунія, 1881)
• Орден Святого Григорія Великого, командор (Святий Престол, 1898)
• Орден Таковського хреста 2-го ступеня (Королівство Сербія)
• Орден Білого слона, командор (Сіам, 1897)
• Орден Вази, кавалер (Швеція, 1875)

• Гуревич Е. Л. Шух Э. // Музыкальная энциклопедия / под ред. Ю. В. Келдыша. — М. : Советская энциклопедия, Советский композитор, 1982.
• Соловьёв Н. Ф. Шух, Эрнест // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)