Пауль фон Гінденбург

Народився у дворянській сім'ї прусського поміщика. Батько Пауля був офіцером прусського війська.

У війську служив з 1866 року. Учасник австро-прусської (1866) та франко-прусської (1870—1871) воєн. Закінчив Військову академію (1876). Із 1877 року служив у німецькому Генеральному штабі.

У 1893—1896 роках — командир 91-го піхотного полку. У 1896—1900 роках — начальник штабу 8-го армійського корпусу. У 1900—1903 роках — командир 28-ї піхотної дивізії, у 1903—1911 роках — командир 4-го армійського корпусу.

У 1911 році вийшов у відставку, проживав у своєму помісті.

З початком Першої світової війни німецькі війська у Східній Пруссії зазнали поразки від росіян. Тому кайзер Вільгельм ІІ відкликав Гінденбурга з відставки і 22 серпня 1914 року призначив командувачем 8-ї німецької армії замість генерала Прітвіца. Начальником штабу у Гінденбурга був призначений генерал Людендорф. Разом вони спланували і провели битву під Танненбергом, де розбили 2-гу російську армію.

18 вересня 1914 року Гінденбург очолив 9-ту армію в Польщі.

Із 1 жовтня 1914 року — головнокомандувач на Сході. Керував наступом австро-німецьких військ у 1915 році, захопив Польщу, Литву, Латвію, Волинь, захід Білорусі.

Гінденбург у Львові перед будівлею Крайового сейму. Серпень 1916

Із 29 серпня 1916 року — начальник Генерального штабу, керував всіма бойовими діями німецької армії і на Заході, і на Сході. Виступив організатором необмеженої підводної війни.

Восени 1918 року, бачачи поразку німецьких військ, запропонував почати переговори з Антантою. Після закінчення бойових дій продовжував виконувати обов'язки голови Генштабу.

3 липня 1919 року вийшов у відставку.

За бойові заслуги у Першій світовій війні отримав звання фельдмаршала та ряд нагород. У післявоєнний Німеччині мав статус національного героя.

З 1925 року і до кінця життя — президент (райхспрезидент) Німеччини, спершу Веймарської республіки (переобраний на другий термін у 1932), потім із 1933 Третього Рейху (у січні 1933 призначив Адольфа Гітлера рейхсканцлером).

28 лютого 1933 після пожежі в Рейхстагу, в організації якого звинуватили комуністів, підписав закон «Про захист народу і держави», який надав Гітлеру диктаторські повноваження. Користуючись ними, Гітлер обмежив громадянські свободи і заборонив діяльність Комуністичної партії Німеччини. У наступні місяці її долю розділили всі партії, крім НСДАП. Штурмові загони СА і СС отримали статус допоміжної поліції.

21 березня 1933 дав Гітлеру символічне рукостискання у Гарнізонній церкві у Потсдамі, що означало спадкоємність нацизму традиціям старої прусської армії.

Проте у квітні 1933 заперечував проти нацистського проекту закону про державну службу і наполіг, щоб із служби не звільнялися євреї-ветерани Першої світової війни і євреї, що були на цивільній службі під час війни. Улітку 1934 після «ночі довгих ножів» відправив Гітлеру вдячну телеграму.

Після смерті Гінденбурга Гітлер скасував пост рейхспрезидента і прийняв, за плебісцитом, повноваження голови держави сам, титулуючись «Фюрер і рейхсканцлер».

• Орден Червоного орла
  • 4-го класу з мечами (19 червня 1866)
  • 3-го класу з бантом і мечами на кільці (19 січня 1896)
  • 2-го класу з дубовим листям і мечами на кільці (10 вересня 1897)
  • великий хрест з дубовим листям, мечами і мечами на кільці
• Пам'ятний хрест за 1866
• Залізний хрест 2-го класу (12 вересня 1870)
• Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71
• Застібка «25» до Залізного хреста 2-го класу (1895)
• Орден дому Ліппе, почесний хрест
  • 2-го класу (березень 1896)
  • 1-го класу
• Орден Корони (Пруссія) 2-го класу (17 січня 1897)
• Столітня медаль (березень 1897)
• Орден Святих Маврикія та Лазаря (Королівство Італія)
  • великий офіцерський хрест (жовтень 1897)
  • великий хрест
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
• Орден Церінгенського лева
  • командорський хрест 1-го класу
  • великий хрест
• Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
  • великий хрест (1900)
  • почесний великий хрест із золотою зіркою, мечами і лавровим листям (29 жовтня 1918)
• Медаль «За кампанію в Південно-Західній Африці» в сталі (1907)
• Орден Чорного орла з ланцюгом
  • орден (№ 1 254; 13 березня 1911)
  • ланцюг (17 січня 1912)
• Орден військових заслуг (Іспанія) 4-го класу
• Орден Святого Йоанна (Бранденбург), почесний командор
• Застібка «1914» до Залізного хреста 2-го класу
• Залізний хрест 1-го класу (серпень 1914)
• Pour le Mérite з дубовим листям
  • орден (2 вересня 1914)
  • дубове листя (23 лютого 1915)
• Військовий орден Максиміліана Йозефа, великий хрест (30 листопада 1914)
• Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест з мечами і ланцюгом (14 грудня 1914)
• Військовий орден Святого Генріха
  • командорський хрест 1-го класу (21 грудня 1914)
  • великий хрест (27 грудня 1916)
• Королівський угорський орден Святого Стефана, великий хрест (Австро-Угорщина; 1914)
• Орден Фрідріха (Вюртемберг), великий хрест (21 січня 1915)
• Орден Військових заслуг Карла Фрідріха (5 вересня 1915)
• Хрест «За вірну службу» (Шаумбург-Ліппе) (17 лютого 1916)
• Орден «За заслуги» (Вальдек) 1-го класу з мечами (9 травня 1916)
• Військовий хрест Карла-Едуарда (30 вересня 1916)
• Військовий почесний хрест за героїчний вчинок (11 жовтня 1916)
• Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний хрест 1-го класу з мечами (8 листопада 1916)
• Великий хрест Залізного хреста (9 грудня 1916)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 1-го класу з військовою відзнакою і діамантами
  • хрест (22 січня 1917)
  • діаманти (5 листопада 1917)
• Золота медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) (5 серпня 1917)
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, великий командорський хрест із зіркою і мечами (14 серпня 1917)
• Зірка Великого хреста Залізного хреста (24 березня 1918)
• Військовий орден Марії Терезії, великий хрест (Австро-Угорщина; 26 березня 1918)
• Орден Рутової корони (7 травня 1918)
• Орден Хреста Свободи, великий хрест з мечами (Фінляндія; 31 липня 1918)
• Ганзейський Хрест (Гамбург, Бремен і Любек)
• Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц) 2-го і 1-го ступеня
• Орден Святого Йосипа, великий хрест (Велике герцогство Тосканське)
• Орден Слави (Туніс), великий хрест
• Орден «Святий Олександр», великий хрест з мечами і ланцюгом (Третє Болгарське царство)
• Орден Альберта Ведмедя, великий хрест з короною
• Орден «За заслуги» (Баварія), великий хрест
• Орден Альберта (Саксонія), великий хрест
• Орден Білого Сокола, великий хрест
• Орден «Османіє» 1-го класу з діамантами (Османська імперія)
• Орден Слави (Османська імперія) 1-го класу з мечами і діамантами
• Орден Меджида 1-го класу з мечами і діамантами (Османська імперія)
• Золота медаль «Імтияз» (Османська імперія)
• Галліполійська зірка (Османська імперія)
• Орден Цариці Тамари (Грузинська Демократична Республіка; № 1, 1922)
• Орден Золотого руна (Іспанія; 1931)[2]
• Почесний громадянин 3 824 німецьких міст і громад
• Почесний доктор численних університетів

• На честь Гінденбурга названі численні вулиці, площі, мости, офіційні установи, дирижабль і гребля.
• У 1928—1936 роках Німецька імперська пошта випускала численні марки і листівки з портером Гінденбурга. У вересні 1934 року була випущена серія з шести марок з чорною траурною рамкою.

• Кентій А. В. Гінденбург Пауль фон // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 107. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
• Кентій А. В. фон Гінденбург Пауль // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.

• Гінденбург // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Біографія (нім.)