Естонська діаспора

Перша велика еміграція естонців почалася в 1850-х роках і тривала до Першої світової війни. Вона була спрямована переважно у різні регіони тогочасної Російської імперії — у північно-західну, північну та центральну Росію, Сибір, на Далекий Схід, на Кавказ, в Крим (див. кримські естонці), на Волгу та в інші місця. Внаслідок цих переселень перед початком Першої світової війни в районах Російській імперії за межами Балтії мешкало близько 200 000 естонців або 20 % її населення. По всій Російській імперії було засновано близько 300 естонських поселень. Лише незначна частка естонців оселилася у Сибіру і на Далекому Сході, до 90 % естонців оселилися у європейській частині імперії.[2]

Еміграція була викликана переважно демографічним зростанням і намаганням царського уряду заселити малолюдні райони імперії. Селяни, у яких не було достатньої кількості будинків та земельних ділянок, не хотіли селитися у містах.

Окрім Російської імперії естонці переселялися до Сполучених Штатів і Канади. На початку 20-го століття в Північній Америці мешкало близько 10 000 естонців, меншою мірою естонці також жили в Австралії, Фінляндії та Латвії. До 1917 року у країнах Заходу оселилося до 15 000 естонців.[2]

Станом на 1917 рік за межами Естонії проживало близько 215 000 естонців, що становило 19 % від кількості всіх естонців. Це був історичний максимум як в абсолютних, так і у відносних цифрах.[2]

У період між 1924—1938 роками, після здобуття Естонією незалежності, близько 16 000 осіб виїхали з країни, 75 % з них були естонцями. З числа тих, хто виїхав з країни, 41 % переселилися до європейських країн, 30 % — до Америки, 19 % — до Росії, 8 % — до Австралії та 2 % — до інших місць. Імміграція в США припинилися після введення в 1924 році законодавчих обмежень відносно імміграції зі Східної та Центральної Європи, внаслідок чого Південна Америка стала найважливішим пунктом призначення для емігрантів. В 1920—1930-х роках естонці естонські громади виникли в Аргентині, Бразилії та Австралії.[2]

Загальна чисельність естонської діаспори на Заході у 1939 році не перевищувала 30 000 осіб.[2]

Естонці в Аргентині у 1946 році.

Друга велика хвиля естонської еміграції була викликана подіями Другої світової війни та радянською окупацією Прибалтики у 1944 році.

Близько 7000—8000 естонців виїхали з країни протягом російської окупації 1940—1941 років. Під час Другої світової війни кілька тисяч естонців було вивезено на роботи до Німеччини. Із вторгненням до Естонії Червоної Армії навесні 1944 року, до країн Заходу виїхало 70 000—80 000 естонців, що рятувались від окупації. Від 6 до 9 % цих переселенців загинуло в дорозі. Більшість з них переселилися до Німеччини та Швеції. За різними даними, від 1000 до 10 000 з них були повернені до радянської Естонії. Після війни, найбільші громади були, окрім Німеччини й Швеції, також у США, Канаді, Австралії та Великій Британії.[2]

Після радянської окупації Естонії у 1944 році до 50 000 естонців було депортовано з Естонії до Росії.[2]

У 1945 році за межами Естонії проживало до 200 000 естонців. Разом з представниками попередніх хвиль еміграції, в країнах Заходу опинилося до 90 000 естонців, на території колишнього СРСР — 110 000 естонців. Тобто, у 1917 році 93 % представників естонської діаспори проживало на сході — у Російській імперії, а у 1945 році частка східної діаспори впала до 55 %.[2]

Після відновлення незалежності Естонії в 1991 році, до 2006 року 35 000—40 000 естонців переїхали до країн Західної Європи.[2]

За часів радянської влади естонська діаспора зазнала утисків, заборони на вільний розвиток національної культури, значної асиміляції. З 1917 по 1945 роки кількість естонців у східній діаспорі скоротилася майже вдвічі. Після 1945 року близько 50 000 естонців було депортовано з Естонії до Росії, однак приблизно така сама кількість естонців переїхала з Росії до Естонії. Розмір естонської діаспори зменшився з 143 000 осіб в 1937 році до 95 000 осіб на момент першого післявоєнного перепису в Радянському Союзі в 1959 році. У 1989 році в СРСР поза межами Естонії мешкало 65 000 естонців, у 2000 році на території колишнього СРСР проживало 40 000 естонців. У 1990 році більшість естонців східної діаспори — 46 000 осіб — проживала у РСФСР, у 2000 році в Росії мешкало 28 000 осіб.[2]