Еуґеніуш Оконь

Еуґеніуш Оконь (пол. Eugeniusz Okoń; нар. 25 грудня 1881, Радомишль над Сяном пом. 19 січня 1949, Ольшани) — польський політичний, громадський та релігійний діяч, ксьондз, активіст польського селянського руху, голова Селянської радикальної партії, організатор Тарнобржезької республіки, депутат Сейму Республіки Польща,

Еуґеніуш Оконь
пол. Eugeniusz Okoń
Народився 25 грудня 1881(1881-12-25)
Радомишль, Радомисльський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер 19 січня 1949(1949-01-19) (67 років)
Нижньосілезьке воєводство, Польща
Країна  Польща
Діяльність політик
Alma mater Ягеллонський університет
Знання мов польська
Посада посол до Галицького сейму
Партія National-Democratic Partyd, Польська народна партія «Визволення» і Radical Peasant Partyd
Конфесія Католицька церква

Життєпис

Еуґеніуш Оконь був найстаршим з семи дітей Вінсента та Анелі Кукровських. Його батьки були власниками невеликої ферми. Після закінчення 4 класу початкової школи в Радомислі, навчався у 1894—1902 роках в Ряшівській гімназії. Після гімназії вступив у Вищу духовну семінарію в Перемишлі.

У 1906 році Еуґеніуш Оконь був висв'ячений на ксьондза та направлений у парафію в Рудці. Під впливом графа Олександра Скарбека, активіста Націонал-демократичної партії в Галичині, він став прихильником національно-демократичної ідеї та став членом Народно-демократичної партії. Через політичну діяльність церковна влада майже кожен рік переводила його в іншу парафію. У той же час Еуґеніуш Оконь вивчав філософію на філософському факультеті Ягеллонського університету.

У 1911 році виходить з Народно-демократичної партії. Під час виборчої кампанії до Галицького сейму в 1913 році його заарештували за занадто радикальну промову. Він був звільнений з в'язниці у Ряшеві тільки після того, як він отримав депутатський мандат.

У роки Першої світової війни Еуґеніуш Оконь перебував у ​​Відні, де виконував душпастирські обов'язки. Повернувся до Галичини у 1917 році і став ксьондзом парафії села Пишниця.

6 листопада 1918 року в Тарнобжеґу відбулось 30-ти тисячне віче селяни, яке очолили Еуґеніуш Оконь та поручик Томаш Домбаль. На віче було проголошено створення суверенної Тарнобжезької Республіки. На весні 1919 року польська армія анексувала Тарнобжезьку республіку.

У січні 1919 року Еуґеніуша Оконя було заарештовано та ув'язнено в Ряшеві. Він був звільнений з ув'язнення у зв'язку з обранням до Польського Сейму[1].

Під час Другої світової війни Еуґеніуш Оконь був ксьондзом у Радомишлі, був капеланом Армії Крайової, з весни 1943 року перебував у підпіллі.

З 1946 року був ксьондзом у селі Добковичі. У 1947 році був заарештований. З 1948 року був кзьондзом в Ольшанах, потім у Становіце.

Помер та був похований у Ольшанах, а у січні 1950 року був перепохований у родинному склепі в Радомишлі.

Примітки

Джерела

  • H. Cimek, The views of Reverend Eugeniusz Okoń as presented at Sejm Ustawodawczy (1919—1922), «Polityka i Społeczeństwo», 2010, nr 7, s. 17-25.
  • Henryk Zieliński: Historia Polski 1914—1939. Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, 1985.
  • Encyklopedia Białych Plam, Radom 2004
  • Polski Słownik Biograficzny t. XXIII, Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk 1978.
  • Arkadiusz Kołodziejczyk: Ruch ludowy a Kościół rzymskokatolicki w II Rzeczypospolitej. Warszawa: Ludowa Spółdzielnia Wydawnicza, 2002, s. tak. ISBN 83-205-4696-6.
  • Henryk Zieliński: Historia Polski 1914—1939. Ossolineum, 1985, s. tak. ISBN 83-04-00712-6.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.