Радомисльський повіт

Ра́домисльський пові́т адміністративно-територіальна одиниця у складі новоствореного Ізяславського намісництва Російської імперії (після другого поділу Речі Посполитої у 1793 році). З 1795 року у складі Волинського намісництва[1]. З 1797 року у складі Київської губернії Російської імперії. Повітовий центр місто Радомисль.

Радомисльський повіт
Герб повітового центру
Губернія Київська губернія
Центр Радомисль
Створений 1797 рік
Скасований 7 березня 1923
Площа 8 468 км²
Населення 315 629 чоловік (на 1897 рік) осіб 
Губернії та повіти в Україні у 1921 році

Повіт займав північно-західну частину губернії і мав вкрай неправильний контур у вигляді двох чотирикутників, сполучених між собою одним з кутів і розташованих уздовж течії Тетерева. Природна межа — по Дніпру — була тільки з східної сторони, впродовж 85 верст (біля 90 км). На півночі повіт межував з Мінською, на заході — з Волинською губерніями, на сході — з Чернігівською губернією і Київським повітом і з Сквирським повітом на півдні. Площа повіту становила 775 081 десятин (8 468 км²).

За даними 1885 року в повіті налічувалось 818 населених пунктів, в тому числі 8 містечок і 330 сільських поселень[2].

У червні 1919 року на північно-східних теренах шляхом розукрупнення Радомисльського повіту створений Чорнобильський повіт[3].

У складі Радомисльського повіту залишилися такі волості: Брусилівська, Вишевицька, Водотиївська, Кичкирівська, Коростишівська, Малинська, Розважівська та Стремигородська. До цих волостей додалися нові Горбулівська, Кочерівська, Облітківська, Потіївська та Чоповицька.

7 березня 1923 року повіт було ліквідовано, його територія увійшла до складу Малинського району Малинської округи, Коростишівського та Радомисльського районів Житомирської округи, Брусилівського району Київської округи.

Устрій

на 1861 рік

Волості: Брусилівська, Вепринська, Вільнянська, Вирлівська, Вишевицька, Водотійська, Ворсівська, Горбулівська, Городоцька, Дивинська, Заболоцька, Кам'янська, Кичкирівська, Коростишівська, Кочерівська, Красятицька, Кухарська, Малинська, Мигальська, Мижиріцька, Нижилівська, Озерянська, Пинязевицька, Потіївська, Солов'ївська, Ставицька, Староселецька, Стремингородська, Упинська, Хабенська, Чайківська, Яновецька.[4]

кінець XIX ст.

Наприкінці XIX ст. в адміністративному відношенні повіт поділявся на 5 станів (16 волостей)[5], станові пристави вказані на 1891 рік[6]:

У мировому відношенні повіт поділявся на 2 дільниці. Місця проживання мирових посередників: 1 дільниця — Радомисль, 2 дільниця — Чорнобиль.

У судово-мировому відношенні повіт поділявся на 5 дільниць. Місця проживання мирових суддів та знаходження камер: 1 дільниця — Радомисль, 2 дільниця — Коростишів, 3 дільниця — Малин, 4 дільниця — Іванків, 5 дільниця — Чорнобиль. У 18651895 роках дільничним мировим суддею 3-ї дільниці в м. Малині у статському (цивільному) чині колезького секретаря був Сергій Миколайович Миклуха — старший брат Миколи Миколайовича Миклухи-Маклая[7].

У судово-слідчому відношенні повіт поділявся на 3 дільниці. Місця проживання судових слідчих: 1 та 2 дільниці — Радомисль, 3 дільниця — Чорнобиль.

У призовному відношенні, по відправленню військової повинності, повіт поділявся на 5 дільниць: 1 та 2 дільниці — Радомисль, 3 дільниця — Малин, 4 дільниця — Іванків, 5 дільниця — Чорнобиль.

У військово-кінському відношенні повіт поділявся на 17 дільниць. Повітове місто Радомисль становило 1-у дільницю, а волості — дільниці з 2-ї до 17-ї.

ВолостіСтанДільниці
Мирового
посередника
Судового
слідчого
Мирового
судді
Призовні,
по відправленню
військової повинності
Військово-
кінські
1Брусилівська112222
2Водотиївська112223
3Вишевицька311338
4Горностайпільська5234516
5Іванківська423449
6Кичкирівська2121*15
7Коростишівська212214
8Красятицька4234412
9Мартиновицька4135514
10Малинська311336
11Потіївська3113**37
12Прибірська5234513
13Розважівська423449
14Хабенська4235411
15Чорнобильська5235515
16Шепелицька5235517
ˣ села Забілоччя, Кочерівка, Царівка, Хвощівка (розташовувалось поряд з Царівкою; сьогодні не існує) та Козіївка знаходились у складі 2-ї дільниці.
ˣˣ села Велика Рача, Чудин знаходились у складі 2-ї дільниці.

Населення

Мешканці сіл Радомисльського повіту, Київської губернії
Мал. П'єра Де ля Фліза, 1848.
Населення1888[5]1889[8]
ЧоловіківЖінокЧоловіківЖінок
За суспільним станом:
Дворяни потомствені597641592640
Дворяни особисті608610626629
Духівництво чорне11
Духівництво біле284301296325
Почесні громадяни
потомствені
40504051
Почесні громадяни
особисті
181195178194
Купці606771100
Міщани28278297472794628935
Селяни79842865508056186908
Колоністи1559163219622009
Військові, крім тих що
перебувають на дійсній службі
4345465038324569
Іноземні піддані519525522524
Особи, що не належать
до вказаних розрядів
39484351
За віросповіданням:
Православні88630958008870095620
Розкольники
та штундисти
2365234823602374
Католики982710603947810039
Протестанти
(вкл. баптистів)
1080
(110)
1089
(113)
14331504
Євреї14450151761469915398
Магометани1
Всього116353125016116670124935
Загалом241369241605

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 315 629 чоловік. З них 78,39 % українці, 13,08 % євреї, 3,87 % росіяни, 2,27 % німці, 1,94 % поляки[9].

Перепис 1808 року євреїв Радомисльського повіту орендарів закладів з продажу акцизних напоїв.

Релігія

У 1888 році мешканці повіту різних віросповідань користувались для відправлення своїх релігійних обрядів 159 церквами та іншими спорудами (монастирями, каплицями та ін.) — 10 кам'яними та 149 дерев'яними[5]: православні — 5 кам'яні, 93 дерев'яні; католики — 4 кам'яні, 6 дерев'яні; лютерани — 7 дерев'яні; євреї — 1 кам'яна, 34 дерев'яні; розкольники — 9 дерев'яні.

Скотарство

Скотарство (голів)1888[5]1889[8]
Коні2979928636
Рогата худоба9471796764
Вівці прості7340479539
Свині6451364944
Кози1747818467
Віслюки та мули4
Всього279915288350

У 1889 році в повіті було два приватні кінські заводи у селах Межирічка та Нянівка. На першому у володінні полковника Антона Осиповича Злотницького знаходились коні упряжної породи — 1 арабський жеребець та 15 маток. На другому у володінні дворянина Фоми Людвиковича Гурковського знаходились коні арабської та російської породи — 3 жеребці (2 арабської, 1 російської породи) та 16 маток (1 арабської, 15 російської породи)[8].

Мапи

Радомисльський повіт
у складі різних адміністративно-територіальних утворень
У 1796 році на мапі
Волинського (Ізяславського) намісництва
У 1821 році на мапі
Київської губернії
На рубежі XIXХХ сторіччя
на мапі Київської губернії

Посилання

  1. ЦДІАК України, ф. 1508, оп. 2, спр. 1515, арк. 1. Указ Катерини ІІ сенату від 05 липня 1795 року
  2. Енциклопедичний словник Ф. А. Брокгауза та И. А. Ефрона. — С.-Петербург, 1890—1907. — Словникова стаття «Радомисль»(рос.)
  3. До Київської губернії входив Малинський округ з окружним центром в м. Малин // Малин. Все про місто
  4. Кіевскія губернскія вѣдомости № 40, відділ II, частина офіційна від 7 жовтня 1861, с. 492 (рос. дореф.)
  5. «Пам'ятна книжка Київської губернії на 1890 рік», Київ, Київська Губернська Друкарня, 1890, «Довідковий розділ». Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 12 лютого 2011.
  6. «Пам'ятна книжка Київської губернії на 1891 рік», Київ, Київська Губернська Друкарня, 1891, стор. 145. Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 12 лютого 2011.
  7. Адреса-календарі та пам'ятні книжки Київської губернії за 1865—1895 роки. Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 12 лютого 2011.
  8. «Пам'ятна книжка Київської губернії на 1891 рік», Київ, Київська Губернська Друкарня, 1891, «Статистичний розділ». Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 12 лютого 2011.
  9. Дані перепису населення 1897 року по Київській губернії. Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 15 квітня 2009.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.