Жак Бувресс

Жак Бувресс (20 серпня 1940, Епенуа — 9 травня 2021) — французький філософ, відомий зокрема, своїми працями про філософську концепцію Вітгенштейна та його роль в аналітичному та континентальному філософському дискурсі. У своїх працях Бувресс нерідко критикує тези таких французьких філософів, як Мішель Фуко, Жан-Франсуа Ліотар та Жак Дерріда, а також концепцію Річарда Рорті .[8]

Жак Бувресс
фр. Jacques Bouveresse
Народження 20 серпня 1940(1940-08-20)[1][2]
Епенуа[2]
Смерть 9 травня 2021(2021-05-09)[2][3] (80 років)
XII округ Парижа, Париж, Іль-де-Франс[2]
Поховання Епенуа
Громадянство (підданство)  Франція
Знання мов
  • французька[4]
    • Ім'я при народженні фр. Jacques Flavien Albert Bernard Marie Bouveresse[2]
    Діяльність
  • професор, викладач університету
    • Викладав Колеж де Франс[5], Faculty of Arts of Parisd, Женевський університет і Університет Париж I Пантеон-Сорбонна
    Член Європейська академія[6] і Австрійська академія наук
    Alma mater Вища нормальна школа, Ліцей Ланакальd і Університет Париж I Пантеон-Сорбонна (1975)[7]
    Літературний напрям атеїзм
    Конфесія атеїзм
    Нагороди

    Grand prix de philosophied (2019)

     Жак Бувресс у Вікісховищі

    Біографія

    Бувресс народився в ЕпенуаЕпенуа в департаменті Ду (Франція) в родині фермерів, закінчив середню освіту в семінарії Безансона, а потім два роки готувався до бакалаврату з філософії та схоластичного богослов'я у Фаверне (департамент Верхня Сона). Він відвідував підготовчі курси літературознавства в ліцеї Лаканаль в Со, а 1961 року поступив до Еколь нормаль в Парижі., де згодом захистив дисертацію на тему «Міф внутрішнього. Досвід, значення та приватна мова у Вітґенштайна» «Le mythe de l'intériorité. Expérience, signification et langage privé chez Wittgenstein»). Ще в 1960-ті роки Бувресс почав вивчати тексти філософів аналітичної школи, що було принаймні настільки ж незвично в його середовищі, як і його увага до творчості Роберта Музіля. Через свої аналітичні інтереси Бувресс відвідував лекції Жуля Вуїймена та Жиля Гастона Гранже, які на той час були майже єдиними, хто займався подібними темами. З обома філософами у Бувресса зав'язалася міцна дружба.

    З 1966 до 1969 року Бувресс читав курси логіки в Сорбонні, з 1969 до 1971 року він був викладачем на філософському факультеті в Паризькому університеті I, потім до 1975 року працював в CNRS, до 1979 знову викладав у Паризькому університеті I, потім став професором Женевського університету, де працював до 1983 р., після чого в черговий раз повернувся до Парижа й до 1995 року обіймав посаду професора Паризького університету I. З 1995 року він обіймає кафедру філософії мови та гносеології в Колеж де Франс. З 1994 року Бувресс є повноправним членом Європейської академії .

    Пріоритети досліджень

    Бувресс інтенсивно займався філософською концепцією Людвіга Вітгенштейна, творчістю Роберта Музіля та Карла Крауса . Тематично він займався, зокрема, філософією науки, філософією релігії, гносеологією, філософією математики, філософією мови та аналітичною філософією . Написав кілька критичних текстів про нову філософію.

    Праці
    • La Parole malheureuse : De l'alchimie linguistique à la grammaire philosophique, Éditions de Minuit, 1971
    • Wittgenstein : la rime et la raison. Science, éthique et esthétique, Éditions de Minuit, 1973
    • Le Mythe de l'intériorité : Expérience, signification et langage privé chez Wittgenstein, Éditions de Minuit, 1976
    • Le Philosophe chez les autophages, Éditions de Minuit, 1984
    • Rationalité et cynisme, Éditions de Minuit, 1984
    • La Force de la règle : Wittgenstein et l'invention de la nécessité, Éditions de Minuit, 1987
    • Le Pays des possibles : Wittgenstein, les mathématiques et le monde réel, Éditions de Minuit, 1988
    • Philosophie, mythologie et pseudo-science. Wittgenstein lecteur de Freud, Éditions de l'Éclat, 196 p., 1991 ISBN 2-905372-46-X
    • Herméneutique et linguistique, suivi de Wittgenstein et la philosophie du langage, Éditions de l'Éclat, 1991
    • L'Homme probable. Robert Musil, le hasard, la moyenne et l'escargot de l'Histoire, Éditions de l'Éclat, 1993
    • Wittgenstein, in Michel Meyer, La philosophie anglo-saxonne, PUF, 1994
    • Langage, perception et réalité, Volume 1 : La Perception et le jugement, Éditions Jacqueline Chambon, 1995
    • La Demande philosophique. Que veut la philosophie et que peut-on vouloir d'elle ?, Éditions de l'Éclat, 1996
    • Dire et ne rien dire. L'illogisme, l'impossibilité et le non-sens, Éditions Jacqueline Chambon, 1997
    • Le Philosophe et le réel, entretiens avec Jean-Jacques Rosat, Hachette, 1998
    • Prodiges et vertiges de l'analogie. De l'abus des belles-lettres dans la pensée, Les Éditions Raisons d'agir|Raisons d'Agir, 1999
    • Essais I. Wittgenstein, la modernité, le progrès et le déclin, Agone, 2000
    • Essais II. L’Époque, la mode, la morale, la satire, Agone, 2001.
    • Schmock ou le Triomphe du journalisme, La grande bataille de Karl Kraus, Seuil, 2001
    • La Voix de l'âme et les chemins de l'esprit - Dix études sur Robert Musil, Seuil, coll. « Liber », 2001
    • Essais III. Wittgenstein ou les Sortilèges du langage, Agone, 2003.
    • Bourdieu, savant et politique, Agone, 2004[9]
    • Langage, perception et réalité, Volume 2, Physique, phénoménologie et grammaire, Éditions Jacqueline Chambon, 2004
    • Essais IV. Pourquoi pas des philosophes ?, Agone 2004.
    • Robert Musil. L'Homme probable, le hasard, la moyenne et l'escargot de l'histoire (nouvelle édition de L'Homme probable de 1993), Éditions de l'Éclat, 2005
    • Essais V. Descartes, Leibniz, Kant, Agone, 2006.
    • Peut-on ne pas croire ? Sur la vérité, la croyance et la foi, Agone, 2007
    • Satire & prophétie : les voix de Karl Kraus, Agone, 2007
    • La Connaissance de l'écrivain : sur la littérature, la vérité et la vie, Agone, 2008
    • Que peut-on faire de la religion ?, Agone, 2011
    • Essais VI. Les Lumières des positivistes, Agone, 2011 ISBN 978-2-7489-0066-8
    • Le danseur et sa corde, Agone, 2014 ISBN 978-2748902105
    • De la philosophie considérée comme un sport, Agone, 2015
    • Nietzsche contre Foucault : Sur la vérité, la connaissance et le pouvoir, Agone, 2016
    • Percevoir la musique. Helmholtz et la théorie physiologique de la musique, Éditions L'improviste, Collection « Les Aéronautes de l'esprit », 2016
    • Le Mythe moderne du progrès, Agone, 2017

    Примітки
    1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. Fichier des personnes décédées
    3. Le Monde — Paris: Societe Editrice Du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
    4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    5. Список професорів Колеж де Франс
    6. https://www.ae-info.org/ae/User/Bouveresse_Jacques
    7. Agence bibliographique de l'enseignement supérieur (France) Système universitaire de documentation — Montpellier: ABES, 2001.
    8. So in Reading Rorty: Pragmatism and its Consequences, in: Brandom, Robert (Hg.): Rorty and his Critics, Oxford/Malden 2002, 129—145.
    9. Не слід плутати з виданням: Le Savant et la politique de Jeannine Verdès-Leroux.

    Література
    • Manfred Frank: Familiarité psychique et auto-attribution épistémique. A propos du livre de Jacques Bouveresse: Le mythe de l'intériorité, in: Critique, Août-septembre 1994, Schwerpunkt: Jacques Bouveresse: Parcours d'un combattant, S. 593—624
    • « Jacques Bouveresse : parcours d’un combattant », Revue Critique, № 567-568, août-septembre 1994.
    • « La philosophie malgré eux », Revue Agone, № 48, 2012

    Посилання
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.