Жан-Батіст Перроно

Не всі факти з життя художника добре відомі. Втрачені свідоцтва про день і місяць народження. Відомо лише місто.

Перроно мав історіографа Фонтене́, що подав його життєпис з позицій белетристики. Фонтене́ писав :

Він ( Перроно ) не був народжений для навчання мистецтву, котре вимагає багато наполегливості і терпіння. Він покинув гравюру і почав працювати пастеллю [5]

.

За відсутнісю інших свідоцтв ми примушені рахуватись з цими записами. Так, Фонтене́ сповіщав про ранні роки Перроно, що той опановував художню майстерність у художника-декоратора Натуара, а графічну техніку у Кара[5]. Пізні перевірки підтвердили, що молодий Перроно справді робив графічні копії з картин Натуара, тобто навчався на них. Але свідки праці Перроно сповіщали, що той якраз відрізнявся терплячістю і міг довго доопрацьовувати портрет, бо його не влаштовував проміжний етап чи не той блиск у очах моделі.

Він дійсно перейшов на техніку пастелі, бо був мандрівним майстром-портретистом. Пастель спрощувала етапи праці під час мадрів, бо не потребувала сушки і була модною технікою в добу рококо. Пастель використовувала низка французьких майстрів, тому дорікати Перроно за використння пастелі — недоречно. До того ж, він працював і олійними фарбами при нагоді.

Дослідникам відомий протокол художньої академії від 27 серпня 1746 р. , котра вимагала від скромного художника два портрети олійними фарбами . І художник їх надав у відповідній протокольним вимогам техніці («Скульптор Адан старший » та «Художник Удрі» ) [6]. Відомо, що він працював олійними фарбами і в Голландії, де перебував у останні роки життя.

Майже до кінця 1750-х років свідоцтв про майстра надто мало. Адже з 1740-х років він у пошуках заробітку почав мандрувати (він працював у містах Бордо, Тулуза, Ліон). Є відомості про подорожі до Італії і навіть до російського Петербургу.

Життєпис художника — це його вимушені мандри та відгуки про твори, надані у Паризькі Салони. Про твори Перроно сповіщала низка французьких репортерів і критиків, серед котрих і Дені Дідро.

Небагатий художник покинув Францію і оселився у Амстердамі. В останні роки життя його художня активність зменшилась. Останнє свідоцтво про митця датоване 1780 роком. 19 листопада 1783 року він помер у Амстердамі.

«Хлопчик з книгою», 1740,Ермітаж

• «Гравер Габріель Гукьє»,1747, Лувр, Париж
• «Хлопчик з книгою», 1740, Ермітаж
• «Мадмуазель Гукьє з котом»,1747, Лувр, Париж
• «Художник Жилькен», Париж
• «Мирон де Портью»
• «Письменник Жак Казот», Лондон
• «Мадам Пезан-Дютільє», Париж
• «Мадам де Соркенвіль», 1749, Лувр, Париж
• «Поет Робе де Бовезе», 1759, Орлеан
• «Даніель Жусс»
• «Портрет невідомого»
• «Скульптор Адан старший»
• «Будівничий Робер Суайє»
• « Мадам де Фріш»
• «Робер Сойєр, військовий інженер»
• «Сара Гінлупен», 1763, Державний музей (Амстердам)

«Магдалена Пінселу де ла Гранж», 1747,Музей Гетті, Каліфорнія

• 
  «Гравер Габріель Гукьє»,1747, Лувр, Париж
• 
  «Шарль-Гільом Ленорман», офіційний чоловік мадам Помпадур
• 
  «Робер Сойєр, військовий інженер»
• 
  «Сара Гінлупен», 1763, Державний музей (Амстердам)

• Ю. К. 3олотов «Французский портрет XVIII века», М., «Искусство», 1968

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жан-Батіст Перроно

• Французьке мистецтво
• Живопис бароко
• Рококо
• Розальба Кар'єра
• Просвітництво