Жан-Жак Пелісьє

Емабль Жан-Жак Пелісьє
фр. Aimable Jean Jacques Pélissier
Народився	6 листопада 1794; Маромм, Французька республіка
Помер	22 травня 1864 (69 років); м. Алжир, Французький Алжир
Поховання	Дім Інвалідів і склеп губернаторівd
Країна	Франція
Національність	француз
Діяльність	офіцер, дипломат, політик, військовослужбовець
Alma mater	Національне військове училище, Сен-Сір
Знання мов	французька[1]
Учасник	Hundred Thousand Sons of Saint Louisd, Французьке завоювання Алжиру, Кримська війна і Morea expeditiond
Роки активності	з 1818
Титул	герцог Малахівський
Посада	Генерал-губернатор Французького Алжиру
Військове звання	Маршал Франції
Термін	1851, 1860 — 1864
Попередник	Альфонс Анрі д'Отпуль
Наступник	Едмон-Шарль Мартимпри
Конфесія	католик
Великий Хрест ордена Почесного легіону
	Орден Меджида
	Військова Медаль (Французька Респбліка)
	Герб; Герб Герцога Малахівського
	Медіафайли у Вікісховищі;

Емабль Жан-Жак Пелісьє (фр. Aimable Pélissier; 6 листопада 1794, Маромм — 22 травня 1864, Алжир) — французький військовий і політичний діяч. Маршал Франції (від 12 вересня 1855 року). Герцог Малахівський (від 22 липня 1856 року). Великий канцлер Ордена Почесного легіону (від 1859 року)

Життєпис

Народився 6 листопада 1794 року в місті Мароммі (департамент Приморська Сена, Франція). Навчався в Національному військовому училищі, потім в війській школі в Сен-Сірі.

У 1815 році закінчив військову школу в Сен-Сірі, почав службу в артилерійському полку. Будучі кандидатом в офіцери (фр. Aspirant), він у 1819 році успішно здає іспит на офіцерський чин та переходить у корпус офіцерів Генерального штабу.

В 1823 році брав участь у придушенні Іспанської революції, за що отримав орден Почесного легіону.

В 1828—1828 роках брав участь у експедиції в Морею. За цю військову компанію, отримав нагороду, став кавалером орден Святого Людовика.

У 1830 році брав участь у завоюванні Алжиру. При поверненні в Францію, отримує черговий чин «командир ескадрону».[2] Стає офіцером ордену Почесного легіону. Свої спогади про цю кампанію виклав у статті «Дії французької армії в Африці».

У 1831 році майор Пелісьє був прикомандирований до військового міністерства.

У 1843 році полковник Пелісьє стає командором ордену Почесного легіону.

У 1844 році в чині підполковника знову був направлений в Алжир, як начальника штабу провінції Оран, де залишався до 1854 року і здобув популярність як енергійний воєначальник, готовий у разі потреби на найкрутіші заходи, оскільки жодна з експедицій не проходила без його участі. За посадою начальника штабу при генералах Ламорісьєрі і Бюжо, Пелісьє виявився їх гідним і відмінним помічником і користувався їх повною довірою.

22 квітня 1846 року отримав чин «маршала табору»,[3] який пізніше набуло чинності вже як постійний чин «Бригадний генерал».

Сомерсет Ф. Д., Омер-паша та Ж.-Ж. Пелісьє під Севастополем. 1855 р.

15 квітня 1850 року його підвищено до дивізійного генералу.

10 травня 1851 року Пелісьє стає генерал-губернатором Французького Алжиру.

У 1852 році командував осадою міста Лагуат, за що отримує одним з перших Військову Медаль. Ця нагорода була започаткована саме цього року.

У 1853 році Пелісьє отримав Великий Хрест ордену Почесного легіону.

Від 1854 року, брав участь у Кримській війні, зокрема, в облозі Севастополя, від січня 1855 року командував І-м корпусом.

Від 16 травня 1855 року — замінює маршала Франсуа Канробера на посаді керівника французькою армією в Криму. Керував останніми штурмами Севастополя, коли був узятий Малахів курган. Успішні дії в Криму надали Пелісьє чин Маршала Франції. Цей рік був для Пелісьє роком визнання його військових талантів, не тільки на батьківщині, а й у світовому масштабі. Іспанія нагороджує його Великим Хрестом ордена Святого Фердинанда. Італія, нагороджує маршала Великим Хрестом Савойського військового ордена.

У 1856 році імператор Наполеон III Бонапарт надає Пелісьє дворянський титул «герцог Малахівський» та робить сенатором Франції.

У 1858—1859 роках — посол у Великій Британії.

В 1859 році, під час австро-італо-французької війни, командував Рейнською армією.

Від 1859 року Великий канцлер Ордена Почесного легіону.[4]

Від 1860 року Пелісьє знову стає генерал-губернатором Французького Алжиру.

Помер 22 травня 1864 року в Алжирі.

Нагороди

Франція
- Орден Почесного легіону
  - Легіонер (шевальє, кавалер) 1823 рік[5][6]
  - Офіцер 1830 рік
  - Командор 1843 рік
  - Великий офіцер 1851 рік
  - Кавалер Великого Хреста Легіону 1853 рік
  - Великий канцлер ордену 1859 рік
- Військовий орден Святого Людовика
  - Шевальє 1829 рік
- Військова Медаль 1852 рік
- Медаль Святої Олени 1857 рік
Велика Британія
- Орден Лазні
  - Кавалер Великого Хреста Ордену
- Кримська медаль
Бельгія
- Орден Леопольда I
  - Кавалер Великого Хреста Ордену
Іспанія
- Орден Святого Фердинанда
  - Кавалер Великого Хреста Ордену 1855 рік
Сардинське королівство
- Савойський військовий орден
  - Кавалер Великого Хреста Ордену 1855 рік
Іран
- Орден Лева і Сонця
  - Кавалер Великого Хреста Ордену
Османська імперія
- Орден Меджида
  - Кавалер Ордену 1-го ступеня

Титули

Герцог Малахівський - 13 лютого 1856 року, підписанням Паризького мира, скінчилася Кримська війна. 22 липня 1856 року, імператор, надає головуючому французькими військами в Криму, маршалу Пелісьє герцогський титул, на знак його військових заслуг.[7]

Примітки

Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563
Командир ескадрону (фр. chef d'escadron) - французький військовий чин у колоніальних військах та жандармерії. Еквівалент військового чину «командант», назва в деяких країнах (Франція, Італія, Іспанія) військового чину майор
Маршал табору — французький військовий чин у колоніальних військах. Тимчасовий еквівалент військового чину «Бригадний генерал», назва в деяких країнах (Іспанія, Польща, Франція) військового звання Генерал-майор. У деяких країнах (Російська імперія, США, Велика Британія) військовий чин Бригадир, стоїть між полковником, та Генерал-майором
Головою створеного в 1802 році Ордену Почесного легіону був імператор Франції. Після того, як Французька імперія, стала знову республікою, головування в ордені, перейшло до «президента Франції». Але фактичним керівником був Великий канцлер.
Збережене іменування на часи його присвоєння. За часи існування Ордену почесного легіону, назва ступенів його членів декілька раз змінювалася залежно від державного устрою Франції. Перший ступінь членства в Ордені спершу мав назву «легіонер» (фр. Légionnaire), в 1816 році його змінено на «кавалер» (фр. Сhevalier). Це також трапилося зі ступенем «командант» (фр. Сommandant), яка в той же час змінена на «командор» (фр. Сommandeur)
Енні Чефдебін, Лоуренс Вуді та Бертран Гєлімард Флевінжі Ордена, та нагороди Франції. — Франція, Париж, 2006. — 168 с. — С. 60 — ISBN 978-2-901644-15-6 і 2-901644-15-5 (французька мова)
За часи Другої Імперії, імператор Наполеон ІІІ зробив чинними дворянські титули Першої Імперії, а також ввів чотири нові. Серед герцогів з'явилися нові чотири: Малахівський (1856—1864), Маджентский (1859), Морни (1863—1943), Песижні (1863—1885)

Література

Велика радянська енциклопедія;
Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона;
Військова енциклопедія Ситіна.
Енні Чефдебін, Лоуренс Вуді та Бертран Гєлімард Флевінжі Ордена, та нагороди Франції. — Франція, Париж, 2006. — 168 с. — ISBN 978-2-901644-15-6 і 2-901644-15-5 (фр.)
Петров Андрій Миколайович Війна Росії з Туреччиною. — СПб.: Воен. друк., 1887.— Т. 2.— 575 с.— ISBN 978-5-458-05043-2. (рос.)
Паризький мирний договір(рос.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076_citetype_Q27031827"_data-entity-id="Q19938912"><i_class="wef_low_priority_links">[[:Національна_бібліотека_Франції|Bibliothèque_nationale_de_France]]</i>_[http://data.bnf.fr/ark:/12148/cb10729660g_Ідентифікатор_BNF]:_платформа_відкритих_даних<span_class="wef_low_priority_links">_—_2011.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q19938912]][[d:Track:Q54837]][[d:Track:Q193563]]</div>-1] Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
d:Track:Q19938912 d:Track:Q54837 d:Track:Q193563

[2] Командир ескадрону (фр. chef d'escadron) - французький військовий чин у колоніальних військах та жандармерії. Еквівалент військового чину «командант», назва в деяких країнах (Франція, Італія, Іспанія) військового чину майор

[3] Маршал табору — французький військовий чин у колоніальних військах. Тимчасовий еквівалент військового чину «Бригадний генерал», назва в деяких країнах (Іспанія, Польща, Франція) військового звання Генерал-майор. У деяких країнах (Російська імперія, США, Велика Британія) військовий чин Бригадир, стоїть між полковником, та Генерал-майором

[4] Головою створеного в 1802 році Ордену Почесного легіону був імператор Франції. Після того, як Французька імперія, стала знову республікою, головування в ордені, перейшло до «президента Франції». Але фактичним керівником був Великий канцлер.

[5] Збережене іменування на часи його присвоєння. За часи існування Ордену почесного легіону, назва ступенів його членів декілька раз змінювалася залежно від державного устрою Франції. Перший ступінь членства в Ордені спершу мав назву «легіонер» (фр. Légionnaire), в 1816 році його змінено на «кавалер» (фр. Сhevalier). Це також трапилося зі ступенем «командант» (фр. Сommandant), яка в той же час змінена на «командор» (фр. Сommandeur)

[6] Енні Чефдебін, Лоуренс Вуді та Бертран Гєлімард Флевінжі Ордена, та нагороди Франції. — Франція, Париж, 2006. — 168 с. — С. 60 — ISBN 978-2-901644-15-6 і 2-901644-15-5 (французька мова)

[7] За часи Другої Імперії, імператор Наполеон ІІІ зробив чинними дворянські титули Першої Імперії, а також ввів чотири нові. Серед герцогів з'явилися нові чотири: Малахівський (1856—1864), Маджентский (1859), Морни (1863—1943), Песижні (1863—1885)