Жароміцність

Короткочасна міцність визначається в умовах випробувань на розтягування стандартизованих зразків з доведенням їх до руйнування. Зразки випробують на розривній машині в умовах нагріву до заданої температури. Позначають символом ${\displaystyle \sigma _{B}^{t}}$, наприклад, ${\displaystyle \sigma _{B}^{300}=300}$ МПа — границя міцності за температури 300 °C.

Границя повзучості — напруження, за якого швидкість деформації повзучості або деформація повзучості за визначений час (за умовою) дорівнює заданій[2].

Для визначення границі повзучості на досліджуваний зразок протягом тривалого часу діють постійним розтяжним навантаженням і постійній температурі при фіксованій деформації зразка в часі.

Процес випробування представляють в вигляді первинної кривої повзучості в координатах «загальне подовження — час».

На основі отриманих кривих будують залежність між напруженням і подовженням і середньою рівномірною швидкістю повзучості на прямолінійному проміжку в логарифмічній системі координат.

Границю повзучості позначають літерою σ з числовими індексами, наприклад ${\displaystyle \sigma _{0,2/100}^{700}}$ — границя повзучості при допустимій деформації 0,2 % за 100 годин випробування при 700°С.

Дослідження на тривалу міцність відрізняється від дослідження на повзучість тим, що досліджуваний зразок доводять при даній температурі та напруженні до руйнування.

В результаті досліджень визначають границю тривалої міцності — напруження, за якого зразок досягає поділу на частини за обумовлений час дії навантаження[2].

Границя тривалої міцності позначається σ з двома цифровими індексами, наприклад ${\displaystyle \sigma _{1000}^{700}}$ — границя тривалої міцності за 1000 годин при 700°С.