Желько Любенович

Виступав за молодіжні команди "Партизан та ОФК[1]. Професійну кар'єру розпочав в ОФК[1]. Після цього грав за «Младост» (Лукичево) та «Младеновац»[1]. Він був одним з найкращих гравців в Першої ліги Сербії і мав пропозиції з клубів «Вождовац», «Смедерево», «Чукарички» і також з клубів Південної Кореї і Гонконгу[1]. Але перейшов в «Пролетер» з Зренянина і став основним гравцем команди за тренера Жарко Солдо[1]. В 2005 році виступав за «Хайдук» з Кули.

Взимку 2006 року перейшов в криворізький «Кривбас», підписавши трирічний контракт[1]. У чемпіонаті України дебютував 12 березня 2006 року в матчі проти київського «Арсеналу» (1:2)[2]. За підсумками сезону 2005/06 «Кривбас» посів 14 місце з 16 клубів Вищої ліги і по ходу сезону мав фінансові проблеми[1].

Желько Любенович під час виступів за «Таврію». 16 серпня 2009 року.

У липні 2006 року підписав контракт з сімферопольською «Таврією»[3]. В команді у Вищій лізі дебютував 5 листопада 2006 року у виїзному матчі проти луганської «Зорі» (1:0)[4], Любенович вийшов на 61 хвилині замість В'ячеслава Вишневського. У сезоні 2006/07 «Таврія» дійшла до півфіналу Кубка України, де програла донецькому «Шахтарю». Після відходу бразильця Едмара з «Таврії», Желько став одним з найкращих півзахисників і взяв на себе лідерські функції в команді, а також часто виконував штрафні удари[5][6].

У червні 2008 року, слідом за Марко Девичем, виявив бажання грати за національну збірну України[5], втім, на відміну від Марко, так і не був натуралізований.

Влітку 2008 року разом з «Таврією» взяв участь у Кубку Інтертото. Перший гостьовий матч проти молдовського «Тирасполя» закінчився нічиєю (0:0)[7]. У другому матчі на стадіоні «Локомотив» «Таврія» здобула перемогу (3:1)[8], Любенович забив перший гол на 10 хвилині у ворота Сергія Журика. У наступному раунді «Таврія» за підсумками двох матчів поступилася французькому «Ренну». Причому в двобої кримчани поступилися лише в серії пенальті — 9:10[9]. У травні 2009 року продовжив контракт з «Таврією» на 2 роки[10]. Любенович став найкращим гравцем «Таврії» першої половини сезону 2009/10 за підсумками голосування офіційного сайту клубу[11].

У зимове міжсезоння 2011/12, через конфлікт з тренером Желько був змушений піти з «Таврії» в «Олександрію», з якою підписав контракт на три місяці з можливістю продовження на два роки. Однак після вильоту «Олександрії» з Прем'єр-ліги Любенович став вільним агентом[12]. А незабаром підписав контракт з луганською «Зорею» на 2 роки[13]. За новий клуб дебютував у матчі 1 туру чемпіонату України 2012/13 проти запорізького «Металурга». Матч закінчився з рахунком 2:0 на користь луганців[14]. Загалом Желько провів у клубі 6 сезонів, зігравши за клуб 164 гри, з них 137 — в чемпіонаті, 12 — в Кубку і 15 ігор в Лізі Європи. У травні 2018 року Желько Любенович завершив футбольну кар'єру[15].

Загалом за час виступів в Україні Любенович провів 303 матч в чемпіонаті України, 1 гру в Суперкубку країни, 32 матчі були зіграні футболістом в Кубку України, 4 матчі в Кубку Інтертото і 17 ігор в Лізі Європи.

По завершенні ігрової кар'єри Любенович залишився у «Зорі» і став працювати в селекційному відділі, де займався відстеженням футбольного ринку балканських країн[16].

• Володар Кубку України (1): 2009/10
• Фіналіст Кубка України (1): 2015/16
• Бронзовий призер чемпіонату України (1): 2016/17
• Члени Клубу Олександра Чижевського: 303 матчі в Прем'єр-лізі.
• Кандидат у члени бомбардирского Клубу Максима Шацьких: 48 голів.

Одружений, дружину звуть Бояна, вони разом виховують дочку і жили в Сімферополі[6]. У 2012 році, після переходу в «Зорю», переїхав з родиною в Луганськ[17].

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Візитка на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги (архівна версія)
• Желько Любенович на сайті transfermarkt.com (англ.) (нім.) (італ.) (ісп.) (порт.) (пол.) (нід.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Желько Любенович на сайті УЄФА (англ.) (фр.) (нім.) (рос.) (італ.) (ісп.) (порт.)