Жеребки (Тернопільський район)
Жере́бки — село в Україні, у Підволочиській селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області.
| село Жеребки | |||
|---|---|---|---|
| |||
%252C_%D1%81._%D0%96%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B1%D0%BA%D0%B8.jpg.webp) Церква Покрови Пресвятої Богородиці | |||
| Країна |  Україна | ||
| Область | Тернопільська область | ||
| Район/міськрада | Тернопільський район | ||
| Рада | Підволочиська селищна громада | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1574 | ||
| Населення | 686 | ||
| Територія | 2.858 км² | ||
| Густота населення | 240.03 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 47843 | ||
| Телефонний код | +380 3543 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 49°30′12″ пн. ш. 25°54′10″ сх. д. | ||
| Відстань до районного центру |
25 км | ||
| Найближча залізнична станція | Романівка | ||
| Відстань до залізничної станції |
7 км | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | 47843, с. Жеребки, вул. Шевченка, 66а | ||
| Карта | |||
  Жеребки | |||
 Жеребки | |||
| Мапа | |||
 | |||
|
| |||
До 2015 було центром сільради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Підволочиської селищної громади.
Населення — 672 особи (2004). Як один населений пункт — від січня 1951. До того часу було 2 села, розділені струмком Бзура: Жеребки Королівські (Великі, 1946—1950 — Перші) та Жеребки Шляхетські (Малі, 1946—1950 — Другі).
Село розташоване біля пагорбів Медоборів. Неподалік від села розташований Жеребківський ботанічний заказник.
Історія
Поблизу Жеребків знайдено архелогічні пам'ятки черняхівської культури, римські монети II ст.
Назва села походить, згідно з однією версією, від слова «жеребці» (мовляв, коли поселилися люди, то розвели жеребців), згідно з другою — від слова «жереб» (можливо земля, на якій було засноване село, дісталася власнику за жеребом); згідно з третьою — від імені першого поселенця Жеребка та його родини Жеребків; відповідно до четвертої версії — село заснували і назвали на свою честь шляхтичі Жеребецькі.
У селі помітні сліди Княжого тракту — шляху часів Русі.
Найдавніше поселення безпосередньо біля Жеребків, яке відоме від 1464 року,— це Караманда; найвірогідніше, зруйноване татарами, бо вже в XVI ст. про нього немає відомостей.
Перша письмова згадка про Жеребки Шляхетські (назва походить від того, що село було розташоване на землях, які належали шляхті) — 1574 року. Жеребки Королівські заснували на початку XVII ст. жителі села Дзвінчики (відоме з 1567 р.), яке знищили татари. У Жеребках Шляхетських перша церква була зведена, найімовірніше, у першій половині XVII ст., адже через аварійний стан її розібрали в 1808 року. Першу (дерев'яну) церкву в Жеребках Королівських збудували в 1711 році (зруйнована в 1984 р.).
У 1717 р. житель села Янковський придбав для себе на ринку в містечку Сатанові (нині Хмельницька область) Євангеліє, яке виявилося цінною та рідкісною пам'яткою (рукопис середини XV ст.; нині зберігається в Національному музеї у Львові).
Школа відома з 1787 року (за даними Йосифіської метрики). У 1914 році в обох Жеребках було майже 1800 мешканців. Значна частина мешканців емігрувала (загалом у 20 країн світу). «Просвіта» у Жеребках Шляхетських заснована 1898 року, у Жеребках Королівських — 1904 року. В 1920—1930-х рр. діяли також товариства «Сільський господар», «Союз українок», «Великий луг», «Орли».
У війнах 1914—1920 загинуло 26 жителів Жеребків, з них старшини УГА М. Дяків і М. Назаревич. У 1941 і 1944 рр. в ЧА мобілізована 141 особа, з них загинуло 51. В УПА загинуло 6 осіб, серед них Мар'ян Чайка, Богдан Локшин. У 1940—1952 рр. репресовано 40 жителів села, 15 із них загинуло в ув'язненні; депортовано в Сибір 58 осіб.
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 816 осіб, з яких 369 чоловіків та 447 жінок[1].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 683 особи[2]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[3].
Символіка
Герб
Автори — П.Гуцал, С.В.Ткачов.[4]
Затверджений 23 червня 2013р. рiшенням №190 XXIII сесії сільської ради VI скликання.
Щит скошений зліва на лазурове і червоне. На полях дві кінські голови, обернені одна до одної, перша золота з плюмажем, друга срібна з короною. Щит обрамований декоративним картушем i увiнчаний золотою сiльською короною. В гербі відображені назви двох сіл, що нині об'єднані в одне.
Соціальна сфера
Діють ЗОШ І-ІІ ступ., бібліотека, ФАП.
Пам'ятки
Є церкви Покрови Пресвятої Богородиці (1912; мурована, відновлена 1990; ПЦУ) та Успіння Пресвятої Богородиці (1930-ті рр.; мурована, добудована 1991; УГКЦ), костьол (1936; мурований).
Споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1966; скульптор П. Кулик). Відновлено 2 символічні могили Борцям за волю України (1990), встановлено 2 «фігури» на честь скасування панщини в 1848 (поставлені у 1898), а також пам'ятник тверезості (біля церкви Покрови Пресвятої Богородиці), пам'ятний хрест до 425-ліття Жеребків (1999).
Відомі люди
Народилися
- Бих Микола Якимович (1889–1944), адвокат, доктор права, діяч УНДО, загинув у радянському концтаборі);
- Гинда Володимир Андрійович (1932—1985) — вчений-геолог, кандидат геолого-мінералогічних наук;
- Гладкий Богдан Іванович (нар. 1942) — кандидат фізико-математичних наук, доцент Київського військового інституту телекомунікацій та інформатизації НТУУ «КПІ»;
- Гладкий Василь Юрійович (1881—1918) — гімназійний викладач, громадський діяч;
- Гладкий Володимир Михайлович (1927—1990) — доктор філологічних наук, професор Тернопільського педінституту (нині — національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка);
- Гладкий Павло Васильович (1922—1990) — кандидат філологічних наук, перекладач, доцент Львівського політехнічного інституту (нині Національний університет «Львівська політехніка»);
- Гуцал Петро Зеновійович (нар. 1958) — кандидат історичних наук, доцент кафедри журналістики Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка;
- Дмитрів Нестор (1867—1925) — священик у США, журналіст, письменник, громадський діяч;
- Лукович Володимир Васильович (нар. 1934) — доктор технічних наук, професор, старший науковий співробітник Інституту математики НАН України (м. Київ);
- Лютий Володимир (нар. 1952) — доктор філософії, проживає в м. Вроцлав (Польща);
- Фігурський Анатолій Володимирович (1956—2006) — господарник, начальник залізничного вокзалу м. Тернопіль;
- Чайка Лев Григорович (нар. 1923) — священик у Канаді, д-р філософії,
- Юрківський Євген Володимирович (1960—2009) — кандидат психологічних наук, профспілковий діяч;
- Ямко Мирон Петрович (нар. 1942) — кандидат технічних наук, доцент Тернопільського державного технічного університету ім. І. Пулюя;
в також військовики:
- підполковник УГА Федорович Володимир Алоїзович (1871—1935), син дідича села;
- поручник УГА Микола Йосипович Назаревич (1890—1920);
- командир сотні УПА Мар'ян Іванович Чайка (1927—1945).
Проживали
- кобзар, художник, композитор, поет Михайло Миколайович Баран (1928—2004),
- сотник УГА Микола Григорович Дяків (1895—1919),
- польський художник Антоній Єзерський (1859—1939),
- громадський діяч, доктор права Іван Андрійович Федорович (1811—1871),
- Фурик Фтодось — селянин, політичний та громадський діяч Галичини середини XIX століття століття, посол до Австрійського парламенту 1848 року.
- поручник УГА, педагог Дмитро Филимонович Чорній (1890—1975).
Примітки
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Українська геральдика
Джерела
- Гуцал П. Жеребки // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 572-573. — ISBN 966-528-197-6.
- Гуцал П. Село Жеребки: його історія і люди. Науково-краєзнавчий нарис. — Тернопіль, 2003.
- Żerebki 1.) Królewskie… pow. skałacki) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 778. (пол.) — S. 778—779. (пол.)
- Żerebki 2.) Ż. Szlacheckie (al. Małe), wś, pow. skałacki) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 779. (пол.) — S. 779. (пол.)