Жуков Юрій Олександрович

Народився на станції Алмазна Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії в родині священника (пізніше — вчителя). Дитячі роки провів у місті Тифлісі.

З 1926 працював помічником машиніста Луганського відділення Донецької залізниці, слюсарем залізничної станції Льгов. У 1927—1931 роках — літературний співробітник, завідувач відділу газет «Луганская правда», «Комсомолець України».

У 1932 році закінчив Московський автотракторний інститут, працював інженером-конструктором на Горьковському автозаводі.

З 1932 працював у газеті «Комсомольская правда» (літературний співробітник, завідувач відділу). У 1938—1940 роках — кореспондент журналу «Наша страна». У 1940—1941 роках — завідувач відділу журналу «Новый мир».

У 1941—1945 роках — військовий кореспондент, завідувач відділу фронту; в 1946 році — член редколегії «Комсомольской правды».

Член ВКП(б) з 1943 року.

У 1946—1957 роках — співробітник редакції газети «Правда»: заступник відповідального секретаря, оглядач (1946—1948), кореспондент у Франції (1948—1952), заступник головного редактора (1952—1957).

У 1957—1960 роках — голова Державного комітету з культурних зв'язків із зарубіжними країнами при Раді міністрів СРСР. 3 лютого 1957 — 24 квітня 1962 року — голова Державного комітету РМ СРСР з культурних зв'язків із зарубіжними країнами.

З 1962 року — політичний оглядач «Правди». З 1972 року — ведучий авторської телевізійної передачі на першому каналі Центрального телебачення «На запитання телеглядачів відповідає політичний оглядач газети» Правда «Ю. А. Жуков».

У 1960-ті — 1990-ті роки — Перекладач художньої літератури (з французької мов.) — У тому числі творів Ерве Базена [4], Едмонд Шарль-Ру [5], Робера Сабатье. Активно брав участь у викритті О. І. Солженіцина після опублікування «Архіпелагу Гулаг» за кордоном.

З 1961 року — член Спілки письменників СРСР. У 1962—1982 роках — заступник голови, а в 1982—1987 роках — голова Радянського комітету захисту миру. З 1958 року — член правління, а в 1968—1991 роках — президент товариства «СРСР-Франція».

Похований на Троєкуровському цвинтарі Москви.

У 1976 р. Ю. Жуков постраждав від радянської цензури. З його повісті «Початок міста» про будівництво Комсомольська-на-Амурі була виключена глава «Важкі дні 1937 року», яка зачіпає тему масових репресій (в листі до ЦК КПРС з цього приводу Жуков називає як свого співавтора Р. Ізмайлову).

• Хартракторострой. — М.-Л.: ОГИЗ; Молода гвардія, 1931.
• Рахунок на чуйність. Збірка нарисів про комсомол. — М.: Молода гвардія, 1933.
• Після гудка. Нотатки на комсомольські теми. — М.: Молода гвардія, 1934.
• Місто юності. — М.: Молода гвардія, 1937.
• Кордон. Дорожні нотатки. — М.: Держлітвидав, 1938.
• Крила Китаю. Записки військового льотчика. — М.: Держлітвидав, 1940.
• Радянські партизани. — Йошкар-Ола: Марійської держ. вид-во, 1941.
• Росіяни і Японія. Забуті сторінки з історії російських подорожей. — М.: Видавництво Головпівнічморшляху, 1945.
• Американські замітки. — М.: Правда; тип. ім. Сталіна, 1947.
• На Заході після війни. Записки кореспондента. — М.: Радянський письменник, 1948.
• Раймонда Дьєн. — М.: Детгиз, 1954.
• Приборкання «тигрів». — М.: Молода гвардія, 1961.
• Шлях до Карпат. — М.: Молода гвардія, 1962.
• Японія. 1962. — М.: Ізвєстія, 1962.
• Один «МИГ» з тисячі. Документ. повість. — М.: Молода гвардія, 1963.
• Ці сімнадцять років … Нотатки журналіста. — М.: Радянський письменник, 1963.
• Без мови. — М.: Радянський письменник, 1964.
• В'єтнам. — М.: Правда, 1965.
• Із записників журналістів. — М., 1965. (Спільно з В. Шараповим)
• Люди 30-х років. — М.: Радянська Росія, 1966.
• Відсіч. — М.: Правда, 1966. (У співавторстві з В. Шараповим)
• Америка. 1967. — М.: Правда, 1967.
• Люди 40-х років. — М.: Радянська Росія, 1969.
• З бою в бій. Листи з фронту ідеологічної боротьби. — М.: Думка, 1970.
• США на порозі 70-х років. — М.: Політвидав, 1970.
• Чилійський щоденник. — М.: Молода гвардія, 1970.
• Народ на війні. В'єтнамські щоденники. — М.: Політвидав, 1972. (У співавторстві з В. Шараповим)
• 33 візи. Подорожі в різні країни. — М.: Радянська Росія, 1972.
• Алекс та інші. Полемічні нотатки про світ насильства. — М.: Політвидав, 1974.
• Європейські горизонти. — М.: Радянська Росія, 1975.
• Початок і кінець. Сторінки з щоденника. — М.: Правда, 1975.
• Отруйники. Полемічні нотатки про буржуазної ідеології і пропаганді. — М.: Молода гвардія, 1975.
• Листи з Рамбує. — М.: Радянська Росія, 1975. (У співавторстві з В. Сєдих)
• Початок міста. — Хабаровськ, 1977.
• Тридцять бесід з телеглядачами. — М.: Політвидав, 1977.
• Думки про немислиме. — М.: Радянська Росія, 1978.
• Суспільство без майбутнього. — М.: Політвидав, 1978.
• Повість про брудні трюках. — М.: Радянська Росія, 1978.
• Витоки. — М.: Правда, 1980.
• Першобудівники. — М.: Молода гвардія, 1982. (У співавторстві з Р. Ізмайлової)
• Круті сходинки. — М.: Думка, 1983.
• Журналісти. Розповіді про солдатів переднього краю фронту ідеологічної боротьби. — М.: Правда, 1984.
• Подорож до країн Індокитаю. — М.: Радянська Росія, 1984. (У співавторстві з І. Щедрова)
• Де світло — там життя! — М.: Молода гвардія, 1985. (В співавторства з І. Мельниковим)
• Жебраки духом. Записки політичного оглядача. — М.: Правда, 1985.
• Пси війни. — М.: Правда, 1986.
• Солдатські думи. — М.: Радянська Росія, 1987.
• СРСР — США: дорога завдовжки в сімдесят років, або Розповідь про те, як розвивалися радянсько-американські відносини. — М.: Політвидав, 1988
• Вибрані твори в 2 тт. — М.: Думка, 1990.

• Герой Соціалістичної Праці (21.04.1978)
• два ордени Леніна (4.05.1962; 21.04.1978)
• орден Жовтневої Революції (22.04.1983)
• два ордени Трудового Червоного Прапора (23.04.1958; 23.05.1968)
• орден Дружби народів (22.04.1988)
• орден Вітчизняної війни ІІ ст.
• орден Червоної Зірки (13.04.1946)
• медалі
• Ленінська премія (1960)
• Заслужений працівник культури РРФСР

• Жуков Юрій Олександрович. // Сайт «Герои страны» (рос.).