Журавель Юрій Григорович

Ю́рій Григо́рович Жураве́ль (нар. 6 травня 1972, м. Овруч Житомирської області) — український музикант з Рівного, лідер та вокаліст гурту От Вінта!, художник, аніматор, громадський діяч, актор і сценарист.

Юрій Григорович Журавель
Зображення
Юрій Журавель
Основна інформація
Дата народження 6 травня 1972(1972-05-06) (49 років)
Місце народження Овруч, Житомирська область
Роки активності з 1993
Громадянство  Україна
Національність українець
Професії музикант, ілюстратор, художник, аніматор, лідер спільноти, актор, сценарист
Освіта Рівненський пед.інститут
Інструменти вокал, гітара, банджо, губна гармоніка
Жанр рокабілі (украбілі)
Гурт От Вінта!
Нагороди
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
 Файли у Вікісховищі

Життєпис

За словами самого музиканта, він народився дорогою з Камінь-Каширська, що на Волині, до Овруча, що на Житомирщині. Батько — Журавель Григорій Васильович. Мати — Балик Галина Олександрівна. Батько був військовим, мама — вчителькою, тому сім'я часто переїжджала з місця на місце. У шкільному віці змінив аж 7 шкіл. Найбільш щасливий відрізок часу свого дитинства пов'язує зі школою у місті Гайсині Вінницької області. Там Юрій навчався до 8 класу. Саме у цій школі навчався всім відомий Володимир Висоцький.

Коли вперше приїхав до Рівного, то потрапив на виступ тоді відомого гурту «Чёрный Кофе». На той час Юрій Журавель вже цікавився рок-музикою. На розігріві виступав рокабільний гурт «Містер Твістер», який і привернув увагу майбутнього музиканта і дав йому творчий поштовх. Не вміючи грати на гітарі, він купив собі цей музичний інструмент і сам вчився грати, не знаючи нот і правильного строю.

Вже потім, працюючи у рівненському театрі «Від ліхтаря», Юрій Журавель та його друзі писали музичне оформлення до вистав «Пеппі Довгапанчоха», «Звичайне Диво» та пробували грати, як живий театральний оркестрик. А згодом, на одному з перших благодійних марафонів Рівненського Палацу дітей та молоді, гурт «От вінта» виступив з повноцінною концертною програмою.

Має вищу освіту, закінчив факультет педагогіки та методики початкового навчання Рівненського державного педагогічного інституту за спеціальністю «основи дизайну та образотворче мистецтво».

Дружина Паскар Марина Тимофіївна померла в 2014 р. Має доньку Катерину, яка навчається у Варшаві на журналіста. 13 вересня 2020 року у Юрія та майстрині Наталії Сьомчик народився син Еней.[1]

Серед своїх переваг Юрій Журавель називає працелюбність та цілеспрямованість, а з недоліків — поступливість та «гальмування». Роботу вважає найкращим хобі. Любить грати у волейбол і бадмінтон, плавати, а найбільш приємний відпочинок — коли дочка приїжджає додому. Своє життєве кредо Юрій Журавель, визначає, посилаючись на письменника Михайла Старицького: «Співай, ридай і будь готовий замість лаврового терновий вінець узяти на чоло».

Указом Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України».[2]

Творчість

Юрій Журавель на обкладинці газети «Культура і життя»

Юрій Журавель — винахідник та засновник музичного напрямку «украбілі». Автор слів та музики альбомів гурту От Вінта!, переможець багатьох рок-фестивалів України, Росії, Польщі та Литви. Є керівником дитячого гурту «Зла мала».

Піонер української флеш-кліп анімації. Мультиплікаційні фільми Юрія Журавля: «Не мала баба клопоту — купила порося», «Опля — картопля!» та анімоване переграння «Дарма я наївся цибулі» неодноразово займали призові місця у хіт-парадах провідних музичних каналів України, Росії та Литви.

Юрій Журавель намалював казкову графіку до відео гурту «TaRuta» на пісню «Бором-Бором». Власне кліп відзняв в Карпатах кінорежисер Тарас Химич.

Відомий Юрій Журавель і як художник. Саме його малюнки ілюстрували книгу «Мазепа. Крок до правди» та роман відомих українських письменників Братів Капранових «Щоденник моєї секретарки».

Разом з Капрановими Юрій Журавель долучився і до творення «Мальованої історії Незалежності України». Над оформленням книги працювали художники з 5 міст України, а автором портретів видатних українців став Юрій Журавель. Спочатку він мав робити й комікси до книги, але через щільний графік виступів не встигав малювати в повному обсязі, а тому зосередився лише на портретах. Є багато постатей, яких в реальності ніхто не бачив, — говорить Юрій Журавель. — Їх довелося зображати за різними історичними даними та власними уявленнями. Декого вирішив зобразити «живішими», ніж їх зображують зазвичай. Наприклад Лесю Українку, на обличчі якої читаються не лише душевні хвилювання, але й фізичний біль.

Також Журавель створив цілий ряд малюнків, в яких передав своє бачення українських політиків. Ці малюнки одразу набрали неабияку популярність в Інтернеті.

Під час Єврореволюції Юрій Журавель створив на злобу дня серію малюнків у жанрі графіки (60-70 робіт), котру бійці «Беркуту» 18 лютого 2014 року у Києві на перехресті вулиці Грушевського та Хрещатика спалили:

Намалювати вони не можуть, а єдине, що можуть, — це спалити. Як казав Булгаков рукописи не горять. Фотографії малюнків розповсюджуються в інтернеті, в соцмережах, тому виставка продовжує життя.[3]

Також він намалював шеврон для майданівців.[4]

У 2014—2015 роках Юрій Журавель видав двотомник карикатур «Карикадурка», кошти на видання якого збирались у тому чbслі за допомогою краудфандингу.[5][6]

Докладніше: Карикадурка ІІ

У 2016 році видав книгу-планшет «Битви за Землю Рідну».[6] Книга видана завдяки програмі Міністерства молоді та спорту України за підтримки Рівненської ОДА.[5][7]

Юрій Журавель про книжку «Битви за Землю Рідну»:[7]

Хочеться, щоб кожен хлопчисько, який гортатиме ці сторінки, з головою поринув у час і простір славетних битв, уявив себе героєм-захисником, відчув своєю рукою вагу меча Святослава Хороброго, приміряв обладунки Князя Острозького, поцілив у ворога галицьким арбалетом чи базукою кіборга, махнув козацькою шаблюкою і чимдуж крикнув переможне — Слава!!!

Девіз життя: «Розумний вираз обличчя — не ознака розуму. Посміхайтесь!!!».

У 2019 році видав перший том книги «Знай наших», в якій в текстовій та ілюстрованій формі розповідається про видатних українців. Загалом в книзі 59 персонажів, 118 ілюстрацій Юрія Журавля.[5]

Громадська діяльність

У 2004 році Юрій Журавель разом з артистами і політиками брав участь в автопробігу «Поїзд дружби» по східних містах України, виступаючи з концертами і закликаючи до єдності і братерства.

У 2005 році став одним із засновників громадського руху «Не будь байдужим».

Саме за його задумом у Рівному відбувається кінофестиваль «Двері», флеш-моб «ЧЖ», «Велодень».

У 2012 році Журавель створив громадську організацію «Діти підземелля».

Юрій Журавель про свою місію:

Зараз я відчуваю, що на мені відповідальна місія – виховання майбутнього покоління. Комуняк-ветеранів ми все одно не переробимо, а от майбутні покоління втрачаємо на очах. Масова примітивна культура потрєблядства (вибачте) робить з них тупих зомбі. А я хочу, щоб вони були вільними творцями власних щасливих доль. Щоб відчули, наскільки приємно творити і перемагати. Для цього я використовую всі свої вміння і напрямки і OT VINTA і канал "Добродій", і малюнки, і книги, і бесіди.
[5]

Спільно гуртом от OT VINTA започаткували акцію «Гітара для солдата», збираючи по всій країні гітари, які потім передавалися в АТО.[8]

Примітки

  1. «Характер моторний». У 48-річного Юрія Журавля народилася друга дитина
  2. Указ Президента України № 336/2016 від 19 серпня 2016 року
  3. Під час наступу «Беркут» спалив виставку графіки Юрія Журавля, сайт Тиждень.ua, 19 лютого, 2014
  4. Художник Журавель: Херсонес зник з 1 гривні ще до анексії. Значить, знали, с..ки – Depo.ua. www.depo.ua (укр.). Процитовано 3 лютого 2020.
  5. Журавель, Юрій (2019). Знай наших. Обличчя. Думки. Вчинки. Книга 1. Знай Наших (українська). Рівне: Творча спільнота "Добродій", видавництво "Діти підземелля". с. 127. ISBN 978-966-97458-8-0.
  6. Книга Карика-Дурка. Том 2 / Спільнокошт. BiggggIdea. Процитовано 3 лютого 2020.
  7. Завтра Юрій Журавель презентуватиме книгу «Битви за Землю Рідну» | Новини по-рівненськи. tomat.rv.ua. Процитовано 3 лютого 2020.
  8. Лідер гурту OT VINTA! Юрій Журавель про Батурин: «Я давно хотів побувати там, де творив історію Іван Мазепа». Club-tourist (амер.). Процитовано 3 лютого 2020.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.