Журавський Віталій Станіславович

Народився 8 травня 1955 року у Володарськ-Волинському (нині Хорошів) Житомирської області. 1972 року закінчив місцеву СШ № 1.

1972—1975 — музичний керівник місцевого дитсадка № 1; робітник геофізичної партії рудника «Волинський»; робітник у ремонтно-будівельному управлінні.

• 1998—2002 — народний депутат України III скликання. (Від Християнсько-демократичної партії, обраний по одномандатному округу № 68 в Житомирській області). Автор багатьох законопроектів з питань реформування правової, політичної та економічної системи, соціального захисту населення, культури; Призначений першим заступником Голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності.
• 2002 — призначений Державним секретарем Міністерства освіти і науки України, незабаром призначений першим заступником Міністра освіти і науки України.
• 2004  — призначений першим заступником Міністра освіти і науки України — керівником апарату;
• 2006 — призначений заступником голови Київської міської державної адміністрації.
• 2010 — призначений Радником Президента України Віктора Януковича.
• 2012 — народний депутат України VI скликання (від Партії Регіонів, № 230 в списку); член комітету з питань охорони здоров'я.
• 2014 — на парламентських виборах 2012 року обраний народним депутатом VII скликання (від Партії Регіонів, обраний по одномандатному округу № 66 в Житомирській області, набравши 25,7 % голосів). Призначено секретарем Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.
• Після перемоги євромайдану 27 лютого 2014 року вийшов з Партії Регіонів і залишок каденції був заступником голови депутатської групи «Економічний розвиток», з того часу безпартійний..

Власним коштом забезпечував військових шоломами та бронежилетами[4], надавав фінансову допомогу родинам полеглих бійців і пораненим в АТО.[5]

16 вересня 2014 року праворадикальні активісти піддали Журавського «сміттєвій люстрації», кинувши в бак біля Верховної Ради. Коментуючи цей випадок, політик заявив, що інцидент зі сміттєвим баком є ​​передвиборною провокацією його конкурента по округу.

На дострокових парламентських виборах 2014 програв по одномандатному округу № 66 в Житомирській області представнику «Народного Фронту» Павлу Дзюблику, зайнявши 2-е місце з 13,9 % голосів (у переможця — 19,2 %).

З листопада 2014 року — головний науковий співробітник Інституту законодавства ВРУ.

Засновник і голова громадської організації «Дістало!».[6]

Має три вищі освіти — юридичну, філософське і журналістське. Кандидат філософських наук, доктор політичних наук, доктор юридичних наук.

• 24 серпня 2013 — орденом «За заслуги» І ступеня, нагороджений президентом Януковичем.[9]
• премія ім. Ярослава Мудрого «За підготовку і видання підручників для студентів юридичних спеціальностей у вищих навчальних закладах освіти»;

• Почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (2000 р.)[10].
• Грамота Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом» (2001 г.).
• Пам'ятна медаль Верховної Ради України «Десять років незалежності України» (2002 р).
• Орден «За заслуги» II ступеня (2008 р.)[10].
• Орден «За заслуги» III ступеня (2003 р.)[10].
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2004 р.)[10].
• Почесна грамота Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом» (2004 р).

Акція протесту проти Журавського

Весною 2008 року Журавського звинуватили у тому, що його племінниця Ірина перемогла на конкурсі «Міс Україна» завдяки впливовому дядькові. Політик заперечив свою причетність до цього.[11]

Внесення Журавським до ВРУ проекту закону про наклеп та прийняття його 18 вересня 2012 року викликало у суспільстві обурення. Журналісти організували численні акції протесту. Журавський відкликав законопроект.[12] Рішення Журавського відмовитися від своєї пропозиції схвалив генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд.[13]

Восени 2012 року на виборах до ВРУ, активісти кампанії «Помста за розкол країни» проводили численні пікети та акції протесту проти Журавського як кандидата.[14][15][16]

На виборах до ВРУ 2019 року активісти «Відсічі» поширювали листівки проти Віталія Журавського в межах кампанії «Червоні лінії»[17][18], активісти «С14» закликали не голосувати за колишніх регіоналів, зокрема Журавського[19].

• Журавський Віталій Станіславович — Верховна Рада України
• Журавський Віталій Станіславович — Верховна Рада України
• Журавський Віталій Станіславович — Верховна Рада України
• Журавський Віталій Станіславович — Верховна Рада України
• Депутат Кинутий у бак для сміття — Віталій Журавський youtu.be/zaEmP9cImy8