Журжинці

Жу́ржинці — село Лисянського району Черкаської області. Село межує з такими населеними пунктами: на північному сході — село Петрівська Гута, на південному сході — село Почапинці, на північному заході — село Хижинці, на південному заході — смт Лисянка; на півночі — село Щербашинці Богуславського району Київської області.

село Журжинці
Країна  Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Лисянський район
Рада Журжинецька сільська рада
Код КАТОТТГ UA71020190080092074
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1480
Населення 864
Поштовий індекс 19321
Телефонний код +380 4749
Географічні дані
Географічні координати 49°19′27″ пн. ш. 30°52′44″ сх. д.
Відстань до
обласного центру		 86,1 км
Відстань до
районного центру		 15 км
Місцева влада
Адреса ради 19321, Черкаська область, Лисянський район, село Журжинці
Сільський голова Ганич Ніна Леонідівна
Карта
Журжинці
Журжинці
Мапа

Історія

Це найдавніший населений пункт на території Лисянщини. Воно виникло раніше за Лисянку, перші згадки про це поселення, як отчину Баглаїв, відносяться до 1480 року. Тоді село існувало під назвою Джуржинці. Поблизу села знаходиться скіфське городище.[1] Добре захищені заплави річок, непрохідні болота, пагорбиста місцевість стали сприятливими умовами у підтриманні та організації опору місцевого люду і в роки татаро-монгольської навали. Село багате на археологічні знахідки і має сліди давніх укріплень, неподалік села розташовані Змієві вали, які відігравали роль укріплень, неподалік села було знайдено базальтовий молоток (урочище Покрасне), два залізні ножі, залізне вістря списа та інше.

У селі з 1828 до 1934 рік провів свої дитячі роки Петро Іванович Рев'якін, етнограф, один з авторів журналу «Основа». Свої спогади про перебуванні в маєтку села Журжинці Петро Іванович описав у нарисах «Дедовское гнездо» другу та третю частину яких надруковано у петербуржській газеті «Новости» у листопаді–грудні 1875 р.[2] У 1922 році переселенцями з села Журжинці було засновано село Ясна Поляна Братський район Миколаївська область У селі народився заслужений працівник культури України Ревенко Борис Павлович (1937—2015).

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1060 осіб, з яких 459 чоловіків та 601 жінка[3].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 944 особи[4].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

МоваВідсоток
українська 97,89 %
російська 1,69 %
білоруська 0,21 %
молдовська 0,11 %

Охорона природи

Поряд із селом знаходиться заповідне урочище «Медова Долина» (площа 48,6297 га). Заповідне урочище створене рішенням Черкаської обласної ради від 28.08.2009 року № 28-8/V «Про території і об'єкти природно-заповідного фонду області».

Побут

Село газифіковане в 2007, є Будинок культури, загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт.


Див. також

Примітки
  1. Стародавня Україна – Google Мої карти. Google My Maps. Процитовано 27 вересня 2019.
  2. Віктор Дудко. Забутий автор «Основи» Петро Рев’якин: віхи життєпису. www.historians.in.ua. Процитовано 9 листопада 2019.
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Черкаська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Черкаська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Черкаська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.